Постанова № 35657897, 20.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р. Справа № 805/12020/13-а

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка М.І.

суддів Кошкош О.О., Бабіча С.І.,

при секретарі Кусти Ю.Ф.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача 2 Саламова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України, Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України (далі - відповідач 1), Державної служби інтелектуальної власності України(далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві далі - третя особа), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 16 липня 2010 року відповідно до процедури, встановленої Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», позивачем було подано заявку на винахід із назвою «Спосіб евакуювання (пересування), наприклад, хворого або травмованого та пристрій для його реалізації - нетравмуючі ноші (носилки)». Рішеннями компетентного органу було встановлено дату пріоритету, присвоєно номер та визнано відповідність вказаної заявки вимогам вказаного Закону про можливість проведення за нею кваліфікаційної експертизи на видачу патенту на винахід. Рішенням експертизи від 23.05.2012 року № 12493/ЗА/12 було запропоновано формулу винаходу, із якою позивач не погодився та надіслав з цього приводу свої пояснення і заперечення. Наступне рішення експертизи від 27.02.2013 р. винесене іншим експертом, з висновком якого позивач також не погодився.

Остаточним висновком кваліфікаційної експертизи Державного підприємства «Український інститут промислової власності» від 01 квітня 2013 року, затвердженим першим заступником Голови Державної служби інтелектуальної власності України, 01 квітня 2013 року, встановлено, що заявлений позивачем винахід не відповідає умовам патентоздатності, визначеним для нього ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». На зазначений висновок позивачем 08.06.2013 р. надані заперечення до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України. Листом останнього від 01.07.2013 р. позивача повідомлено про прийняття до розгляду заперечень та листом від 08.07.2013 р. повідомлено про призначення розгляду заперечень на 07 серпня 2013 року.

Зазначив, що 07.08.2013 р. перед початком засідання колегії Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України в бюро перепусток позивача сфотографували всупереч його заперечень та ця фотографія зберігається у відповідача 1.

Під час вказаного засідання колегії 07.08.2013 р. позивачеві було відмовлено у ознайомленні із документом про призначення складу колегії Апеляційної палати, що є порушенням права позивача на інформацію, яке закріплене Конституцією України, приписами Цивільного кодексу України та Регламентом Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України.

Колегією Апеляційної палати у засіданні 07.08.2013 р. було усно відмовлено позивачу в ознайомленні з матеріалами справи, проте як у п.15.2 Регламенту закріплене таке право.

Усним рішенням вказаної колегії, внесеним до Протоколу від 07.08.2013 р., було зупинено розгляд заперечень позивача з посиланням на п.17.3.8 Регламенту Апеляційної палати, що порушує право позивача на розгляд справи у розумний строк. Позивачу було вручено не посвідчену світлокопію вказаного протоколу, що на думку позивача, є порушенням його права на отримання інформації.

Під час засідання колегії Апеляційної палати 07.08.2013 р. головуючий колегії ображав позивача, члени колегії допустили до участі в засіданні сторонніх осіб, які своїми словами принижували гідність позивача, свавільно втручались в розгляд заперечень, що є порушенням ч.2 ст. 28 Конституції України, якою встановлено неприпустимість поводження, яка принижує будь-чию гідність, в тому числі позивача.

Протокол засідання колегії від 07.08.2013 р. складено в порушення вимог, встановлених Регламентом Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України, чим порушене право позивача на достовірну інформацію.

Вказаними діями та бездіяльністю відповідача позивачу нанесено матеріальну шкоду, яка складається з непродуктивної поїздки для участі в розгляді заперечень, супутніх витрат, перебування (аналогічно оплаті відрядження) та поштових витрат, яку останній в цілому оцінює в розмірі 558,29 грн. Крім того, відповідачем нанесено позивачу моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 3000 грн.

