Ухвала суду № 3566561, 29.04.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                    Суддя І інстанції – Гаврищук Т.Г.

                                                                           Суддя-доповідач – Малашкевич С. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

«29»  квітня 2009року                                                                   справа № 29/2- а/5006

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  Малашкевича С. А.

суддів               Арабей Т.Г.

                          Нікуліна О.А.

при секретарі судового засідання Крючковій К.М.

за участю представників сторін:

від позивача –   Вороб»ьова О.В.-за довір.

від відповідача – Можарова З.М. , Рожков Є.І.-  за довір.

розглянувши апеляційні скаргиДержавної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

на постанову Господарського суду  Донецького  казенного заводу хімічних виробів м. Донецьк

 Донецької області

від

08 серпня 2007 року  по адміністративній справі№ 29/2а

за позовомДонецького  казенного заводу хімічних виробів м. Донецьк

До

Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька   

про

визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення від 21.12.2006р. №0003022342\0\14311844\16350

 ВСТАНОВИЛА

Позивач, Донецький  казенний завод хімічних виробів, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.12.2006р. № 0003022342\0\14311844\16350.

            Постановою від 08 серпня 2007 р. Господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив частково, визнав недійсним оспорюване рішення відповідача в частині визначення позивачу податкового зобов»язання з податку за землю в розмірі 1721204 грн. 39 коп. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

            З постановою не погодилися сторони направили апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та  прийняти нову, якою , як просить позивач, задовольнити його позов у повному обсязі, відповідач в свою чергу просить відмовити у задоволенні усіх позовних вимог.

           В обґрунтування своєї скарги позивач посилався на наявність колізії (суперечності) між нормами Закону України “Про систему оподаткування” , Бюджетного кодексу України з одного боку, та Законами про державний бюджет України на відповідний рік, а тому вважає необхідним застосовування положення п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». В частині донарахування земельного податку за 2006 рік вказував на те, що          Закон України “Про внесення змін до Закону України   "Про Державний бюджет України на 2005 рік"  та деякі інші законодавчі акти України”, яким було скасовано  пункт  17  частини  першої статті 12 Закону України “Про плату за землю”, діє в часі до 31.12.2005р. і не поширюється на 2006 рік. Крім того, відповідно до положень п.6 ст.12 Закону України “Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, що розробляють і виготовляють боєприпаси, їхні елементи і вироби спец хімії №1991-IIIвід 21.09.2000р. вважав себе безстроково звільненим від сплати податку.

                Відповідачв апеляційній скарзі вказує на те, щоподаткове повідомлення -рішення прийняте   ним    у відповідності до норм чинного законодавства по факту порушень, встановлених актом перевірки від 08.12.2006р. №2646/23-3/14311844. Відповідно до частини 11 ст.7 Закону України “Про плату за землю” встановлені частиною 2 цієї статті ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік .Тобто, із наведених положень вбачається, що норми цього Закону діють з урахуванням положень закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. На думку позивача, у даному випадку не існує колізії норм законів. Також зазначив, що  Законом   України  №2505 від 25.03.2005р. було виключено п.17 ч.1 ст.12 Закону  України  "Про  плату  за  землю", який передбачав пільгу щодо сплати земельного податку. За таких умов, на його думку постанова, в частині задоволення позову, прийнята з порушення норм матеріального права.

            В засіданні апеляційного суду представники сторін підтримали доводи своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити та заперечили доводи апеляційної скарги супротивної сторони.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, розглянувши матеріали справи, та дослідивши письмові докази,  колегія суддів вважає доводи апеляційних скарг безпідставними, скарги такими, що не підлягають задоволенню, а постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає зміні.

Під час розгляду спору судом було встановлено наступне.

           Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером №14311844 та як платник  податків  перебуває  на  обліку в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька.

Позивачем до податкового органу 19.05.04р. за №2972 було подано уточнюючий  розрахунок суми земельного податку  за 2004 рік , у якому задекларовано суму податку в розмірі 27224,95 грн.  та  суму пільги  3058714,37 грн., площа на яку надана пільга – 7971648,21кв.м.  Документ, на підставі якого задекларовано пільгу – п.17 ст.12 Закону України “Про плату за землю”.

            У податковому  розрахунку земельного податку на 2005 рік позивачем задекларовано суму податку в розмірі 22788,80 грн.  та  суму пільги  3062328,07 грн., площа на яку надана пільга – 7972915,71кв.м.  Документ, на підставі якого задекларовано пільгу – п.17 ст.12 Закону України “Про плату за землю”.

            Позивачем до податкового органу було подано уточнюючий  розрахунок суми земельного податку  на 2006 рік , у якому задекларовано суму податку в розмірі 22906 грн.  та  суму пільги  3170108,47 грн., площа на яку надана пільга – 7972916,25кв.м.  Документ, на підставі якого задекларовано пільгу – п.6 ч.2 ст.12 Закону України “Про державну підтримку підприємств”.

Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька була проведена планова виїзна перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2006р., за результатами якої складений акт  від 08.12.2006р. №2646/23-3/14311844 та прийнято податкове повідомлення-рішення від  21.12.2006р.  №0003022342\0\14311844\16350, яким  позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” , ст..14 Закону України “Про плату за землю” , ст..75, ст..80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, ст..73, ст..68  Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, ст..11 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” було визначено податкове зобов’язання з податку за землю в сумі 7543909,53 грн., у тому числі основний платіж 5029273,02 грн., штрафні (фінансові) санкції – 2514636,51 грн..

Штрафні санкції були застосовані до позивача  відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.п. 17.1.6 у податковому повідомленні-рішенні був зазначений  помилково.

             За змістом акта перевірки , підставою для визначення суми податкового зобов‘язання був  висновок податкового органу про те, що позивач у порушення ст..14 Закону України “Про плату за землю”, ст.ст..75,80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, ст..73, ст..68  Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”,ст..11 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”  занизив земельний податок в розмірі 5029273,02 грн., у т.ч. за 2004 рік(липень-грудень з пільгою 50%) в сумі 764678,59 грн., 2005 рік (січень-березень з пільгою 50%) в сумі 382791 грн., 2005 рік (квітень-грудень) в сумі 2296746,05 грн., 2006 рік(січень-червень) в сумі 1585057,38 грн.

            Факт використання земельної ділянки, що зазначена в акті перевірки, та            правильність здійсненого відповідачем розрахунку донарахованої суми плати за землю позивачем не оспорюється.      

        Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність визначення  позивачу суми податкових зобов’язань з земельного податку  за липень-грудень 2004р. в розмірі 764678 грн. 59 коп., штрафної санкції згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в сумі 382339,30 грн. та січень-березень 2005р. в розмірі 382791 грн. , штрафної санкції - 191395 грн.50 коп.

         Розміри та порядок внесення плати  за  використання земельних ресурсів встановлені  Законом України “Про плату за землю”.

            Законом України “Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних           інститутів і організацій, які розробляють та  виготовляють боєприпаси, їх елементи                       та вироби спецхімії” від 21 вересня 2000 року N 1991-III були внесені зміни до частини  першої  статті  12  Закону  України  "Про плату за землю", а саме перелік осіб , які звільняються від земельного податку, доповнений пунктом 17) підприємства, науково-дослідні інститути та організації, визначені статтею 3 Закону України "Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів та організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії. Наведена норма набрала чинності з 01.01.2001р.

            Як вбачається із ст..3 Закону України "Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів та організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії",  Донецький казенний завод хімічних виробів належить до підприємств, до яких застосовується цей Закон. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що з 01.01.2001р. позивач був звільнений від сплати  земельного податку.

За правилами ст.1 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами  України,  крім  законів про оподаткування.  

 Зміни  і  доповнення  до  цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про систему оподаткування”, зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пункт 8 ч.1 ст.14 цього Закону визначає, що плата ( податок) за землю належить до  загальнодержавних  податків   і   зборів  (обов'язкові платежі).

За приписами ст. 7 Закону України “Про систему оподаткування” зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

              У період з 01.01.2001р. по 31.03.2005р. зміни до ст.12 Закону  України  "Про  плату  за  землю" щодо виключення позивача із переліку осіб, які звільнені від земельного податку, не вносилися.

           З викладеного слідує, що спеціальним законом, яким є Закон України "Про плату за землю", позивач у період з 01.01.2004р. по 31.03.2005р. був звільнений від земельного податку.    

             Разом з тим, Законом України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” (набув чинності з 01.01.2004р.) було зупинено  на 2004 рік дію п.17 частини першої статті 12 Закону   України  "Про  плату  за  землю". Одночасно у ст..75 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” встановлено, що в 2004 році звільнення від земельного податку, передбачене в п.17 частини першої статті 12 Закону України "Про плату за землю", здійснюється на рівні 50 відсотків діючих ставок на відповідних територіях.

             З 01.01.2005р. набув чинності Закон України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” , ст.73 якого передбачено зупинення дії п.17 частини першої статті 12  Закону  України  "Про  плату  за  землю".  Крім того, ст..68 цього Закону встановлено, що в 2005 році звільнення від земельного податку, передбачене в п.17 частини першої статті 12 Закону України "Про плату за землю", здійснюється виключно за рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування в частині, що зараховується до відповідних бюджетів.

