Ухвала суду № 35660929, 05.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р. Справа № 9104/137879/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

з участю секретаря судового засідання Саламахи О. І.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу Задорожнього І. В.

представника позивача Оприск І. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року у справі №2а - 2481/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат - РР» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000282300, №0000292300 від 20 березня 2012 року, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнат - РР» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області і просило: визнати протиправними дії відповідача щодо викладених в Акті № 322/23 - 0/33087083 від 05 березня 2012 року висновків «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Магнат - РР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2009 по 30 вересня 2011 року», а також щодо заниження податку на прибуток підприємства за період із 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2011 на суму 436 597 гривень, у тому числі: за четвертий квартал 2009 року - в сумі 261 740 гривень, за перший квартал 2010 року - в сумі 885 гривень, за другий квартал 2010 року - в сумі 12 625 гривень, за третій квартал 2010 року - в сумі 136 482 гривні, за перший квартал 2011 року - в сумі 24 865 гривень; визнати протиправними дії відповідача щодо висновків, викладених в Акті №322/23 - 0/33087083 від 05 березня 2012 року «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Магнат - РР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 жовтня 2009 року по 30 веерсня 2011 року валютного та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2011 року» щодо заниження податку на додану вартість за період із 01 жовтня 2009 по 30 вересня 2011 на суму 51 763 гривні, у тому числі: у вересні 2011 року - на суму 28 171 гривня, у жовтні 2010 року - на суму 7 682 гривні, у листопаді 2010 року - на суму 5 731 гривня, у грудні 2010 року - на суму 5 818 гривень, у січні 2011 року - на суму 2 778 гривень, у липні 2011 року - на суму 1 583 гривні; скасувати податкові повідомлення - рішення №0000282300 та №0000292300 від 20 березня 2012 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновки перевірки, викладені в акті перевірки №322/23 - 0/33087083 від 05 березня 2012 року щодо нікчемності правочинів, укладених із контрагентами ПП «Бізнесгруп», ПП «Версант», ТзОВ «Іртас», ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» з тих мотивів, що господарські операції між ними фактично не відбулись, є безпіставними. При цьому, позивач зазначає, що податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названими підприємствами, а також не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності. Відповідач помилково послався на норми цивільного законодавства, якими визначено підстави недійсності правочинів та ознаки нікчемного правочину. На підтвердження реальності господарських операцій з вищезазначеними контрагентами надано усі первинні документи.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними висновки Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області викладені в Акті № 322/23 - 0/33087083 від 05 березня 2012 року «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Магнат - РР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 по 30 вересня 2011 року»; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000282300 та №0000292300 від 20 березня 2012 року.

Відповідач не погодився із постановою суду першої інстанції і оскаржив її в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у апеляційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права, неврахування фактичних обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що представлені документи не підтверджують зв'язку витрат з господарською діяльністю підприємства. В процесі перевірки були використані матеріали перевірок податкових органів за місцезнаходженням контрагентів. Зокрема, було встановлено, що у контрагентів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відповідно не можуть бути підтвердженими операції з придбання товару у контрагентів. Тобто, господарські операції не мали реального характеру і не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Тому, обґрунтованим є висновок перевірки про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю права на податковий кредит за такими операціями. Проте, суд першої інстанції без належної мотивації не врахував цих обставин, а також не врахував, що згідно постанови Сихівського районного суд м. Львова від 29 грудня 2011 року провадження у кримінальній справі стосовно керівників ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Віктор Ко» та ТзОВ «Екопласт Львів» закрито на підставі акта амністії, що є нереабілітуючою підставою. В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, підтримав викладені на обґрунтування апеляційної скраги доводи і вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям апеляційним судом нової постанови про відмову в задовленні позовних вимог.

