Ухвала суду № 3566604, 04.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-9743/08                                                         Головуючий у І інстанції Добрянська Я.І.

                                                                                                                                  Суддя-доповідач Коротких А.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

04 березня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                                     головуючого – судді  Коротких А.Ю.,

                                     суддів                           Бараненка І.І.,

                                                                                      Глущенко Я.Б.,

                                     при секретарі              Дакал В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства зі 100 % іноземними інвестиціями «Ерікссон» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.  Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2007 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, винесених Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000294040/0 та № 0000304040/0 від 26.06.2007 року. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 20.12.2007 року № 2181-III(далі - Закон № 2181-III)за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом. Позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 04.05.2006 року № 0000091660/0, винесене за результатами планової документальної перевірки від 18.04.2006 pоку, за результатами якої застосовано штрафні санкції згідно з пп.17.1.7п.17.1 ст. 17 цього Закону, було оскаржене до Господарського суду м. Києва, а тому сума є неузгодженою відповідно до пп. 5.2.4. п.5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ.

В ході судового розгляду позивач подав клопотання від27.09.2007 р. про зміну підстав позову, викладених у позовній заяві від 06.07.2007 року, в зв'язку з отриманням ним ухвали Київського апеляційного господарського суду, якою залишена без змін постанова Господарського суду м. Києва про визнання недійсним податкового   повідомлення-рішення від 04.05.2006 року № 0000091660/0. Зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі визнаного нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000091660/0 від 04.05.2006 року, у зв’язку з чим, вони також підлягають визнанню нечинними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2007 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачподав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно з  п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем проведена невиїзна планова документальна перевірка своєчасності сплати позивачем податку на прибуток, за результатами якої було складено акт № 510/40-40/21662343 та винесені податкові повідомлення - рішення, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток від 26.06.2007 року № 0000294040/0 на суму 10229,82 грн. (10% за прострочення 3 календарних днів) та №  0000304040/0  па  суму  67817,58   грн.   (50%  за  прострочення  91 календарного дня).

Відповідач в акті перевірки № 510/40-40/21662343 від 06.06.2007 року (далі - Акт), стверджує, що позивачем були сплачені з запізненням на 3 календарні дні та на 91 календарний день суми податкового боргу у розмірі 102298,20 грн. та 135635,16 грн. відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.05.2006 року № 667 та від 20.11.2006 року № 680.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 04.05.2006 року № 0000091660/0 та № 0000090660/0. Ухвалою суду від 23.05.2006 року відкрито провадження у справі № 11/241-А. Отже, підприємство звернулося до суду в терміни, що не перевищують строків передбачених статтею 15 Закону № 2181-III.

Відповідно до п. 5.4 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за № 567/5758, у разі надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума податкового зобов'язання,   нарахована   в   картці   особового   рахунку   платника   податків,   підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).

Відповідачем вимоги наказу № 253 щодо виведення сум, які оскаржуються в судовому порядку, до окремого реєстру, виконані не були, що призвело до неправомірного віднесення суми податкового зобов'язання до податкового боргу.

Таким чином, сума визначена в податкових повідомленнях-рішеннях № 0000091660/0 та № 0000090660/0 є неузгодженою в силу Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Господарського суду м. Києва від 24.07.2006 року позовні вимоги дочірнього підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Ерікссон» задоволені повністю, податкові повідомлення-рішення від 04.05.2006 року № 0000091660/0 та № 0000090660/0 визнані недійсними. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2007 року по справі № 11/241-А апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишена без задоволення. Постанова Господарського суду м. Києва - без змін.

В акті перевірки зазначено, що «сума узгоджених податкових зобов'язань у розмірі 102298,20 грн., визначених у податковому повідомленні-рішенні від 04.05.2006 року № 0000091660/0, з граничним терміном сплати - 15.05.2006 року (10 днів з дати отримання цього рішення - 05.05.2006 pоку), була фактично погашена 18.05.2006 року».

Судом встановлено, що позивачем платіжним дорученням від 18.05.2006 року № 667 був сплачений податок на прибуток в сумі 1508000,00 грн. з приміткою «призначення платежу: * ; 101; податок на прибуток за 1 квартал 2006 року без ПДВ». Тобто, дана сума мала цільове направлення, а не була сплатою податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням № 0000091660/0, оскільки дане зобов'язання було неузгоджене в силу Закону № 2181-III.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності застосування в даному випадку положень п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 09 жовтня 2007 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

          Судді: