Ухвала суду № 3566487, 30.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-11821/08                Головуючий  у  1 інстанції Бернацька Ж.О.

                   Суддя доповідач Ситников О.Ф.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2009 року                                                                                           м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:    

при секретарі:Ситникова О.Ф.,

Федорової Г.Г.,

Василенка Я.М.,

Коваленко Я.С.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Латвійсько-українського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсервіс» на постанову Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2006 року у справі за позовом Латвійсько-українського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсервіс» до Держави України в особі Генеральної прокуратури України, Кабінету Міністрів України, Вищого господарського суду України про відшкодування шкоди, повернення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Латвійсько-українське спільне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехсервіс» ( в подальшому Латвійсько-українське СП ТОВ «Агротехсервіс») звернулося до суду з позовом до Держави України в особі Генеральної прокуратури України, Кабінету Міністрів України, Вищого господарського суду України про відшкодування шкоди в розмірі 796 805 735 грн. та повернення судових витрат.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 28.09.2006 року в задоволенні позову Латвійсько-українського СП ТОВ «Агротехсервіс» до Держави України – відмовлено  в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач – Латвійсько-українське СП ТОВ «Агротехсервіс» звернулося з апеляційною скаргою, в якій зазначають, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строк від інших осіб не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає  апеляційну  скаргу  без задоволення,  а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи  та ухвалив   судове   рішення  з  додержанням  норм  матеріального  і процесуального права.

Досліджуючи обставини, що стали підставою для прийняття оскарженої постанови, суд першої інстанції встановив, що 29 січня 1992 року підприємство "Агротехсервіс" Балаклавської районної Ради    народних   депутатів    м.    Севастополя    (згідно    відбитку    печатки    Приватне    підприємство Агротехсервіс" м. Севастополя) та адміністрація Ямало-Ненецького округу Тюменської області уклали договір №1 щодо купівлі-продажу нафти в кількості 1млн. тонн із територіального фонду, визначеного Указом Президента РСФСР від 19.09.1991 року.

Тринадцятого травня 1992 року між підприємством Агротехсервіс» Республіка Латвія та Херсонським нафтопереробним заводом укладено договір №824 щодо переробки давальницької сировини (600 тисяч тонн нафти).  

13 липня 1992 року виробничо – комерційне підприємство "Агротехсервіс" – Виконавець - (згідно відбитку печатки - «ООО Производственно – коммерческое совместное предприятие  «Агротехсервис»)  та  адміністрація  Ямало - Ненецького округу Тюменської області - Поручитель - уклали договір - доручення  1-Б. Предметом якого договору є приймання на вузлі обліку Херсонського НПЗ Виконавцем належну Поручителю нафту та  її  переробка.

В грудні 1996 року до Вищого арбітражного суду з позовом до ВАТ «Херсоннафтопереробка» звернулося СП «Агротехсервіс» (Латвійська Республіка) про  зобов'язання повернути латвійському СП «Агротехсервіс» 90 тис. нафти та стягнути 20 млрд. купоно-карбованців.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 10.04.1998 року в справі №3/8-59/3 було стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний       комплекс" (ВАТ Херсоннафтопереробка») на користь СП «Агротехсервіс» Латвійська   Республіка)  17852   тонн нафтопродуктів на суму 7 011 186 грн.

Постановами судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 17 липня 1998 року та президії Вищого арбітражного суду України від 06.01.1999 року постановлено по справі рішення без змін.

Ухвалою того ж суду від26.08.1998 року спосіб виконання рішення від 10.04.1998 року змінено на стягнення з ВАТ «Херсоннафтопереробка»  на користь СП "Агротехсервіс" 7011186 грн.

18 травня 1999 року Генеральна прокуратура України подає до Вищого  арбітражного  суду України Подання  про  перегляд за ново виявленими обставинами рішення у справі №3/8-59/3.

5 червня 1999 року ухвалою Вищий арбітражний суд України відмовив  Генеральному  прокурору  України  в   перегляді   рішення  від   10.04.1998  року  за нововиявленими обставинами, аргументуючи це тим, що прокуратура не обґрунтувала наявність інтересів держави та необхідність їх захисту в даній справі.

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України своєю постановою від 04.10.1999 року, вказану ухвалу залишила без мін.

Постановою президії Вищого арбітражного суду України від 28 січня 2000 року за протестами заступників Генерального прокурора України постановлені по справі судові рішення були скасовані і в задоволенні   позову  СП   «Агротехсервіс»  відмовлено.  