Представник позивача не погодилася з апеляційною скаргою і вважає, що викладені на обгурнтування апеляційної скраги доводи не дають підстав для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу та представника позивача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність трудових ресурсів, а також інших певних ресурсів (сировини, матеріалів, устаткування тощо) не можуть бути доказом неспроможності контрагента - платника податку на додану вартість виконати операції із надання поставок та придбання товарів (робіт, послуг), з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно - правових договорів. Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства суб'єктом господарювання - платником податку на додану вартість. Тому, суд першої інстанції прийшов до переконання, що ТзОВ «Магнат - РР» правомірно віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 5 742 гривні 19 коп. за період, що був охоплений перевіркою, згідно податкових накладних №7170000001 від 17 липня 2010 року та №7280000011 від 28 липня 2010 року, а також правомірно врахувало у склад валових витрат суму 28 710 гривень. Як зазначає суд першої інстанції, посилання податкового органу на те, що право позивача на формування податкового кредиту не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу є необгрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. На момент здійснення господарських операцій ПП «Версант» знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Податкові накладні № 8130000001 від 13 серпня 2010 року та №8240000001 від 24 серпня 2010 року виписувались до моменту анулювання свідоцтва платника ПДВ, а тому ТзОВ «Магнат - РР» правомірно включив податок на додану вартість в сумі 11 548 гривень 89 коп. до складу податкового кредиту згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту». Суд також прийшов до висновку, що ТзОВ «Магнат - РР» виконані усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту на підставі податкової накладної, отриманої від ТзОВ «Іртас» та понесені витрати по сплаті відповідних сум податку на додану вартість, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту сум податку на додлану вартість за вкзаний період, згідно податкової накладної №72 від 28 вересня 2010 року.

Контрагентом позивача ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» згідно «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» відображено суми податкових зобов'язань, що відповідають сумам, включеним позивачем до складу податкового кредиту.

В результаті самостійно виявлених помилок у відповідності з даними бухгалтерського та податкового обліку, позивач вправі був включити до складу валових витрат суму витрат, не віднесену до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Як зазначає суд першої інстанції, відповідач при проведенні планової виїзної перевірки не врахував валових витрати підприємства за 2009 рік, що фактично становлять 9 613 038 гривень 79 коп. та підтверджені первинними документами (за попередні звітні періоди), котрі подавав позивач - не прийнялись відповідачем до уваги, що призвело до хибного висновку про відсутність підтверджуючих документів та заниження податку на прибуток підприємства за період 2009 року на суму 1 046 960 гривень.

Також, не врахувавши суму невключених у 2009 році валових витрат відповідач дійшов хибного висновку про завищення валових витрат в 2010 році в сумі 349 064 гривень.

Викладені у акті перевірки твердження про завищення валових витрат у першому кварталі 2011 року на суму 99 461 гривень не відповідають дійсності оскільки позивач вправі був включити до складу валових витрат суму витрат, не віднесену до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку із втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді, а саме - в сумі 247 404 гривні.

Таким чином, за висвками суду першої інстанції, податковий орган при проведенні перевірки не врахував валові витрати підприємства за 2009 рік та не взяв до уваги подані позивачем документи за попередні звітні періоди, а тому висновки відповідача про відсутність підтверджуючих документів та заниження податку на прибуток підприємства за період із 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2011 року на суму 436 597 гривень не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. У зв'язку з цим відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення - рішення, якими визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, правомірними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з викладеними судом першої інстанції в оскаржуваній постанові висновками з огляду на таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ТзОВ «Магнат - РР» 02 вересня 2004 року зареєстроване Жовківською районною державною адміністрацією як юридична особа. 30 вересня 2004 року позивачу видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №18506024.

Згідно з довідкою управління статистики серії АА № 061358 від 07 квітня 2009 року основними видами діяльності позивача є: здавання в оренду власного нерухомого майна, виробництво неметалевих мінеральних виробів, не віднесених до інших групувань, оброблення неметалевих відходів та брухту, оптова торгівля будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі, складське господарство.

Із 24 січня по 13 лютого 2012 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період із 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2011 року.

За наслідками перевірки 05 березня 2012 року складено Акт за №322/23 - 0/33080783 «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Магнат - РР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2011 року».