В судовому засіданні позивач до суду надав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просив:

визнати протиправними дії відповідача Апеляційної палати ДСІВ України, який 07 08.2013 року перед початком засідання колегії Апеляційної палати у бюро перепусток сфотографував позивача всупереч заперечень позивача й зберігає вказану фотографію, та зобов'язати відповідача 1 вчинити певні дії - знищити вказану фотографію та принести позивачеві офіційні письмові вибачення за порушення його права на не фотографування;

визнати протиправними дії відповідача Апеляційної палати ДСІВ України, який 07 08.2013 року у засіданні колегії Апеляційної палати ДСІВ України відмовив позивачеві у ознайомленні із документом про призначення складу вказаної колегії та зобов'язати відповідача Апеляційну палату ДСІВ України вчинити певну дію - надати позивачеві копію вказаного документа;

визнати протиправними дії відповідача Апеляційної палати ДСІВ України, який 07 08.2013 року у засіданні колегії відмовив позивачеві у ознайомленні із матеріалами справи. Зобов'язати відповідача Апеляційну палату ДСІВ України вчинити певні дії - принести позивачеві офіційні письмові вибачення з приводу порушення права позивача на ознайомлення із матеріалами справи та надати позивачеві можливість ознайомитися із матеріалами справи;

визнати протиправною дію відповідача Апеляційної палати ДСІВ України, який 07. 08.2013 року у засіданні колегії і зупинив розгляд заперечень позивача, та зобов'язати відповідача Апеляційну палату ДСІВ України вчинити певні дії - негайно відновити розгляд заперечень, забезпечивши його повне аудіофіксування, копію якого потім виготовити й надати позивачеві;

визнати протиправними дії відповідача Апеляційної палати ДСІВ України, який 07. 08.2013 року під час засідання колегії словами як членів вказаної колегії, так і сторонніми особами, ображав позивача й принижував його гідність. Зобов'язати відповідача Апеляційну палату ДСІВ України вчинити певні дії - принести позивачеві офіційні письмові вибачення з приводу образ і приниження його гідності;

визнати протиправними дії відповідача Апеляційної палати ДСІВ України, колегія якого склала протокол від 07.08.2013 року із порушенням вимог, встановлених п. 17.3.4 Регламенту Апеляційної палати ДСІВ України та зобов'язати відповідача вчинити певні дії - скласти вказаний протокол про засідання колегії Апеляційної палати ДСІВ України від 07.08.2013 року відповідно до вимог вказаного Регламенту, та фактичного змісту вказаного засідання, посвідчену копію якого вручити позивачеві.

визнати нанесення відповідачем Апеляційною палатою ДСІВ України позивачеві матеріальної шкоди протиправними діями та бездіяльністю відповідача загальним розміром у 558,29 гривень та стягнути її із відповідача на користь позивача;

визнати нанесення відповідачем Апеляційною палатою ДСІВ України позивачеві моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 3 000 грн.

Ухвалою суду від 21.10.2013 р. у даній справі залучено другого відповідача - Державну службу інтелектуальної власності України.

Ухвалою суду від 05.11.2013 р. у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління державної казначейської служби України в м. Києві.

В судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

Відповідач 1 - Апеляційна палата Державної служби інтелектуальної власності України у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи, клопотань про розгляд справи у його відсутність не надав. Враховуючи наведене суд прийшов до висновку про розгляд справи у відсутність відповідача 1.Представник відповідача 2 - Державної служби інтелектуальної власності України надав до суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки законом не передбачена можливість оскарження дій Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України, окрім прийнятих нею рішень, проте рішення за запереченням позивача ще не прийнято Апеляційною палатою, відтак відсутня підстава оскарження. Так, відповідно до ст. 24 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» за результатами розгляду заперечень Апеляційна палата приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Державної служби та надсилається заявнику. За заявкою позивача № а 2010 08867 прийняте рішення від 01.04.2013 р. № 7801/ЗА/13 про відмову у видачі патенту на винахід. Позивач оскаржив зазначене рішення до Апеляційної палати, проте останньою не прийнято жодного рішення, в зв'язку з чим на засіданні колегій від 07.08.2013 р. зупинено розгляд заперечень позивача з причин що унеможливлюють подальший їх розгляд. Зазначили, що в даному спорі відсутній суб'єкт владних повноважень, оскільки Апеляційна палата є колегіальним органом Державної служби для розгляду заперечень проти рішень Державної служби щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції законом.

