Ухвала суду № 35657212, 28.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р. Справа № 9104/1063/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.

при секретарі судового засідання - Ратушній М.І.

за участі представника позивача - Чорнія Р.Ю.

представника відповідача - Шевчука І.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» до Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

17 вересня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» звернулось в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області в якому просило визнати повністю нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області від 08 вересня 2010 року №0000402320/3/13564 з врахуванням рішення ДПА України про результати розгляду скарги від 01 вересня 2010 року №8847/6/25-0115.

Свої позовні вимоги мотивувало тим, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Дунапак-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, відповідачем було складено акт №317/23-209/30028622 від 15 березня 2010 року, у якому було відображено позивачем за перевірений період не донараховано та не сплачено до бюджету податок на прибуток в сумі 1689495грн. На підставі даного акта перевірки, Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області було винесено податкове повідомлення-рішення №0000172320/0/4237 від 29 березня 2010 року.

08 вересня 2010 року, на підставі рішення Державної податкової адміністрації від 01 вересня 2010 року №8847/6/25-0115, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000402320/3/13564 згідно якого, сума податкового зобов'язання за основним платежем - податок на прибуток становить 458297грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 229149грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» вважало, що відповідачем безпідставно було прийнято податкове повідомлення рішення, так як під час проведення перевірки, відповідач не прийняв до уваги усіх первинних документів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000402320/3/13564 від 08 вересня 2010 року.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Жидачівському районі Львівської області подала апеляційну скаргу на неї, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що Львівським окружним адміністративним судом при винесенні постанови від 17 грудня 2010 року по справі №2а-8310/10/1370 не було взято до уваги п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.6, п.5.2, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чим порушено норми матеріального права.

В судовому засіданні, представник відповідача подав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про реєстрацію Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління міндоходів у Львівській області, яка відповідно є правонаступником Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області.

Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що в період в період з 28 січня 2010 року по 05 березня 2010 року Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року за результатами якої 15 березня 2010 року складено акт №317/23-209/30028622.

29 березня 2009 року, на підставі даного Акта перевірки, відповідачем за виявлені порушення виставлено податкове повідомлення-рішення №0000172320/0/4237.

08 вересня 2010 року, за результатами апеляційного оскарження, відповідачем виставлено податкове повідомлення рішення №0000402320/3/13564, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» в сумі 458297грн., штрафна санкція - 229149грн., усього - 687446грн.

Відповідно до Акта перевірки, вказана сума податкового зобов'язання визначена відповідачем позивачу через не підтвердження при перевірці первинними документами суми 310222грн. віднесеної до витрат на поліпшення основних фондів, не підтвердження первинними документами факту понесення витрат в сумі 49982грн. у ІІІ кварталі 2008 (ПДВ при купівлі легкових автомобілів), зайве віднесення до складу валових витрат у IV кварталі 2008 року суму 16160грн. втрат від переоцінки валюти , що відбулося 30 квітня 2008 року, зайве віднесення у IV кварталі 2008 року комісійних банку в сумі 21217,58грн., за купівлю валюти, що відбулось 16 квітня 2008 року, зайве віднесення до валових витрат у IV кварталі 2008 року витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 6599, що відбулося до 01 липня 2008 року, безпідставне завищення валових витрат в сумі 320436грн. у ІІІ кварталі 2008 року та в сумі 345850,89грн. і 577510,47грн. у ІV кварталі 2008 року за консультаційні послуги менеджменту, оскільки такі пов'язані із будівництвом позивачем заводу у м.Цюрупинськ Херсонської області та завищення амортизаційних відрахувань в сумі 185207 через невірне застосування норм амортизації 2%, оскільки проводилась амортизація будівлі зведеної та введеної в експлуатацію у 1980 році.

Згідно із п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власність господарській діяльності.

Відповідно до п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до п.6.1 ст.6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Згідно із п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Керуючись Законом України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач, в межах строку 1095 календарних днів, відніс до валових витрат документально підтверджені, вищевказані суми у ІІІ і IV кварталах 2008 року.

27 січня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» та Закрите акціонерне товариство «Дунапак папір і пакувальні матеріали» (Угорщина) уклали контракт про забезпечення підтримки і надання консультаційних послуг керівництву у рамках групи компаній.

Предметом даного контракту є надання послуг у сфері реалізації продукції, а саме, облік основного торгівельного балансу у міжнародному масштабі, сприяння (підтримка) діяльності керівництва, що відповідає за реалізацію продукції (збут), участь у вдосконаленні рівня ефективності виробництва, організації праці на заводах - виробниках, забезпечення умов для виготовлення якісної продукції, допомога у підвищенні надійності експлуатації машинного обладнання, організація підготовки та навчання керівників вищої ланки компаній на міжнародному рівні, допомога у поліпшенні якості кваліфікованої робочої сили, моніторинг ліквідності компаній у складі групи, сприяння підвищенню фінансової стабільності, організація і координація аудиту, консолідації оподаткування та страхування на рівні групи.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, а саме, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Реалізація контракту позивача з ЗАТ «Дунапак папір і пакувальні матеріали» (Угорщина) від 27 січня 2006 року, була підтверджена актами прийняття передачі наданих послуг від 05 вересня 2008 року, від 27 жовтня 2008 року і від 31 грудня 2008 року.

Відповідно до нотаріально посвідченого Договору від 05 вересня 2006 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова комісія «Такос» нежитлову будівлю цеху №3 за адресою м.Ходорів, вул. Стрілецька, 11.

Позивачем, на підставі рішення Ходорівської міської ради №210 від 19 липня 2007 року, згідно дозволу на виконання робіт, виданого інспекцією ДАБК Жидачівської РДА №18 від 08 серпня 2007 року та відповідно до затвердженої проектної документації було здійснено реконструкцію даного цеху.

29 листопада 2007 року, актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту і затвердженого Розпорядженням голови Жидачівської РДА №1075 - об'єкт прийнятий в експлуатацію.

Згідно із наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 2006 року №766 передбачено, що амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 01 січня 2004 року здійснюється за нормами амортизації, що діяла до 01 січня 2004 року, а саме: група 1 - 1,25%; група 2 - 6,25%; група 3 - 3,75%. А амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 після 01 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації згідно з п.п8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: група 1 - 2%; група 2 - 10%; група 3 - 6%.

Згідно із статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку повністю задовольняючи адміністративний позов, так як позивачем, на підставі документально підтверджених сум витрат, було подано податкові декларації в строк передбачений законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат вартості отриманих послуг по контракту від 27 січня 2006 року про забезпечення підтримки і надання консультаційних послуг, то колегія суддів вважає зазначити, що така дія позивача є правомірною, так як ним було представлено акти прийняття-передачі отриманих послуг, які відповідають вимогам про первинні документи, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Що стосується нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на рівні 2% віднесених до групи 1 основних фондів, то колегія суддів вважає зазначити, що амортизація витрат понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів групи 1 після 01 січня 2004 року здійснюється на рівні 2%. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем придбано нежитлову будівлю цеху №3 05 вересня 2006 року і 29 листопада 2007 року даний об'єкт, закінчений будівництвом, було прийнято в експлуатацію, таким чином позивачем правомірно було застосовано амортизаційні відрахування на рівні 2%.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.160, ст.ст. 195, ст. 196, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у справі № 2а-8310/10/1370 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя В.Я. Качмар

Суддя О.І. Мікула