У акті, зокрема, зазначено, що в ході перевірки виявлено, що за вказані періоди позивачем допущено порушення: пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємства за період із 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2011 року 436 597 гривень, у тому числі: за четвертий квартал 2009 року - в сумі 261 740 гривень, за перший квартал 2010 року - в сумі 885 гривень, за другий квартал 2010 року - в сумі 12 625 гривень, за третій квартал 2010 року - в сумі 136 482 гривні, за перший квартал 2011 року - в сумі 24 865 гривень та завищено у 2010 році на загальну суму 55 008; п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок заниження податку на додану вартість за період із 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2011 року на суму 51 763 гривні, у тому числі: у вересні 2010 року - на суму 28 171 гривня, у жовтні 2010 року - на суму 7 682 гривні, у листопаді 2010 року - на суму 5 731 гривня, у грудні 2010 року - на суму 5 818 гривень, у січні 2011 року - на суму 2 778 гривень, у липні 2011 року - на суму 1 583 гривні.

На підставі Акта перевірки та викладених у ньому висновків відповідачем 20 березня 2012 року винесено податкові повідомлення - рішення: №0000282300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 484 523 гривні, з яких: на 381 589 гривень - за основним платежем та на 102 934 гривні - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000292300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 64 010 гривень 25 коп., з яких: на 51 763 гривні - за основним платежем та 12 247 гривень 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

01 липня 2010 року позивачем укладено із ПП «Бізнесгруп» договір поставки товару №6 - 07/10, відповідно до умов якого, ПП «Бізнесгруп» зобов'язувалося поставити і передати у власність позивача визначений договором мінеральний порошок, а позивач в свою чергу зобов'язувався прийняти обумовлений договором товар та своєчасно здійснити його оплату.

На виконання умов цього договору ПП «Бізнесгруп» поставило та передало позивачу на склад, що по вул. Городоцькій, 367/2 у м. Львові мінеральний порошок на суму 34 453 гривні 16 коп.. На підтвердження факту придбання позивачем товарів суду представлені видаткові накладні №РН - 7 - 17001 від 17 липня 2010 року та №РН - 7 - 28014 від 28 липня 2010 року, податкові накладні №7170000001 від 17 липня 2010 року та №7280000011 від 28 липня 2010 року, платіжні документами про оплату за поставлений (придбаний) товару.

Також, 01 серпня 2010 року позивачем укладено договір поставки №01 - 01/2010 з ПП «Версант». Згідно умов договору ПП «Версант» зобов'язувався поставити на скалд позивача товарно - матеріальні ціності. На виконання умов договору поставки №01 - 01/2010 від 01 серпня 2010 року ПП «Версант» поставив на склад позивача мінеральний порошок на загальну суму 69 293 гривні 33 коп., що підтверджується видатковими накладними №РН - 8 - 24001 від 24 серпня 2010 року та №РН - 8 - 13001 від 13 серпня 2010 року. Також, факт придбання позивачем товарів підтверджується податковими накладними №8130000001 від 13 серпня 2010 року та №8240000001 від 24 серпня 2010 року, платіжними документами про оплату придбаного (поставленого) товару.

Крім цього, позивачем у вересні 2010 року перераховано ТзОВ «Іртас» аванс за товар (комірка КСО) в сумі 9 500 гривень, в тому числі 1 583 гривні 33 коп. - податку на додану вартість. На вказану суму 28 вересня 2010 року ТзОВ «Іртас» виписано податкову накладну №72. Згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» позивачем віднесено у липні 2011 року вказану суму податку на додану вартість.

Позивач перебував у правовідносинах із ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд», яким позивачу виписані податкові накладні №80 - 1 від 17 липня 2010 року на суму 130 488 гривень 64 коп., у тому числі 21 741 гривня 44 коп - податку на додану вартість та №93 від 24 липня 2010 року на суму 119 232 гривні, у тому числі 19 872 гривні податку на додану вартість, і які були включені до складу податкового кредиту згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» у вересні 2010 року.

Свої висновки про допущені позивачем порушення податковий орган мотивував тим, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит, оскільки у ПП «Бізнесгруп» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме: основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси. Згідно акта перевірки, ДПІ у Жовківському районі Львівської області дійшла висновку про те, що згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, сума податку на додану вартість, яка відображена у складі податкового зобов'язання за серпень 2010 року ПП «Версант» становить 00,00 грн. Відповідно встановлено відхилення за серпень 2010 року. Зазначена розбіжність виникла внаслідок проведеної ДПІ у Франківському районі м. Львова документальної перевірки ПП «Версант». Крім того, висновок податкового органу про сумнівність підприємства - постачальника ПП «Версант», ґрунтується на тому, що ПП «Версант» на протязі періоду, що перевірявся, для здійснення господарської діяльності не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 2009 - 2010 роки та дані додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік, який поданий з нульовими показниками. Згідно з даними поданого до ДПІ у Франківському районі м. Львова Податкового розрахунку Ф. 1 - ДФ за другий квартал 2010 року загальна чисельність працюючих у ПП «Версант» становить одна особа. Вищевикладені обставини свідчать, що відповідні операції з придбання товару у ПП «Версант» документально не підтверджені, що не дає право позивачу на податковий кредит. Також, ДПІ у Жовківському районі Львівської області в Акті перевірки зазначає, що згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, сума податку на додану вартість, яка відображена у складі податкового зобов'язання за вересень 2010 року ТзОВ «Іртас» становить 00,00 гривень, у зв'язку з чим наявне відхилення.

Податковий орган посилається на листи бюро технічної інвентаризації, Головного управління Держкомзему у Львівській області, управління Державтоінспекції, в яких вказано, що ТзОВ «Іртас» не мало у власності та користуванні офісних та складських приміщень; не мало у власності та користуванні земельні ділянки; не мало автотранспортних засобів. На підставі вищезазначених листів ДПІ у Жовківському районі Львівської області прийшла до висновку, що господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення дальності, а отже представлені позивачем первинні документи не підтверджують зв'язку витрат з господарською діяльністю підприємства.

Крім цього, в ході перевірки відповідач також використовував матеріали ДПІ у Сихівському районі м. Львова, щодо документування безтоварних господарських операцій, нікчемних правочинів з ТзОВ «Іртас»». Тому, операції по придбанню позивачем товарно - матеріальних цінностей у ТзОВ «Іртас»документально не підтверджені, що не дає права на формування податкового кредиту.

Згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» встановлено розбіжності між відображеними позивачем показниками у складі податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд». Відповідно до Акта перевірки, відповідачем для обгрунтування висновків про порушення норм податкового законодавства використано акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 05 серпня 2011 року щодо документування безтоварних господарських операцій, нікчемних правочинів з ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд».

Разом з тим, дані твердження відповідача спростовані в судовому засіданні викладеними позивачем на обґрунтування своїх вимог обставинами, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» згідно додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за липень, серпень, вересень 2010 року відобразило суми податкових зоблов'язань з податку на додану вартість, які відповідають сумам, включеним позивачем до складу додаткового кредиту.

В судовому засіданні підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ПП «Версант» знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а запис про анулювання свідоцтва платника податку внесено 25 лютого 2011 року. Податкові накладні виписані до моменту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Відсутність у ТзОВ «Іртас» виробничих потужностей, складських приміщень та основних фондів само по собі не спростовує факту придбання позивачем товару у контрагента ТзОВ «Іртас» і не може обмежувати право позивача на формування податкового кредиту внаслідок господарських операцій, які дійсно мали місце.

Згідно даних бухгалтерського та податкового обліку позивача і, зокрема, аналізу рахунка: 20, 28, 65, 66, 92, 6414 за 2009 рік, валові витрати позивача за 2009 рік становлять 9 613 038 гривень 79 коп..

В результаті самостійно виявлених помилок, позивачем у відповідності з даними бухгалтерського та податкового обліку, що в свою чергу підтверджено первинними документами, позивач був вправі включити до складу валових витрат суму витрат, не віднесену до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді у розмірі 376 440 гривень.