Крім того, відповідач зазначив, що підставами для закриття провадження у справі є вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача з фотографування позивача в бюро перепусток, відмові в ознайомленні з матеріалами справи, ображення словами, що призвело до приниження гідності позивача, в результаті чого позивач просить принести йому офіційні вибачення. Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

Представник відповідача 2 - Державної служби інтелектуальної власності України надав до суду заперечення, в яких зазначив, що заперечує проти адміністративного позову в повному обсязі з підстав необґрунтованості та незаконності вимог Позивача, а твердження Позивача вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Щодо вимоги позивача визнати протиправним дії відповідача 1, який у бюро перепусток фотографував позивача і зберігає його фотографію, у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача 1 знищити вказану фотографію і принести офіційні письмові вибачення за порушення його права на не фотографування пояснив, що на території Державного підприємства «Український інститут промислової власності» не здійснюється фотографування відвідувачів, а ведеться відеоспостереження за допомогою веб-камер, розміщених на території всієї адміністративної будівлі для підвищення рівня безпеки персоналу і відвідувачів. Система відеоспостереження є невід'ємним елементом єдиної системи безпеки підприємства, у тому числі бюро перепусток, про що відвідувачів повідомлено відповідними об'явами. Твердження позивача про його особисте фотографування та зберігання його власної фотографії в бюро перепусток не відповідають фактичним обставинам справи та є надуманими.

Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії відповідача 1, який відмовив йому в ознайомленні з документом про призначення складу колегії, а також відмови позивачу в ознайомленні з матеріалами справи, у зв'язку з цим позивач просить надати йому копію вказаного документу пояснив, що 7 серпня 2013 р. відбулося засідання колегії Апеляційної палати Державної служби, затвердженої розпорядженням голови Апеляційної палати № 227 від 19.06.2013, по розгляду заперечення фізичної особи ОСОБА_1 (Апелянта) проти рішення Державної служби про відмову у видачі патенту України на винахід «Спосіб евакуювання (пересування), наприклад, хворого або травмованого та пристрій для його реалізації - нетравмуючі ноші (носилки)» за заявкою № а 2010 08867 (далі - Заперечення). На початку розгляду Заперечення в апеляційному засіданні відповідно до п. 17.3.6. Регламенту Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 622 від 15.09.2003 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2003 р. за № 877/8198 (далі - Регламент), головуючий колегії оголосив про склад колегії Апеляційної палати. При цьому, Апелянт (ОСОБА_1), усно висловив клопотання про ознайомлення з повноваженнями членів колегії Апеляційної палати, у зв'язку з чим його було повідомлено про те, що колегія для розгляду даного Заперечення призначена Розпорядженням заступника голови Державної служби від 19 червня 2013 року за № 227 у якому визначено склад колегії та її головуючого (Головач П.О. - головуючий, Данилова О.В., Швець В.О. - члени колегії). Проте, Апелянт (ОСОБА_1) не задовольнився наданою інформацією та подав усне клопотання про ознайомлення з зазначеним Розпорядженням. У відповідь на таке клопотання Апелянту було повідомлено, що, відповідно до п. 15.2 Регламенту він може ознайомлюватися з матеріалами справи за Запереченням, робити з них витяги, одержувати копії рішень та інших документів, що є у справі, брати участь у засіданнях, надавати докази та брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи й міркування з усіх питань, що виникають під час розгляду Заперечення, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників розгляду Заперечення, а також користуватися іншими правами, наданими їм цим Регламентом. При цьому, пунктом 9 Регламенту визначено вимоги до заперечення та додатків до нього, а саме; встановлено вимоги до складання Заперечення та визначені документи, що є невід'ємними додатками до Заперечення (п. 9.3), до переліку яких вказане Розпорядження не входить, про що було повідомлено Апелянта. Також Апелянту було роз'яснено про те, що Розпорядження є внутрішнім документом Державної служби, що не входить до складу Заперечення та його невід'ємних додатків, а колегія Апеляційної палати не має повноважень, щодо надання документів Державної служби для знайомлення. При цьому, Апелянту було повідомлено про те, що для вирішення питання про ознайомлення з Розпорядженням Державної служби він може письмово звернутися безпосередньо до Державної служби. Крім того, Апелянт також подав усне клопотання про відвід членів колегії Апеляційної палати у повному складі від розгляду Заперечення. Проте, заявлений відвід не було обґрунтовано жодною з обставин, які обумовлені п. п. 14.3-14.5 згаданого Регламенту, а тому у задоволенні такого клопотання було відмовлено.