Постановою   Верховного   Суду     України  від 21.02. 2002 року скасовано всі постанови по справі окрім рішення ВАСУ від 10.04.1998 року, яким позов СП «Агротехсервіс»  задоволено.

16.04.2003   року  за №02-7/138  до  Голови  господарського  суду Херсонської області надійшов з Вищого господарського суду України лист за підписом заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.І. стосовно видачі на підставі постанови Верховного суду України наказу на примусове виконання рішення Вищого господарського суду України від 10.04.1998    року    в    справі   №3/8-59/3    за   позовом    СП    «Агротехсервіс»   Латвія)   до    ВАТ «Херсоннафтопереробка».   

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.05.2003 року в Справі № 03-1/1-3/8-59/3 видано наказ наступного змісту: «Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Херсоннафтопереробка», м. Херсон, вул. Нафтовиків, 52, розрахунковий рахунок 26002301000189 в філії АКБ Херсон - Трансбанк»,  м.  Херсон,  МФОЗ  52822,  код ЄДРПОУ 00152431   на користь спільного підприємства «Агротехсервіс», Латвійська Республіка, м. Рига, Lv- 1011, вул. Бірзнієка Упіша, 11/8 7011186,00 грн.».

Рішенням   господарського суду м. Києва від 31.03.2006 року в задоволені позову Латвійсько - Українського спільного виробничо-комерційного підприємства "Агротехсервіс" до ВАТ "Херсонський нафтопереробний комплекс, Генеральної прокуратури України, Кабінету Міністрів України про стягнення 74 295 034   грн.   повністю   відмовлено.   Із  даного   рішення   вбачається,   що   між  позивачем  та  ВАТ «Херсонський нафтопереробний комплекс» станом на сьогоднішній день не існує жодних договірних відносин. Таким чином, рішенням встановлено, що не може бути предметом розгляду по даній справі стягнення збитків з ВАТ «Херсонський нафтопереробний комплекс», у зв'язку з неналежним виконанням договору №824 від 13.05.1992 року, так як, спір з приводу порушення умов Договору №824 від 13.05.1992 року з боку ВАТ «Херсонський   нафтопереробний   комплекс»   був   предметом   розгляду   по   справі   №03-1/1-3/8-59/3.

Відповідно до наданих до справи документів, по справі №03-1/1-3/8-59/3 Вищим арбітражним судом України прийнято рішення  від   10.04.1998 року,  яке станом на сьогоднішній день знаходиться на виконанні. Крім того, позивачем при подачі позову не дотримано строку позовної давності, яка відповідно до ст.257   Цивільного   Кодексу   України   складає   три   роки.    Зобов'язання   ВАТ   «Херсонський нафтопереробний комплекс» за договором №824 виникли 13.05.1992 року. На час звернення до суду СП «Агротехсервіс» з позовом  15.11.2004 строки позовної давності сплили, і відновленню не підлягають.

Крім того, досліджуючи обставини  подання Генеральною прокуратурою України протестів суд першої інстанції встановив, що 01 червня 1998 року в порядку ст.29 Арбітражного процесуального кодексу України Генеральною прокуратурою України подано протест на Рішення Вищого арбітражного суду України від 10.04.1998 року.

17 липня 1998 року судовою колегією Вищого арбітражного суду України відмовлено в задоволенні протесту Генеральної прокуратури України.

28 серпня 1998 року Генеральною прокуратурою повторно подано протест на Постанову судової колегії Вищого арбітражного суду України від 17.07.1998 року.

Постановою Вищого арбітражного суду України від 11.01.1999 року відхилено протест заступника Генерального прокурора України.

18 травня 1999 року Генеральною прокуратурою України внесено подання про перегляд Рішення Вищого арбітражного суду України від 10.04.1998 року за нововиявленими обставинами.

15 червня 1999 року Вищий Арбітражний суд України відхилив подання Генеральної прокуратури України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі №3/8-59/3.

13 липня 1999 року Генеральною прокуратурою України на підставі ст.41 Закону країни «Про прокуратуру» призупинено виконання рішення Вищого арбітражного суду України від 0.04.1998 року до закінчення провадження по справі №3/8-59/3.

26 серпня 1999 року Генеральною прокуратурою України внесено протест на ухвалу Вищого арбітражного суду України від 15.06.1999 року.

11 жовтня 1999 року Вищий Арбітражний Суд України залишив в силі ухвалу від 15.06.1999 року Вищого Арбітражного суду України у справі №03-1/1-3/8-59/3.