Відповідач при проведенні планової виїзної перевірки не врахував валових витрат підприємства за 2009 рік в сумі 9 613 038 гривень 79 коп., які підтверджені первинними документами, що в вою чергу призвело до хибного висновку про відсутність підтверджуючих документів, завищення валових витрат та заниження податку на прибуток підприємства за період 2009 року на суму 1 046 960 гривень.

Окрім цього, викладені в акті перевірки висновки про завищення валових витрат у першому кварталі 2011 року на суму 99 461 гривня, не відповідають дійсності так як позивач був вправі включити до складу валових витрат суму витрат, не віднесену до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді, що становить 247 404 гривні, а отже і не міг завищити валові витрати на 99 461 гривню.

У відповідності до п. п. 5.1, 5.2 ст 5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті; суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді; суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Крім цього у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, заслуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обгрунтовують свої вимоги та заперечення, положення нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позивач правомірно відобразив валові витрати та включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (послуг) по вищевказаних податкових накладних, оскільки відповідні суми податку були відображені у складі податкових зобов'язань контрагентів позивача, що підтверджено документально. Відповідно і висновки податкового органу про завищення валових витрат та завищення податкового кредиту є безпідставними.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду вважає правомірним посилання суду першої інстанції у своїх висновках на положення пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, а також визначено, що відповідний податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, проте контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податкову обліку фактичним обставинам.

Посилання податкового органу на те, що право позивача на формування податкового кредиту не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу суд першої інстанції правомірно визнав необгрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім цього, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з посиланням на положення ст. ст. 203, 204, 215, 228 Цивільного кодексу України, якими визначено вимоги до укладення правочинів, підстави їх недійсності, так як відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або про намір приховати дійсний об'єкт оподаткування чи зменшити бази оподаткування.

3 огляду на наведене, будь - які господарські операції не можуть бути кваліфіковані за ст. 228 Цивільного кодексу України, а отже і відсутні правові підстави для висновків про їх нікчемність на підставі вказаної норми.

Тобто, з огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки органу державної податкової служби не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі, а тому відповідач не мав законних та обгрунтованих підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень.

Тому, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про протиправність оспорюваних податкових повідомлень - рішень та про їх скасування.

Доводи апеляційної скарги, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій і відповідно не можуть бути підтвердженими операції з придбання товару у контрагентів, що в свою чергу свідчить про те, що господарські операції не мали реального характеру і не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними не заслуговують на увагу, оскільки обставини, на які посилається відповідач, як на підтвердження цих заперечень (відсутність у контрагентів необхідних умов для здійснення господарських операцій, наявність актів перевірок податкових органів) не підтверджують висновків податкового органу про нікчемність правочинів.

Не заслуговують на увагу також і інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, зокрема, щодо безпідставного включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та включення понесених витрат до складу валових витрат, оскільки цими обставинами відповідач також обґрунтовував свої заперечення проти позову та підтверджував правомірність прийнятих ним рішень. В свою чергу суд першої інстанції дав належну оцінку цим обставинам та доводам відповідача.

Крім цього, стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, відповідач не довів правомірності своїх висноків та прийнятих ним рішень.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу і на те, що відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочиства України вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Тобто, законодавством не передбачено, як підставу для звільнення від дказування, наявність постанови суду про закриття провадження у кримінальній справі, у тому числі і з нереабілітуючих підстав. Крім цього, у постанові Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2011 року не зазначено суть суспільно - небезпечних діянь, передбачених відповідними статтями Кримінального кодексу України, від кримінальної відповідальності за якими осіб було звільнено на підставі акта амністії.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи та визначено відповідні їм правовідносини, а також дано правильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують викладені у судовому рішенні висновки. Тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року у справі №2а - 2481/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат - РР» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000282300, № 0000292300 від 20 березня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т. В. Онишкевич

Я. С. Попко

Ухвалу в повному обсязі складено 11 листопада 2013 року.