Стосовно вимоги позивача про надання копії Розпорядження від 19 червня 2013 року за № 227 про визначення складу колегії Апеляційної палати, то завірена копія такого документу вже надавалась позивачу листом від 06.08.2013 р. за його заявою від 17.07.2013 р.

Щодо вимог позивача визнати протиправними дії відповідача 1 при складенні протоколу засідання Апеляційної палати та зупиненні розгляду заперечення позивача, у зв'язку з чим позивач просить скласти вказаний протокол відповідно до фактичного змісту засідання та вимог законодавства, а також негайно відновити розгляд заперечення, забезпечивши його повне аудіофіксування пояснив, що вимоги позивача про складення нового протоколу засідання та відновлення розгляду заперечення є необґрунтованими з огляду на наступне. Позивач не обґрунтовував, яким чином складення протоколу засідання Апеляційної палати та зупинення розгляду заперечення порушує його права, що є необхідною складовою для звернення до суду за захистом своїх прав у способи, передбачені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, якою визначено орієнтовний перелік способів судового захисту цивільних прав та інтересів фізичних осіб, серед яких, зокрема, є припинення дії, яка порушує право. Складення протоколу і зупинення розгляду заперечення є діями, які прямо передбачені вищезгаданим Регламентом, а саме пунктом 17.3.4. Протокол засідання Апеляційної палати, складений 07.08.2013 за результатами розгляду заперечення, відповідає всім вимогам, передбаченим вищевказаним пунктом Регламенту.

Зазначив, що у протоколі не було зазначено про заявлений відвід членів колегії Апеляційної палати у повному складі у зв'язку з тим, що подання подібного клопотання взагалі не передбачена Регламентом. Так, Регламентом не передбачено можливість заявляти відвід членам колегії Апеляційної палати у повному складі, а лише відвід члену колегії. При цьому, Апелянт (ОСОБА_1) подав лише усне клопотання про відвід, яке не було обґрунтовано жодною з обставин, передбачених п. п. 14.3-14.5 згаданого Регламенту.

Стосовно вимоги позивача про відновлення розгляду заперечення та забезпечення його повного аудіофіксування відновленого розгляду заперечення, то такі вимоги не відносяться до способів судового захисту цивільних прав та інтересів фізичних осіб, передбачених частиною 2 статті 16 ЦК України, оскільки як відновлення розгляду заперечення, так і його аудіофіксування проводяться за умови певних обставин, передбачених законом. Так, відповідно до п. 17.3.4 Регламенту фіксування ходу апеляційного засідання за допомогою технічних засобів, а також транслювання апеляційного засідання допускаються тільки з дозволу голови Апеляційної палати за згодою сторін. Проте, Апелянт (ОСОБА_1) не звертався з подібним клопотанням про аудіофіксацію ходу апеляційного засідання та не отримував відповідного дозволу голови Апеляційної палати. Аудіофіксування ходу апеляційного засідання є правом сторони при розгляді заперечення, яке вона може реалізувати за умови дотримання приписів Регламенту без звернення до судових органів.

Крім того пояснив, що розгляд заперечення ОСОБА_1 після його зупинення вже відновлено 25.10.2013 р., проте розгляд справи було відкладено на підставі п. 17.3.9 Регламенту у зв'язку з неявкою апелянта на засідання через відсутність відомостей про вручення йому повідомлення про запрошення на засідання. Дату наступного засідання по розгляду вказаного заперечення призначено на 11 грудня 2013 р. на 10:00 у відповідності до п. 17.3.18 Регламенту, про що апелянта повідомлено листом від 11.10.2013 р. № 49799.

Щодо вимог позивача визнати протиправними дії відповідача під час засідання колегії Апеляційної палати, у якому було ображено і принижено гідність позивача, у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача 1 принести офіційні письмові вибачення з приводу образ і приниження його гідності, а також стягнути з відповідача І матеріальну шкоду у розмірі 558 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн. зазначив наступне. Виходячи з норм, що регулюють спірні правовідносини для відшкодування матеріальної (майнової) шкоди необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відповідач зазначив, що позивачем не надані будь-які докази, які б підтверджували протиправність поведінки відповідача 1, які б довели дійсне спричинення матеріальної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача 1 та шкодою. Крім того зазначив, що відповідно з положеннями статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з вимогами частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. До випадків, які містяться у частині 2 статті 1167 Цивільного кодексу України, наведені позивачем у позові обставини не відносяться. Як вбачається з позовної заяви позивач не надав жодних переконливих обґрунтувань (доказів) завдання йому моральної шкоди (душевних страждань, приниження честі і гідності тощо) з боку відповідачів, як і не навів жодних обґрунтованих доказів вини відповідачів. Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представник третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи, клопотань про розгляд справи у його відсутність не надав. Враховуючи наведене колегія суддів прийшла до висновку про розгляд справи у відсутність третьої особи.

Ухвалою суду від 20.11.2013 р. провадження в даній адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України, Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди, в частині позовних вимог щодо принесення позивачеві офіційних письмових вибачень за порушення його права на не фотографування, зобов'язання принести офіційні письмові вибачення з приводу порушення права на ознайомлення з матеріалами справи, принести офіційні письмові вибачення з приводу образ і приниження гідності позивача, закрито.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача та відповідача 2, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, прийшла до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Судом встановлено, що позивачем 16 липня 2010 року відповідно Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі - Закон № 3687) подано заявку (№ а 2010 08867) на винахід із назвою «Спосіб евакуювання (пересування), наприклад, хворого або травмованого та пристрій для його реалізації - нетравмуючі ноші (носилки)». Остаточним висновком кваліфікаційної експертизи Державного підприємства «Український інститут промислової власності» від 01.04.2013 року №7801/ЗА/13, затвердженим першим заступником Голови Державної служби інтелектуальної власності України 01.04.2013 року, встановлено, що заявлений позивачем винахід не відповідає умовам патентоздатності, визначеним для нього ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Зазначений висновок набув статусу рішення по відмову у видачі патенту на винахід.

На зазначений висновок позивачем 08.06.2013 р. надані заперечення до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України. Листом останнього від 01.07.2013 р. № 32341 позивача повідомлено про прийняття до розгляду заперечень за заявкою № а 2010 08867 на винахід та листом від 08.07.2013 р. № 34396 повідомлено про призначення розгляду заперечень на 07 серпня 2013 року, на засідання запрошені апелянт та представники закладу експертизи.