Двадцять першого грудня 1999 року Генеральною прокуратурою України внесено протест до президії Вищого арбітражного суду України на ухвалу від 15.06.1999 р. і постанову від 11.10.1999 року Вищого арбітражного суду України у справі №03-1/1-3/8-59/3.

Двадцять п'ятого січня 2000 року Генеральна прокуратура доповнила протест від 21.12.1999 року Х°8а-25024-97 на ухвалу і постанову Вищого арбітражного суду України у справі  № 03-1/1-3/8-59/3.

28 січня 2000 року Вищим Арбітражним Судом України задоволено протест Генеральної прокуратури України у справі №03-1/1-3/8-59/3.

Відмовляючи в задоволенні позову Латвійсько-українського СП ТОВ «Агротехсервіс», суд першої інстанції не погодився з твердженнями позивача, що подання протестів Генеральною прокуратурою України було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України та з перевищенням повноважень посадовими особами Генеральної прокуратури України, а неправомірні дії посадових осіб Генеральної прокуратури України, які полягають в поданні протестів на рішення суду, призупинення виконання рішення суду по справі №03-1/1 -3/8-59/3 спричинили шкоду позивачу та призвели до отримання збитків.

При цьому суд першої інстанції посилався на наступне.

Конституцією України, а саме ст. 121 Розділу VIIвизначено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво Інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням Законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за виконанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що була чинною на час внесення Генеральної прокуратурою України протестів, прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу,  якщо   цього   вимагає  захист  конституційних  прав   громадян,   інтересів  держави  та суспільства і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.

Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про прокуратуру», в редакції від 30.10.1997 року прокурор, його заступник мають право в межах своєї компетенції витребувати із суду будь-яку справу або категорію справ по яких вироки, рішення, ухвали або постанови набрали законної сили. За наявності підстав для перегляду справи в порядку судового нагляду прокурор приносить протест на вирок, рішення, ухвалу або постанову суду.

Генеральному   прокурору  та  його  заступникам,   відповідно   до   ст.39   Закону  України  «Про прокуратуру» надано право принесення протесту на вироки, рішення, ухвали і постанови судів, які набрали законної сили.

Прокурори і їх заступники, яким надано право принесення протесту у цивільній справі, у справі про адміністративне правопорушення або розглянутій арбітражним судом, витребувавши справу, можуть зупинити виконання відповідного рішення, ухвали і постанови суду до закінчення провадження по справі згідно із ст.41 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ст. 29 Арбітражного процесуального кодексу України, в редакції чинній на момент внесення протестів Генеральною прокуратурою України, Прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист інтересів держави. Про свою участь у справі прокурор повідомляє арбітражний суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно.

Участь прокурора в арбітражному процесі є обов'язковою: у справах, порушених за його заявою, у разі коли це передбачено законом або визначено за необхідне арбітражним судом.

Прокурор, який бере участь в арбітражному процесі, має право ознайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати пояснення у справі, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників арбітражного процесу, підтримувати поданий позов та відмовлятися від нього, одержувати копії рішень, ухвал, постанов, опротестовувати у встановленому цим Кодексом порядку незаконні та необґрунтовані рішення, ухвали, постанови арбітражного суду, вносити подання про перегляд   рішень,   ухвал,   постанов   арбітражного   суду   за   нововиявленими   обставинами,   а   також користується іншими процесуальними правами, наданими йому цим Кодексом та Законом України "Про прокуратуру".

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника Генеральної прокуратури України, частка майна, що належить державі в майновому комплексі ВАТ «Херсоннафтопереробка» на час розгляду судової справи №03-1/1-3/8-59/3 становила 71% .

У зв'язку з тим, що судові рішення по справі №03-1/1-3/8-59/3 за позовом СП «Агротехсервіс» до ВАТ «Херсоннафтопереробка» зачіпало економічні та фінансові інтереси держави України, Генеральна прокуратура України була зобов'язана реагувати на судові рішення у справі, шляхом внесення документів реагування - протестів, подання, та зупиненням виконання судових рішень, що не суперечить вимогам Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», положень Арбітражного процесуального Кодексу України.

Проаналізувавши всі обставини справи та законодавство, що регулює порядок участі прокурора в арбітражному процесі та внесення актів прокурорського реагування, судом першої інстанції встановлено, що дії посадових осіб Генеральної прокуратури України щодо участі в арбітражному процесі по справі №03-1/1-3/8-59/3 та внесення актів прокурорського реагування повністю відповідають вимогам Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», Арбітражному процесуальному Кодексу України.

З такими висновками суду можна погодитися оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на відповідних нормах матеріального права.

