Ухвала суду № 35664119, 19.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р.Справа № 820/5905/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2013р. по справі № 820/5905/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області третя особа начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області

про визнання наказів незаконними, їх скасування та поновлення на посаді,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (надалі по тексту відповідач), третя особа-начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, в якому просив суд:

-визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 479 від 30.05.2013 року про покарання позивача та № 199 о/с від 18.06.2013 року про звільнення позивача з органів внутрішніх справ;

- поновити позивача на посаді оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 479 від 30.05.2013 року про покарання ОСОБА_1 та № 199 о/с від 18.06.2013 року про його звільнення з органів внутрішніх справ.

Поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУ МВС України в Харківській області з 18.06.2013 року.

Відповідач та третя особа не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на не відповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з жовтня 2012 року ОСОБА_1 працював на посаді оперуповноваженого відділу БНОН в ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

Наказом відповідача від 30.05.2013 р. № 479 на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, що виразилось в ігнорування вимог п. 2.4 Інструкції порядку ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 р. № 1050, п. 1 ст.1 Кримінального процесуального кодексу України, ст. ст. 10, 11 Закону України "Про міліцію", ст. 6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.п. 2.2, 3.2 розділу III Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від. 22.02.2012 р. № 155.

18.06.2013 р. наказом ГУ МВС України в Харківській області № 199 о/с від 18.06.2013 р., згідно з Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил за ст. 64 п. «Є» /за порушення дисципліни/: у званні капітана міліції та з посади оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУ, з 18.06.2013 року.

Підставою звільнення позивача з органів внутрішніх справ України був наказ ГУМВС України в Харківській області від 30.05.2013 р. № 479, якому в свою чергу передувало проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУ МВСУ в Харківській області від 16.05.2013 року № 176 після отримання 15.05.2013 року черговою частиною ГУМВС України в Харківській області від чергової частини ХМУ ГУ у телефонному режимі інформації про внесення 02.05.2013 року прокуратурою м. Харкова відомостей до ЄРДР про відкриття кримінального провадження за фактом перевищення влади або службових повноважень відносно працівників ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області та висновок, складений 30.05.2013 року, на підставі якого були прийняті оскаржувані накази стосовно ОСОБА_1

Виходячи з висновків службового розслідування, під час його проведення було встановлено, що 30.04.2013 р. близько 17 години оперуповноваженими ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був затриманий гр. ОСОБА_5, нібито, за зберігання наркотиків. Після цього, застосувавши відносно нього фізичне насилля та спеціальні засобі - наручники, доставили до адміністративної будівлі ХМУ, де шляхом фізичного та психологічного впливу змусили написати заяву про надання дозволу на проведення особистого огляду, пояснення про нібито придбання, виготовлення та зберігання без мети збуту наркотичного засобу - марихуани та вилучення цього засобу, пред'явили вимогу про передачу коштів у сумі 5000 доларів США, однак, у зв'язку з відсутністю таких коштів, змусили скласти розписку про отримання ним грошових коштів у розмірі 6500 доларів США від гр. ОСОБА_6 та передати останньому власний автомобіль "Ніссан Максіма", д.н. НОМЕР_1, і документи на нього.

15.05.2013 р. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були затримані у порядку ст. 208 КПК України, 16.05.2013 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України. 17.05.2013 р. Київським районним судом м. Харкова відносно ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді застави у сумі відповідно 40 145 грн., 68 820 грн. і 51 616 грн., а відносно ОСОБА_4 - тримання під вартою.

Вищезазначені обставини стали підставою для висновку відповідача про порушення позивачем службової дисципліни.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при видачі оскаржуваних наказів, відповідач діяв не на підставі, у межах та у спосіб, що визначений чинним законодавством України, а тому є підстави для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржені рішення, дії на предмет того, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого відділу БНОН в ХМУ ГМВС України в Харківській області. Мав спеціальне звання - капітан міліції.