Позивач листом від 17.07.2013 р. звернувся до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України із заявою про надання копії документа, яким призначено склад колегії Апеляційної палати для розгляду його заперечення. Листом відповідача від 06.08.2013 р. № 1-15/5930 позивачу надана завірена копія розпорядження Апеляційної палати від 19.06.2013 р. № 227, яким призначено склад колегії Апеляційної палати для розгляду заперечення за заявкою на винахід № а 2010 08867 у складі: Головач П.О. - головуючий колегії, Данилова О.В. та Швець В.О. - члени колегії.

Засідання колегії Апеляційної палати Державної служби Державної служби інтелектуальної власності України з розгляду заперечення позивача проти рішення відповідача 2 за заявкою № а 2010 08867 відбулося 07.08.2013 р., про що складено протокол засідання колегії Апеляційної палати від 07.08.2013 р., згідно з яким колегією вирішено відповідно до п.17.3.8. Регламенту Апеляційної палати зупинити розгляд заперечення із причин, що унеможливлюють подальший розгляд заперечення у апеляційному засіданні. Про дату наступного засідання буде повідомлено додатково (а.с. 214). Як встановлено із матеріалів справи засідання колегії Апеляційної палати за заявкою позивача № а 2010 08867 в подальшому були призначені на 25.10.2013 р. та на 11.12.2013 р. (а.с. 236, 237).

Позивач вважає дії відповідачів протиправними щодо відмови в ознайомлені під час засідання 07.08.2013 р. з документом, яким призначено склад колегії з розгляду його заперечень, відмови в ознайомленні з матеріалами справи, прийняття рішення про зупинення розгляду заперечень, складання протоколу засідання в порушення вимог Регламенту Апеляційної палати та просить зобов'язати відповідачів вчинити дії щодо надання копії документу, про призначення колегії з розгляду заперечень, надати можливість ознайомитися з матеріалами справи, негайно відновити розгляд заперечень, скласти протокол засідання від 07.08.2013 р. відповідно до вимог Регламенту та засвідчену копію його вручити позивачу та стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 558,29 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (Закон № 3687) визначено, що Установа - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, Апеляційна палата - колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом.

Згідно зі ст. 24 Закону № 3687 заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою у судовому порядку, а також до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Установи. Оскарження рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, до Апеляційної палати здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку, встановленому цим Законом та на його основі регламентом Апеляційної палати, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. У разі одержання Апеляційною палатою заперечення та документа про сплату збору за подання заперечення діловодство за заявкою зупиняється до затвердження рішення Апеляційної палати. Заперечення проти рішення Установи за заявкою розглядається згідно з регламентом Апеляційної палати, протягом двох місяців від дати одержання заперечення та документа про сплату збору за подання заперечення, в межах мотивів, викладених заявником у запереченні та під час його розгляду. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику. Заявник може оскаржити затверджене Установою рішення Апеляційної палати у судовому порядку протягом двох місяців від дати одержання рішення.

Відповідно Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 р№ 436/2011 із змінами та доповненнями, Державна служба інтелектуальної власності України (далі - Державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки України. Державна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності. Державна служба відповідно до покладених на неї завдань: узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру; організовує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності; здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів; визначає уповноважені заклади експертизи та доручає їм проведення експертизи заявок; веде державні реєстри об'єктів права інтелектуальної власності.

