Ухвала суду № 3566633, 29.04.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

 Суддя першої інстанції – Наумова К.Г.

 Суддя-доповідач  Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

 УХВАЛА

Іменем України

29 квітня 2009 року                                                                      справа № 2-а-25875/08/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.                                    

суддів:                       Білак С.В.

                                    Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання

Безруковій В.М.за участю представників: від позивача:Сліпченко Н.В. – довіреність від 14.10.08р.від відповідача:

Печурова А.В. – довіреність від 09.01.09р.

Бєлікова Ю.А. – довіреність від 22.04.09р.

Страшний А.І. – довіреність від 22.04.09р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного судувід

по адміністративній справі24 грудня 2008 року   

№ 2-а-25875/08(суддя Наумова К.Г.)за позовомЗакритого акціонерного товариства «Південно-східна страхова компанія»

до

Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька

про

визнання частково недійсним податкового повідомлення – рішення від 06.10.2008року №0000302240/0,-

ВСТАНОВИЛА:

                Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 рокупо справі № 2-а-25875/08задоволено позов Закритого акціонерного товариства «Південно-східна страхова компанія»до Державної податкової інспекції у Калінінському районі                              м. Донецька, внаслідок чого визнане недійсним податкове повідомлення-рішення                                            Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька№  0000302240/0 в частині нарахування Закритому акціонерному товариству «Південно-східна страхова компанія» податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 12061966грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 11044939грн., у загальній сумі 23106905грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

            Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.       

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

            Відповідачем була проведена документальна виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р., за результатами якої складений акт від 29.09.08р. № 2916/22-013/32388914 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.10.08р. № 0000302240/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов’язання з податку на доходи (прибуток) в розмірі 23109282грн., у тому числі основний платіж 12063794грн., штрафні (фінансові) санкції – 11045488грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

            Наведене податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржується частково в  частині визначення суми податкового зобов’язання в сумі 12061966,00грн. та в сумі штрафних (фінансових) санкцій 11044939,00грн.

            Підставою для донарахування оспореної позивачем суми податкового зобов’язання послужив висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.2. п. 7.2 ст. 7 п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у частині завищення суми валових внесків сплачених платником за договорами перестрахування.

Порядок оподаткування доходів від страхової діяльності визначений п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, чинної у податковий період, за який донарахований податок), за приписами п.п.7.2.1 якого  оподатковувані  доходи  від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків-резидентів оподатковуються :  за ставкою 0  відсотків  -  при  отриманні  доходу  внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону;  за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання  договорів  з  інших видів страхування.

Для цілей  оподаткування  страхової   діяльності  під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком  за  договорами  перестрахування з резидентом.

При здійснені перевірки було встановлено здійснення позивачем правочинів, що мають ознаки нікчемних, а саме: договір № Є/ю/ОП/012/3112/2006 від 31.12.06р. на передачу ризиків у перестрахування з ЗАТ СК «Ескалібур», договір № Р/НП/011/0111/2007 від 01.11.07р. на передачу ризиків у перестрахування з ЗАТ СК «Регіональний страховий союз».

        При здійсненні перевірки встановлено, що ЗАТ «Страхова компанія «Ескалібур» ухвалою господарського суду Донецької області від 07.08.2008р. № 27/166 ліквідовано в процедурі банкротства. ЗАТ «Страхова компанія «Регіональний страховий союз» не перебуває за юридичною адресою, знаходиться в розшуку. Проведення зустрічних перевірок цих підприємств податковим органом не вбачається можливим.

        Відповідач вважає, що  при укладанні наведених вище угод ЗАТ «Страхова компанія «Ескалібур»та ЗАТ «Страхова компанія «Регіональний страховий союз»мали умисел на приховування отриманих доходів від оподаткування, шляхом їх не відображення у податкових деклараціях з податку на доходи ( прибуток) страховика, що порушує Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також норми (вимоги) статті 203 ЦК України, зокрема, «зміст правочину не можу суперечити ЦК та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства»; «правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що обумовлені ним». Тому, правочин, вчинений без наміру створити правові наслідки, є недійсним, як фіктивний, тобто вчинений лише для виду.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст.203 Цивільного кодексу України, за приписами якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;  5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

 За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів вважає, що відповідач не надав доказів, що засвідчують недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України,  а тому відсутні підстави для визнання цих договорів недійсними.

Ухвала господарського суду Донецької області від 07.08.2008року по справі №27\16Б про ліквідацію ЗАТ СК “Ескалібур” в процедурі банкрутства, не є доказом недійсності спірної угоди, укладеної ще 31.12.2006р.

Згідно до ст. 104 Цивільного кодексу України, п. 7 ст.59 Господарського кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За приписами п.4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладання та виконання спірних договорів,до Єдиного державного реєстру не було внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ЗАТ «Страхова компанія «Ескалібур» та ЗАТ «Страхова компанія «Регіональний страховий союз». 

Актом перевірки  встановлено, що операції щодо передачі ризиків у перестрахування за наведеними договорами відображені позивачем у бухгалтерському та податковому обліку.

            Факт перерахування позивачем платежів за договорами перестрахування  підтверджується платіжними дорученнями, що знаходяться в матеріалах справи, та  не оспорюється відповідачем.

            З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що неповне відображення перестраховиками сум валових внесків, отриманих від ЗАТ «Південно-східна страхова компанія» за договорами перестрахування, неподання ними податкової звітності, визнання перестраховика банкрутом або незнаходження за юридичною адресою, що призводить до неможливості проведення зустрічних перевірок, не є підставою для виключення зі складу валових внесків, сплачених позивачем протягом звітного періоду за договорами перестрахування з ЗАТ «Страхова компанія «Ескалібур» та ЗАТ «Страхова компанія «Регіональний страховий союз», які враховуються при визначенні оподатковуваного доходу податкового періоду у зменшення цього оподатковуваного доходу. Обов'язок задекларувати та сплатити податок на доходи (прибуток) з урахуванням включення до складу валових внесків страхових платежів, одержаних від страховика за договорами перестрахування, законом покладений на платника податку - перестраховика - резидента. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - страховика за правильність відображення в деклараціях з податку на доходи (прибуток) платником податку - перестраховиком сум валових внесків, одержаних за договорами перестрахування.             Підпунктом 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.             Відповідач не довів наявності наведених обставин, тому висновок суду першої інстанції щодо безпідставності застосування штрафних санкцій, колегія суддів вважає правомірним.             Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції  правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.             Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА:                   Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі                        м. Донецькана постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 рокупо справі № 2-а-25875/08залишити без задоволення.             Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 рокупо справі № 2-а-25875/08залишити без змін.                Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 квітня 2009 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 05 квітня 2009 року. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.             Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Головуючий:                                                                                             Гаврищук Т.Г. Судді:                                                                                                          Білак С.В.                                                                                                                                             Сухарьок М.Г.