30.05.2013 р. ГУ МВС України в Харківській області було видано наказ № 479 про порушення позивачем службової дисципліни та покарання винних.

18.06.2013 р. наказом ГУ МВС України в Харківській області № 199 о/с від 18.06.2013 р., ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил за ст. 64 п. «Є» /за порушення дисципліни/.

Висновки відповідача про порушення позивачем дисципліни ґрунтувалися на висновках службового розслідування, затвердженого 30.05.2013 року т.в.о. начальника ГУМВС України в харківській області полковником міліції М.І. Фоменко.

Відповідно до п.п. "є"п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 р. N 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006р. № 3460-IV службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з п. 1 ст. 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до положень ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ.

Тобто, з аналізу наведених приписів Дисциплінарного статуту вбачається, що дисциплінарним проступком є порушення рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ службової дисципліни, яка базується на дотриманні Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Отже, факт порушення службової дисципліни доводять встановлені за наслідком службового розслідування факти невиконання позивачем вимог Закону України "Про міліцію", порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та недотримання вимог професійної та службової етики.

З висновку службового розслідування від 30.05.2013 року, проведеного відносно позивача, вбачається порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось в ігноруванні вимог п. 2.4 Інструкції порядку ведення єдиного обліку в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 р. № 1050, п. 1 ст.41 Кримінального процесуального кодексу України, ст. ст. 10, 11 Закону України "Про міліцію", ст. 6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.п. 2.2, 3.2 розділу III Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від. 22.02.2012 р. № 155.

Між тим, відповідачем не зазначено, які саме дії позивача призвели до порушення службової дисципліни, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.

Тобто, проводячи службове розслідування та складаючи висновок за наслідками його проведення відповідачем не було з'ясовано всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого позивачем.

Письмових пояснень, як вбачається з матеріалів справи, під час проведення службового розслідування у позивача відібрано не було.

Тобто, при проведенні та складанні висновку службового розслідування, який став підставою для прийняття оскаржуваних наказів, відповідачем не дотримано положень ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

На вимогу суду щодо надання доказів наявності обставин, які були підставою для висновку відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, відповідачем надано пояснення, з яких вбачається, що доказів щодо затримання саме позивачем гр. ОСОБА_5 та застосування до нього фізичного насилля з примушенням підписання заяви про надання ним дозволу на проведення особистого огляду, надати неможливо.

Посилання відповідача у висновку службового розслідування щодо вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.365 КК України колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

За приписами ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Таким чином, з аналізу вказаної норми випливає, що у разі проведення за фактом учинення проступку провадження в кримінальній справі можливість застосування дисциплінарного стягнення допускається після закінчення провадження в кримінальній справі.

За приписами ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

При цьому доказом, що підтверджує вину особи у вчиненні злочину є обвинувальний вирок суду, прийнятий відповідно до кримінального та кримінально-процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що обвинувального вироку суду, який би встановлював вину позивача у вчиненні злочину, та, як наслідок, порушення службової дисципліни, матеріали справи не містять.

На час звільнення позивача з органів внутрішніх справ будь-якого рішення за наслідками розслідування прийнято не було, що унеможливлює застосування до позивача дисциплінарного стягнення за вчинення проступку, що є предметом доказування у кримінальній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених під час розгляду справи, відповідачем факт скоєння позивачем дисциплінарного проступку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, не було доведено, а тому колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивача є необґрунтованим.

Посилання відповідача та третьої особи в апеляційній скарзі на недотримання позивачем службової дисципліни під час здійснення службових повноважень, що стало підставою для проведення службового розслідування та накладення стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки апелянтами не конкретизовано, які саме дії, що свідчать про порушення службової дисципліни та дискредитують звання рядового і начальницького складу, вчинив позивач.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що, притягаючи позивача до дисциплінарної відповідальності та накладаючи на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та відповідними законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2013р. по справі № 820/5905/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 25.11.2013 р.