Ухвала суду № 3566559, 20.03.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                  Головуючий суду І інстанції-Кододова О.В.

                                                                                  Суддя-доповідач-Малашкевич С.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

«20» березня 2009року                                                               справа № 26/19а/08/5006

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  Малашкевича С. А.

суддів              Геращенка І.В.,Ляшенка Д.В.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л. О.

за участю представників сторін:

від позивача –

від відповідача –

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інстанції у Кіровському районі м. Донецька

на постанову Господарського суду Донецької обласиівід 16 грудня 2008 року  по адміністративній справі№26/19а/08за позовом

до

про

Товариства з обмеженою відповідальністю «SDS», м. Донецьк    Державної податкової інстанції у Кіровському районі м. Донецька

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 16.01.2006р. № 0000122340/0,

№ 0000112340/0,-

ВСТАНОВИЛА:

            Товариство з обмеженою відповідальністю «SDS» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 16.01.2006р. № 0000122340/0, № 0000112340/0.      

            Постановою Господарського суду Донецької області від 16 грудня 2008 року по справі №26/19а/08  частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «SDS» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька від 16.01.2006р. №0000122340/0 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 3000,30грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

            В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову  у повному обсязі. Заявник скарги вважає, що судом І інстанції не враховано положення абз.б пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначати суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. При цьому, як вважає апелянт це положення стосується й зменшення бюджетного відшкодування.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

          Відповідачембула проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «SDS» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.09.2005р по 31.10.2005р., за результатами якої був складений акт перевірки від 10.01.2006 р. №7/23-3/30600440.

             На підставі акту перевірки відповідачем згідно з абзацом "б" підпункту 4.2.2 підпункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2006 року: № 0000112340/0, про визначення відповідно до підпунктів 7.2.1 пункту 7.2 підпункту 7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість у розмірі 100 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170 грн. (а.с. 33); та № 0000122340/0 про зменшення відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від З квітня 1997 року № 168-97-ВР суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість жовтень 2005року у розмірі 10001 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3000 грн. 30 коп. (а.с.32).

            У висновку акту перевірки  визначено, що в порушення п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено суму заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2005 року у розмірі 10001 грн.

            Зазначене порушення виникло в результаті неправомірного формування позивачем податкового кредиту за вересень 2005року в результаті чого ним було завищено сум у податкового кредиту за вересень 2005року у сумі 310929грн, що вплинуло на завищення бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2005року у розмірі 292720грн., що в свою чергу вплинуло на формування бюджетного відшкодування за жовтень 2005року. Дані наведені у Таблиці №6 акту перевірки. Відхилення складає — 10001грн.

            Факт неправомірного формування позивачем податкового кредиту за вересень 2005 року був встановлений попереднім актом перевірки від 09.12.2005року № 829/23-3/30600440 (а.с.63-69) яким було встановлено, що у порушення пп.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та у протиріччя положенням п.п.4.5.1 „б" п.4.5. ст.4 зазначеного закону позивач не зменшив суму податкового кредиту за вересень 2005року на 300000грн. у зв'язку  із поверненням передплати від ТОВ „Артемівський ДОК". Постановою господарського суду Донецької області від 20 грудня 2007 року по справі №2/390а було встановлено, що відповідач правомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2005року у розмірі 300000грн. (а.с.81-85). Зазначена постанова залишена у силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2008року (а.с.86-90).

            Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

            При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

            При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

            Згідно до п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)  бюджетному   відшкодуванню   підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем    товарів    (послуг)    у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається   до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

            Як вбачається із рядків 23-25.1 декларації за жовтень 2005року (а.с.37-3) позивач визначив залишок від,ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 10001грн. Однак, з урахування неправомірності формування позивачем податкового кредиту за попередній звітний (податковий) період, а саме за вересень 2005року, суд погоджується із висновком податкового органу викладеного у Таблиці №6  про завищення позивачем бюджетного відшкодування у розмірі 10001грн. Відтак вимоги позивача у цій частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

            Виходячи з принципу законності, викладеному у статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів застосовує приписи абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та погоджує таке застосування судом першої інстанції.

       Колегія судів зазначає, що відповідач безпідставно розповсюдив правила формування податкового кредиту на правила визначення сплаченої суми. Саме помилковість застосування норм призвела до хибного висновку податкового органу.

            Апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідач неправомірно на цю суму застосував штрафну санкцію у розмірі 3000грн. виходячи із наступного.

            Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000року №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи   податковим   періодом,   на  який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

            Як вбачається із матеріалів справи відповідач за жовтень 2005року не донарахував позивачу суму податкового зобов'язання, а зменшив бюджетне відшкодування на суму 10001,00грн. У розрахунку штрафних санкцій до податкових повідомлень - рішень від 16.01.2006року відповідно акту перевірки від 10.01.2006року №7/23-3/30600440 (а.с.71) відповідачем штрафна санкція на цю суму не нарахована та складає „0". Відтак вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 16.01.2006р. №0000122340/0 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 3000,30 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

            Таким чином, колегія суддів вважає постанову суду такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв»язку з чим, керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 16 грудня 2008 року у справі № 26/19а/08 – залишити без задоволення.

            Постанову господарського суду Донецької області від 16 грудня 2008 року у справі № 26/19а/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «SDS» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 16.01.2006р. № 0000122340/0, № 0000112340/0 - залишити без змін.

            Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 березня 2009 року. Ухвала у повному обсязі складена 25 березня 2009 року.

            Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий                                                                                          С. А. Малашкевич

Судді                                                                                                       І.В.Геращенко

                                                                                                                С.А.Малашкевич