Відмовляючи в застосуванні до вказаних правовідносин ст. 1166 ЦК України, суд першої інстанції не знайшов підстав для її застосування оскільки відсутні документальні  підтвердження, винних  і  неправомірних     дій  посадових  осіб  Генеральної  прокуратури  України,  що  призвели  до спричинення  шкоди  позивачу,  безпосереднього  причинного  зв'язку  між   неправомірними  діями  та шкодою.

Крім того, посилання позивача на ст. 623, п. 1 ст. 543 Цивільного Кодексу України, як на підставу своїх позовних вимог до Генеральної прокуратури України є недоречним, оскільки дані норми регулюють порядок відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання - тобто договірних відносин. Однак, договірних відносин між Генеральною прокуратурою України та позивачем, як з'ясовано в ході розгляду справи, не існує і не існувало.

Мотивація позивача щодо спричинення шкоди Генеральною Прокуратурою України не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, та спростовується наявними у справі матеріалами.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав неприпустимим застосовувати до Генеральної прокуратури солідарну відповідальність пропорційно завданим позивачу збиткам.

Далі відмовляючи в задоволенні позову Латвійсько-українського СП ТОВ «Агротехсервіс», стосуються дій Кабінету Міністрів України з приводу відносин між СП «Агротехсервіс» та     ВАТ Херсоннафтопереробка», суд першої інстанції прийшов до висновку, що в діях посадових осіб Кабінету Міністрів України відсутні винні дії, що могли спричинити шкоду Позивачу.

При цьому суд першої інстанції посилався на наступні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України, є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

На  Кабінет   Міністрів   України,   згідно   Конституції   покладено   ряд   обов'язків,   а   саме: 1) забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; 2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; 3) забезпечення проведення фінансової,  цінової,   інвестиційної та  податкової політики;   політики  у  сферах  праці  й зайнятості населення, соціального захисту,  освіти,  науки  і  культури,  охорони  природи,  екологічної безпеки  і природокористування; 4) розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково - технічного, соціального і культурного розвитку України; 5) забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону; 6) розроблення проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; 7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку,  боротьби  зі   злочинністю;   8)  організація   і  забезпечення  здійснення  зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; 9) спрямування і координування роботи міністерств, інших органів виконавчої влади; 10) виконання інших функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

Згідно статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видаєпостанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Як свідчать матеріали справи, Кабінет Міністрів України не видав жодного розпорядження чи постанови, які б містили обов'язкові вказівки суду чи іншим державними установам України щодо порядку розгляду справи за позовом СП «Агротехсервіс» до ВАТ «Херсоннафтопереробка», та могли б свідчити про вжиття заходів державного впливу на відносини  між незалежними господарюючими суб’єктами.

Листи Прем'єр-міністра Кабінету Міністрів на ім'я президента Латвійської Республіки від 5.08.1999 року та на ім'я Прем'єр-міністра Республіки Казахстан не можуть слугувати доказами втручання органу державної влади в процес розгляду судом справи №№03-1/1-3/8-59/3, оскільки дані листи містять лише пропозиції загального характеру для сторін по справі за позовом СП «Агротехсервіс» до ВАТ «Херсоннафтопереробка» узгодити всі суперечності та захистити власні інтереси в судовому порядку згідно з чинним законодавством України. Позивачем не надано до матеріалів справи доказів щодо визнання в судовому порядку дій чи бездіяльності посадових осіб Кабінету Міністрів України - незаконними, та доказів, що спричинена йому шкода виникла внаслідок незаконних дій саме Кабінету Міністрів України, а також відсутні докази наявності між діями або бездіяльністю Відповідача-3 і шкодою безпосереднього причинного зв'язку, та наявності вини Кабінету Міністрів України.

Крім того, посилання позивача на ст. 623, п. 1 ст. 543 Цивільного Кодексу України, як на підставу своїх позовних вимог до Кабінету Міністрів України є безпідставним, оскільки дані норми регулюють порядок відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання - тобто договірних відносин, а договірні відносини, як свідчать обставини справи, між Кабінетом Міністрів України та позивачем відсутні.

За тих же підстав суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову щодо Вищого господарського суду України.

Проаналізувавши вказані обставини встановлені судомпершої інстанції та доводи апеляційної скарги Латвійсько-українського СП ТОВ «Агротехсервіс», суд апеляційної інстанції дійшов до висновку що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам по справі, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду, тому підстави для скасування або зміни рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 199, 200, 205, 206  КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Латвійсько-українського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсервіс» залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2006 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

                            Головуючий:

                            Судді: