Ухвала суду № 35664118, 12.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р.Справа № 816/3763/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 816/3763/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Державної митної служби України Київська регіональна митниця

треті особи Державного казначействаУкраїни , Транспортно-логістичної компанії DHL

про визнання дій протиправними та стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України Київської регіональної митниці, треті особи Державне казначейство України, транспортно-логістична компанія DHL в якому просив:

- визнати дії відповідача по затриманню міжнародного експрес відправлення (МЕВ) протиправними та такими, що порушують його право на отримання МЕВ;

- відновити положення, яке існувало до порушення його права шляхом стягнення з відповідача на його користь суму коштів в розмірі 7 990 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 816/3763/13-а в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної митної служби України Київської регіональної митниці, треті особи Державне казначейство України, транспортно-логістична компанія DHL про визнання дій протиправними та стягнення коштів відмовлено.

Позивач не погодившись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 816/3763/13-а, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано, що відповідачу було надано інвойс, який супроводжував МЕВ. Оскільки за приписами Митного кодексу України інвойс має силу договору, тому призначений для визначення митної вартості товару, таким чином наданий відповідачу інвойс підтверджує найменування, кількість та вартість вантажу МЕВ, у зв'язку з чим відповідач не мав жодних підстав та доказів для підозри в заниженні вартості міжнародного експрес - відправлення. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що станом на момент звернення до суду МЕВ було повернуто відправнику без вручення, чим і завдана майнова шкода, яка полягає у неотриманні бажаного МЕВ. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 816/3763/13-а скасувати.

Відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційних скарг у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

03.05.2013 при здійсненні пропуску через державний кордон України міжнародних поштових та експрес - відправлень на підставі поданих документів експрес - перевізником транспортно - логістичною компанією DHL Київською регіональною митницею Державної митної служби України було затримано міжнародне експерес-відправлення, яке адресовано позивачу ОСОБА_1 згідно авіанакладної від 29.04.2013 № 7982327264.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу про факт затримання МЕВ було повідомлено експерес-перевізником в телефонному режимі, щодо причини затримання повідомлено, що митний орган вважає вартість вмісту МЕВ, зазначену відправником, заниженою.

08.05.2013р. позивач звернувся з заявою до Київської регіональної митниці щодо затримки товарів, які надійшли на адресу позивача у міжнародному експрес-відправленні згідно авіа накладної №7982327264.

22.05.2013р. Київською регіональною митницею надано відповідь №14/5-30/6565-П-63 (а.с. 5). За змістом відповіді вбачається, що на підставі товаросупроводжуючих документів та за результатами митного огляду товару митним органом встановлено, що вмістом відправлення є чохли з клавіатурою для планшетів у кількості 100 шт. загальною заявленою вартістю 250 доларів США. Вартість аналогічних або подібних до переміщуваних у МЕВ товарів на ринку Китаю за інформацією митного органу становить від 6 до 10 доларів США. Оскільки під час здійснення декларування митному органу зазначеного товару, експрес - перевізник не мав змоги довести достовірність відомостей для визначення фактурної вартості переміщуваного товару (відсутність касових або товарних чеків, ярликів, інших документів роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товару), тому з метою підтвердження вартості МЕВ позивачу було роз'яснено право на доведення достовірності фактурної вартості на товар "чохли з клавіатурою для планшетів" шляхом підтвердження про фактичну сплату за замовлений товар або наданням іншого документу, що підтверджує вартість переміщуваного через митний кордон України товару.

27.05.2013р. позивач звернувся до Київської регіональної митниці з поясненнями щодо митного оформлення товарів, які надійшли на його адресу у міжнародному експрес відправленні згідно авіа накладної №7982327264.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначав, що ціна 2,50 доларів США за одиницю вищевказаного товару реальна та існує на ринку Китаю, посилаючись на китайський інтернет-ресурс, де розміщений на продаж цей товар із фото, спеціфакацією та ціновим інтервалом від 1,99 до 3,99 доларів США: http://www.globalsours.com/gsol/I/Leather-tablet/p/sm/1062363535.htm.

10.06.2013р. листом Київської регіональної митниці №14.1/4-27.3/431-П-69 повідомлено позивача, що оскільки на адресу Київської регіональної митниці документів на підтвердження заявленої фактурної вартості затриманого товару надано не було та зважаючи що строки зберігання МЕВ під митним контролем перевищили 30 днів (заява про подовження строку зберігання МЕВ відсутня), експрес - перевізником 30.05.2013 МЕВ було повернуто відправникові (зворотній бік а.с.5).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача по затриманню міжнародного експрес відправлення та відсутності підстав для відновлення положення, яке існувало до порушення його права шляхом стягнення з відповідача на його користь суму коштів в розмірі 7990 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правила переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес - відправленнях визначені главою 36 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 - VІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Митного кодексу України товари (за винятком підакцизних), що переміщуються (пересилаються) на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) протягом однієї доби у міжнародних експрес-відправленнях, якщо їх сумарна фактурна вартість не перевищує еквівалент 300 євро, не є об'єктом оподаткування митними платежами.

Згідно ч. 2 ст. 234 Митного кодексу України товари (за винятком підакцизних), що переміщуються (пересилаються) на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) протягом однієї доби у міжнародних експрес-відправленнях, якщо їх сумарна фактурна вартість перевищує еквівалент 300 євро, оподатковуються митом відповідно до цього Кодексу та податком на додану вартість відповідно до Податкового кодексу України.

При цьому, до повноважень митних органів входить перевірка заявленої митної вартості при проведенні процедур митного контролю та пропуску товарів через митний кордон України.

За приписами ст. 236 Митного кодексу України декларування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, здійснюється оператором поштового зв'язку, експрес-перевізником чи декларантом або уповноваженою ним особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України (ч. 2 ст. 368 Митного кодексу України).

Частиною 3 статті 368 Митного кодексу України визначено, що особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

Як вбачається з матеріалі справи, в товаросупроводжуючих документах міжнародного експрес відправлення адресованого позивачу відправником було зазначено в інвойсі вартість товару, переміщуваного у МЕВ у розмірі 250 доларів США.

При проведенні процедури митного контролю відповідачем декларантом (експрес - перевізником) не підтверджено фактурної вартості цього товару через відсутність касових або товарних чеків, ярликів, інших документів роздрібної торгівлі, які б містили відомості щодо вартості даних товарів.

Позивач на підтвердження факту існування на ринку Китаю ціни 2,50 доларів США за одиницю товару, який містився у МЕВ, посилався на китайський інтернет-ресурс, де розміщений на продаж цей товар із фото, спеціфакацією та ціновим інтервалом від 1,99 до 3,99 доларів США: http://www.globalsours.com/gsol/I/Leather-tablet/p/sm/1062363535.htm.

Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що доведенню підлягає фактурна вартість конкретного товару, що переміщується через кордон України у конкретному експрес - відправленні, а не взагалі факт існування такої ціни на ринку країни походження товару.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що в суді першої інстанції позивач пояснював, про відсутність інших документів на підтвердження фактурної вартості товару "чохли з клавіатурою для планшетів", що переміщувався у адресованому йому МЕВ, крім копії інвойса, що була надана на його запит експрес - перевізником (зворотній бік а.с. 6) та скрін-шотів із сторінок інтернет ресурсу (а.с. 6), оскільки письмового договору із продавцем не укладав та товар не оплачував. Колегія суддів зазначає, що наведені позивачем обставини не можуть бути прийняті в якості доказів підтвердження фактурної вартості товару ("чохли з клавіатурою для планшетів"). Інших доказів на підтвердження фактурної вартості МЕВ до суду апеляційної інстанції позивачем не надано.

Оскільки позивачем не надано документів (касові чеки, товарні чеки, ярлики тощо) вартості товарів переміщуваних у МЕВ, тому колегія суддів приходить до висновку, про непідтвердження позивачем фактурної вартості чохлів з клавіатурою для планшетів у кількості 100 шт., що містилися у міжнародному експрес відправленні. Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності дій відповідача по затриманню міжнародного експрес відправлення.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суму коштів в розмірі 7 990 грн. через завдану майнову шкоду, яка полягає у неотриманні ним бажаного МЕВ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, що визначає загальні підстави за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки матеріалами справи підтверджено правомірність дій відповідача по затриманню міжнародного експрес відправлення та не встановлено завдання ним дійсної прямої шкоди майну позивача, за таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що відповідач при затриманні міжнародного експрес відправлення діяв обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 816/3763/13-а суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судді

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 816/3763/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.