Відповідно до Регламенту Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 622 від 15.09.2003 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2003 р. за № 877/8198 (далі - Регламент) визначено, що Апеляційна палата - колегіальний орган для розгляду заперечень проти рішень Державної служби щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності та заяв щодо визнання знака добре відомим в Україні; апеляційне засідання - засідання колегії Апеляційної палати з розгляду заперечення; заперечення - заперечення проти рішення Державної служби щодо набуття прав на об'єкт інтелектуальної власності. Завданнями Апеляційної палати є колегіальний розгляд поданих до неї заперечень, заяв щодо визнання знака добре відомим в Україні, а також протестів голови Державної служби на рішення Апеляційної палати та прийняття відповідних рішень. Голова Апеляційної палати: забезпечує керівництво діяльністю Апеляційної палати; затверджує персональний склад колегій з розгляду конкретних заперечень, заяв щодо визнання знака добре відомим в Україні, протестів голови Державної служби; забезпечує контроль за виконанням прийнятих рішень. Заступник голови Апеляційної палати виконує обов'язки голови Апеляційної палати в разі його тимчасової відсутності. Колегія Апеляційної палати призначається протягом п'яти днів від дати одержання заперечення розпорядженням голови Апеляційної палати у складі трьох членів з визначенням головуючого в апеляційному засіданні. Член колегії не може брати участь у розгляді заперечення і підлягає відводу (самовідводу), якщо він брав участь у прийняті рішення, що оскаржується, або перебуває в родинних зв'язках з будь-ким із членів колегії чи учасників розгляду. Відвід повинен бути мотивований і заявлений до початку розгляду заперечення в апеляційному засіданні. Заявляти відвід після початку розгляду можна лише у разі, якщо про підставу відводу колегія або учасник розгляду, який заявляє відвід, дізнаються після початку такого розгляду. До складу учасників розгляду заперечення входять: сторони, їх представники та інші особи, які беруть участь у розгляді заперечення у випадках, передбачених цим Регламентом. Сторони при розгляді заперечення користуються рівними правами та мають рівні обов'язки. Вони можуть ознайомлюватися з матеріалами справи за запереченням, робити з них витяги, одержувати копії рішень та інших документів, що є у справі, брати участь у засіданнях, надавати докази та брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи й міркування з усіх питань, що виникають під час розгляду заперечення, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників розгляду заперечення, а також користуватися іншими правами, наданими їм цим Регламентом.

Згідно з п. 17.3.4. Регламенту визначено, що про хід апеляційного засідання складається протокол, який веде один із членів колегії та відомості, що обов'язково в ньому зазначаються. Протокол підписують усі члени колегії. Якщо колегія зупиняє або відкладає розгляд заперечення на засіданні, то в протоколі робиться запис про це. Фіксування ходу апеляційного засідання за допомогою технічних засобів, а також транслювання апеляційного засідання допускаються тільки з дозволу голови Апеляційної палати за згодою сторін. Головуючий оголошує склад колегії, роз'яснює сторонам право заявляти відводи. Колегія може зупинити розгляд заперечення за ініціативи сторін або за власною ініціативою з причин, що спричинили неможливість подальшого розгляду заперечення в апеляційному засіданні. Розгляд заперечення зупиняється з моменту виникнення зазначених обставин та відновлюється після їх усунення. Колегія, відновлюючи розгляд заперечення, запрошує на апеляційне засідання всіх учасників його розгляду. Після розгляду заперечення по суті колегія приймає рішення Апеляційної палати. Рішення колегії Апеляційної палати, прийняте за результатами розгляду заперечення, набирає чинності після затвердження його наказом Державної служби. Затверджене рішення Апеляційної палати надсилається апелянту та Державній службі не пізніше п'яти днів після його затвердження. Апелянт може оскаржити затверджене Державною службою рішення Апеляційної палати в судовому порядку протягом двох місяців від дати його одержання.

З огляду на матеріали справи, судом встановлено, що розпорядження про призначення колегії Апеляційної палати від 19.06.2013 р. № 227 надіслано позивачу листом відповідача від 06.08.2013 р. № 1-15/5930, про що позивачем не заперечувалось в судовому засіданні. Зазначене розпорядження не є складовою частиною матеріалів справи за заявкою позивача № а 2010 08867.

Відповідно до п. 15.2. Регламенту Апеляційної палати сторони можуть ознайомлюватися з матеріалами справи за запереченням, проте позивачем та відповідачем не надано до суду належних доказів у підтвердження чи спростування факту звернення позивача з відповідною заявою про ознайомлення або відмови позивачу в ознайомленні з матеріалами справи в засіданні колегії 07.08.2013 р.