Колегія суддів  вважає вірним , в даному випадку, застосування судом першої інстанції положення п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами”,  за приписами якої у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Оскільки з матеріалів справи вбачається конфлікт інтересів сторін  за нормами різних законів, а саме: ст.ст.1,7  Закону України “Про систему оподаткування”, ст.12 Закону України "Про плату за землю", які є спеціальними законами з оподаткування і передбачають  право позивача на застосування пільги щодо плати за землю,та ст.75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», ст.68,73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік”, якими  був змінений порядок надання пільги, то рішення повинно прийматись на користь платника податків.

За таких умов, судом обґрунтовано визнане недійсним рішення відповідача в частині визначення позивачу податкового зобов»язання з податку за землю в розмірі 1721204 грн. 39 коп.

         В частині вимог позивача про визнання недійсним рішення про визначення податкового зобов’язання з податку за землю  за квітень-грудень 2005р. в розмірі 2296746,05 грн., штрафної санкції, згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в розмірі – 1148373,02 грн. та січень-червень 2006р. в розмірі 1585057,38 грн., штрафні санкції - 792528,69 грн., суд першої інстанції правомірно відмовив, а доводи апеляційної скарги позивача до уваги не беруться.

           Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки  і  збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.  Згідно з п.1 частини 2 ст.92 Конституції виключно законами України встановлюються  система  оподаткування,  податки  і  збори.

            За приписами ст. 2 Закону України  "Про плату за землю"  використання  землі в Україні є платним.  Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Згідно до ст.5 цього  Закону об'єктом  плати  за землю є земельна ділянка,  яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.  Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

            За приписами ст.14 наведеного Закону юридичні особи самостійно   обчислюють  суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом.

            Зі статті 12 Закону  України  "Про  плату  за  землю", Законом України “Про внесення змін до Закону України  "Про Державний бюджет України на 2005 рік"  та деяких інших законодавчих актів України” було виключено пункт  17  частини  першої , відповідно до якого підприємства, науково-дослідні інститути та організації, визначені статтею 3 Закону України "Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів та організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії" -  до яких належить позивач, входили до переліку осіб, які звільняються від земельного податку .                                Наведений Закон є  не тільки Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а ним внесені зміни й податкове законодавство. Цей закон офіційно оприлюднений у 31.03.2005р, та набув чинності з цієї дати. Таким чином, позивач допустив порушення вимог Закону  України  "Про  плату  за  землю" та. безпідставно застосував пільгу щодо звільнення від земельного податку в 2005 році.

             Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта (позивача) про необхідність, в даному випадку, застосування положень п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” , оскільки обов”язок щодо сплати земельного податку за цей період однозначно визначений спеціальним Законом України “Про плату за землю”.

Згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-IIIвід 21.12.2000р.у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули. Відповідачем при визначенні штрафних санкцій  були дотримані наведені вимоги.

З урахуванням вищевикладеного, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв»язку з чим, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254   Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,   

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Донецького  казенного заводу хімічних виробів та Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від 08.08.2007 р. у справі № 29/2а – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 08.08.2007 р. у справі № 29/2а  за позовом Донецького  казенного заводу хімічних виробів до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.12.2006р. №0003022342\0\14311844\16350 – залишити без змін.

           Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті,  набирає законної сили з моменту проголошення.

            Вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні. Повний текст підписано – 05 травня 2009 р.

                Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий                                                                                           С. А. Малашкевич

Судді                                                                                                       Т.Г. Арабей

                                                                                                                 О.А. Нікулін         

                                                                    Суддя І інстанції – Гаврищук Т.Г.

                                                                           Суддя-доповідач – Малашкевич С. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

(Вступна та резолютивна частини)

«29»  квітня 2009року                                                                   справа № 29/2- а/5006

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  Малашкевича С. А.

суддів               Арабей Т.Г.

                          Нікуліна О.А.

при секретарі судового засідання Крючковій К.М.

за участю представників сторін:

від позивача –   Вороб»ьова О.В.-за довір.

від відповідача – Можарова З.М. , Рожков Є.І.-  за довір.

розглянувши апеляційні скаргиДержавної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

на постанову Господарського суду  Донецького  казенного заводу хімічних виробів м. Донецьк

 Донецької області

від

08 серпня 2007 року  по адміністративній справі№ 29/2а

за позовомДонецького  казенного заводу хімічних виробів м. Донецьк

До

Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька   

про

визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення від 21.12.2006р. №0003022342\0\14311844\16350

            Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254   Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,   

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Донецького  казенного заводу хімічних виробів та Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від 08.08.2007 р. у справі № 29/2а – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 08.08.2007 р. у справі № 29/2а  за позовом Донецького  казенного заводу хімічних виробів до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.12.2006р. №0003022342\0\14311844\16350 – залишити без змін.

           Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті,  набирає законної сили з моменту проголошення.

            Вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні. Повний текст буде підписано – 05 травня 2009 р.

                Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий                                                                                           С. А. Малашкевич

Судді                                                                                                       Т.Г. Арабей

                                                                                                                 О.А. Нікулін