Рішення № 35658853, 29.11.2013, Київський районний суд м. Одеси

Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/6801/13-ц

Провадження № 2/520/5239/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Сальнікова З.В. про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та згідно останньої редакції від 17.10.2013 року просив суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 на ? частину спадкового майна, яке складається з ? частки житлового будинку АДРЕСА_1, який складається в цілому з одного кам'яного житлового будинку під літ. «А», житловою площею 26,6 кв.м., які позначені у технічному паспорті як: «Г» - житловий будинок, «В» - сарай з погребом, «Е», «Ж», «З», «И», «М», «С» - сараї, «К» та «Р» - душ, тимчасові будівлі, «Л» та «У» - вбиральні, тимчасові будівлі, «Е» - веранда, «І» та «ІІ» - вимощення, № 1-5,7,9,10 - огорожа, та розташовані на земельній ділянці 585 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні.

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_4 16.10.2009 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частку спадкового майна у житловому будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5.

Як вказує позивач в той же день, 16.10.2009 року ОСОБА_4 склала заповіт на його ім'я, та згодом ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла.

Однак, позивач стверджує, що ОСОБА_4 внаслідок своєї хвороби, що спричинила її смерть, не встигла здійснити державну реєстрацію спадкового майна, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОМР та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи сповіщались належним чином, причини не явки суду не повідомили.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Відповідно до ст. 225 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, належала ? частина житлового будинку з житловими спорудами під АДРЕСА_1 який складається в цілому з одного кам'яного житлового будинку під літ. «А», житловою площею 26,6 кв.м. та надвірних споруд, розташованих на земельній ділянці 585 кв.м.

Як вбачається з вказаного свідоцтва на самочинні: житловий будинок «Г», тамбур «г1», веранди «г,э», сараї «В,Ж,З,И,М,С» , гараж «Е», літню кухню «Н», вбиральні «Л,У», прибудови «а1,а2» - свідоцтво не видавалось і їх вартість в оцінку спадкового майна не включена.

Отримавши вказане свідоцтво, ОСОБА_4 не звернулась до КП «ОМБТІ та РОН» для реєстрації в законному порядку вказаного майна, що підтверджується листом від 23.03.2012 року за № 336417.69, згідно якого вбачається, що останньою нерухомого майна не зареєстровано.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 померла, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міського управління юстиції в Книзі реєстрації смертей 23 лютого 2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 1923, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 Після її смерті відкрилась спадщина на вищевказану частку житлового будинку.

За життя, а саме 16 жовтня 2009 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на день її смерті буде належати їй по закону та на що вона матиме право заповіла гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначений правочин посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Сальніковою З.В. та зареєстрований в реєстрі за № 5-2877.

Відповідно до ст. 1216, 1217 та 1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) та здійснюється за заповітом, або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 на підставі ст. 1234 ЦК України використала своє право на заповіт і згідно ст. 1235 ЦК України призначила спадкоємцем свого майна ОСОБА_1.

Відповідно до статей 1233, 1234, 1235, 1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину.

Відповідно до статті 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1222, 1223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Цивільним кодексом України, а саме ст. 1270 встановлюється шестимісячний термін з моменту відкриття спадщини для її прийняття, що й було зроблено спадкоємцями.

12 березня 2012 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Сальніковою З.В. було посвідчено заяву ОСОБА_1, відповідно до якої останній висловив свій намір про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7.

Однак, листом від 29 листопада 2012 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Сальніковою З.В. спадкоємцю ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що право власності на нерухоме майно у вигляді ? частини будинку АДРЕСА_1 у гр. ОСОБА_4 не виникло.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

Отже, суд доходить до висновку, що позивач у встановлений законом строк звернувся у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, що є підставою для визнання за позивачем права власності на спірне майно, що на законних підставах належало померлій ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом, так як іншої можливості оформити своє право на спадкування позивач не має.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до норми ст. 392 ЦК України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його права власності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що є всі підстави для часткового задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності на ? частину спадкового майна, яке складається з ? частини житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1, який складається в цілому з одного кам'яного житлового будинку під літерою «А», житловою площею 26,6 кв.м., та надвірних споруд, розташованих на земельній ділянці 585 кв.м., так як у позивача відсутня можливість захистити своє право іншим шляхом.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині опису надвірних споруд з зазначенням того, що вони складаються в цілому з: житлового будинку «Г», тамбуру «г1», веранди «г,э», сараїв «В,Ж,З,И,М,С» , гаражу «Е», літньої кухні «Н», вбиральні «Л,У», прибудов «а1,а2», то, на думку суду, в їх задоволенні слід відмовити, так як існує інший порядок введення самовільно збудованих об'єктів нерухомості до експлуатації та отримання правовстановчих документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, для прийняття рішення про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва мають бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність виконаних робіт будівельним нормам і правилам, висновок про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, правилам пожежної безпеки та, залежно від обставин, підлягають поданню висновки й інших служб.

Позивачем не подано жодного документу, який би підтверджував відповідність самочинного будівництва архітектурним, санітарним, екологічним, будівельним та іншим нормам і правилам. А також не надано доказів, що він звертався з заявами у компетентні органи про введення житла в експлуатацію та йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності.

Частина третя статті 18 Закону України «Про основи містобудування» забороняє експлуатацію об`єктів, не прийнятих в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Зазначене ще раз підтверджує відсутність у позивача правових підстав на визнання за ним права власності на частину об'єктів самочинного будівництва у зв'язку з відсутністю доказів, які б стверджували, що зазначені об'єкти побудовані у відповідності до встановлених норм і правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 225, 1216, 1217, 1220, 1223, 1233-1235, 1247 ЦК України. ст. ст. 3, 4, 10, 11, 58-61, 88, 145, 209, 212-215, 218 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Сальнікова З.В. про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування а заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 на ? частину спадкового майна, яке складається з ? частини житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 який складається в цілому з одного кам'яного житлового будинку під літерою «А», житловою площею 26,6 кв.м., та надвірних споруд, розташованих на земельній ділянці 585 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні.

В решті позов залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Куриленко О. М.