Ухвала суду № 35657265, 28.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р. Справа № 9104/17103/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів - Качмара В.Я., Мікули О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

26 жовтня 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004551740/3 від 23 вересня 2010 року в частині нарахування податкового зобов'язання на суму 2925,28 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції її оскаржила Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області. Апелянт по справі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, а саме те, що договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, що не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальнику передано речі, визначені родовими ознаками.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Дубенською ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін», код ЄДРПОУ 33522271, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 24.02.2010 року № 31/23/33522271 (а.с.26-35).

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0004551740/3 від 23 вересня 2010 року, яким платнику визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» всього на суму 9303,93 грн., в тому числі за основним платежем 3002,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6301,87 грн. (а.с. 48).

Згідно договору № 1 від 11.05.2010 року, позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику у готівковій формі 80 000 грн, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві ту ж саму суму грошей у строк до 11 травня 2010 року.

А також, договором № 2 від 14.05.2010 року, позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику у готівковій формі 80 000 грн, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві ту ж саму суму грошей у строк до 14 травня 2010 року.

Частиною 1 статтею 1048 Цивільного Кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З аналізу вказаної норми права слідує висновок, що одержання від позичальника процентів від суми позики є правом, а не обов'язком позикодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що пунктом 2.2 вищезазначених договорів визначено, що позика надається на зворотній і безпроцентній основі. А також пунктом 5.2 договорів передбачено, що договір діє до моменту його остаточного виконання.

Відповідно до пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

За визначенням, наведеним у п. 1.1 ст. 1 названого Закону, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо твердження відповідача про те, що за загальним правилом договір позики є відплатним (процентним), отже позивачу необхідно було нарахувати відсотки за користування позикою ОСОБА_2, а не нараховані відсотки є додатковим благом для позичальника і повинні бути оподатковані відповідно до пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІУ від 22.05.2003 року є необгрунтованими.

Статтею 1046 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до пп. 4.3.23 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІУ від 22.05.2003 р. до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу не включається основна сума кредиту, отриманого платником податку, оскільки, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути кредитору основну суму кредиту (ч. 1ст. 1054 ЦКУ).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» щодо відсутності підстав для визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій в оспорюваній частині є законними та обґрунтованими.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи.

Висновки суду є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року по справі №2а-5124/10- залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий С.І. Богаченко

Суддя В.Я. Качмар

Суддя О.І. Мікула