Стосовно вимог позивача щодо зупинення та поновлення розгляду заперечень колегією Апеляційної палати, цей порядок визначений приписами п. 17.3.18. Регламенту. Крім того, як встановлено із матеріалів справи засідання колегії Апеляційної палати за заявкою позивача № а 2010 08867 в подальшому були призначені на 25.10.2013 р. та на 11.12.2013 р.

Щодо вимог позивача про зобов'язання проведення аудіофіксування засідання колегії за розглядом заперечень такий порядок визначений п. 17.3.4. Регламенту, за яким фіксування ходу апеляційного засідання за допомогою технічних засобів, а також транслювання апеляційного засідання допускаються тільки з дозволу голови Апеляційної палати за згодою сторін. Таким чином, належним записом аудіофіксування ходу апеляційного засідання є запис зроблений відповідно до Регламенту. Доказів звернення позивача до відповідача про фіксування ходу апеляційного засідання чи відмови у його фіксуванні позивачем суду не надано.

Досліджений в судовому засіданні наданий позивачем носій інформації компакт-диск 11,3 Мб про аудіофіксацію ходу засідання колегії Апеляційної палати, зробленою особисто позивачем, не може бути прийнятий судом в якості належного доказу, оскільки із записаної на ньому інформації неможливо встановити обставини щодо предмету доказування. З цього запису неможливо достовірно встановити коли та де його було зроблено та чиї голоси на ньому зафіксовані.

З огляду на протокол засідання колегії Апеляційної палати від 07.08.2013 р. суд прийшов до висновку про те, що останній складений у відповідності з вимогами п. 17.3.4. Регламенту Апеляційної палати. Крім того, суд зазначає, що останній не є тими рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки для позивача та були спрямовані на регулювання тих чи інших відносин і мали обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Так за позовними вимогами про визнання дій протиправними щодо складання протоколу та зобов'язання скласти новий протокол засідання колегії Апеляційної палати від 07.08 2013 р. позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні адміністративного позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Але дана норма підлягає застосуванню з урахуванням вищенаведеного положення Конституції України, тобто зобов'язання особи на вчинення певної дії можливо, зокрема, за наявності підстав для вчинення цієї дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Позивачем не доведена правомірність вимог відповідно до Закону, який регулює спірні правовідносини.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, колегія судів дійшла висновку, що відповідачами не допущено в даних правовідносинах протиправних дій, якими були порушені права позивача, відтак відсутні підстави для зобов'язання їх на виконання дій, вчинення яких не передбачено законом, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

За вимогами позивача щодо стягнення матеріальної та моральної (немайнової) шкоди суд вважає зазначити наступне.

Стаття 56 Конституції України визначає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 2 вказаної норми також встановлено, що моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Статтею 1167 ЦК України встановлені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу утримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

З наведеного вбачається, що моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди, зазначеними нормами не встановлено ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди.

Відшкодуванню підлягає моральна шкода завдана внаслідок порушення прав особи. Перелік критеріїв оцінки розміру моральної шкоди не є вичерпним. Вони повинні надавати можливість вимірити глибину та тривалість страждань людини.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 р. N 4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювана, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.

Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру та розміру завданої моральної шкоди з боку відповідачів.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Виходячи з наведених норм, для відшкодування матеріальної (майнової) шкоди необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи (п.2).

Суд вважає, що необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов'язку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б однієї з обов'язкових складових відповідальності за заподіяння шкоди взагалі виключає її настання.

В ході судового розгляду справи, позивачем суду не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів та спричиненням матеріальної шкоди у визначеному позивачем розмірі.

Крім цього, вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягають у зв'язку із відсутністю ознак протиправності в діях відповідачів.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України, Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди, - відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено у судовому засіданні 20 листопада 2013 року.

Повний текст постанови буде виготовлений 25 листопада 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Бойко М.І.

Судді Кошкош О.О. Бабіч С.І.