Рішення № 35653696, 28.11.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.13р. Справа № 904/7860/13

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Семекстрейд-ІСТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 151 200 грн. 00 коп.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. №2244 від 04.10.2012 року;

від відповідача: Соломко О.Г., директор;

Дидюк О.В., дов. №б/н від 24.07.2013 року;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Семекстрейд-ІСТ" (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 108 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 43 200 грн. 00 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами. Крім того, Позивач просить стягнути на свою користь з Відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 2 120 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 4 024 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору позики №1/13 від 12.02.2013 року (а.с. 13-14).

04.11.2013 року Відповідач направив на адресу господарського суду відзив на позов, в якому, посилаючись на те, що Позивачем не надано доказів отримання Відповідачем спірних грошових коштів, а саме документами первинного бухгалтерського обліку, як то прибутковий касовий ордер щодо прийняття готівки останнім, або банківські виписки, проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача у судове засідання з'явився, з урахуванням відзиву на позов, направленого на адресу господарського суду 04.11.2013 року, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Директор Відповідача в особі Соломко О.Г. вказував на те, що грошові кошти взагалі не отримував та з Позивачем ніколи не зустрічався, однак вказані документи стосовно позики підписував, але вони були надані йому іншою особою, просить суд в позові відмовити.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників Позивача та Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

12.02.2013 року між Позивачем (далі-Позикодавець) та Відповідачем (далі-Позичальник) був укладений Договір позики №1/13 (далі-Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, Позикодавець передав у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 Договору, а Позичальник прийняв позику та зобов'язується повернути позику на визначених Договором.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що сума позики становить: 108 000,00 гривень. Позика передана Позикодавцем Позичальникові у готівковій формі. (п. 3.1 Договору).

Згідно з пунктом 3.2 Договору, сума позики прийнята в повному обсязі від Позикодавця Позичальником на момент підписання Договору.

Факт передачі суми позики Позикодавцем та одержання її Позичальником підтверджується розпискою, що підписана сторонами в момент передачі суми позики та є невід'ємною частиною Договору. (п. 3.3 Договору).

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що Договір позики є безпроцентним.

Позичальник зобов'язується повернути позику у повному обсязі в строк до 31.03.2013 року шляхом передачі Позикодавцю грошових коштів у готівковій формі або шляхом перерахування відповідної суми на банківський рахунок Позикодавця. Допускається повернення позики частинами. (п. 4.1 Договору).

Пунктами 6.1, 6.2 Договору передбачено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним у повному обсязі. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

На виконання умов Договору Позивачем Відповідачу було надано готівкові грошові кошти у вигляді позики в сумі 108 000,00 грн., що підтверджується розпискою, щодо підтвердження факту передачі Позикодавцем та отримання Позичальником грошових коштів - суми позики в розмірі 108 000,00 грн., підписану сторонами та скріплену печатками сторін (а.с. 15).

Вказаною розпискою передбачено, що Позичальник зобов'язується повернути суму позики в повному обсязі в строк до 31.03.2013 року.

Аналогічна умова міститься і в підписаному сторонами спірному Договорі, а саме в пункті 4.1 Договору.

Відповідач у встановлений Договором позики та розпискою строк, а саме до 31.03.2013 року, грошові кошти, отримані від Позивача останньому не повернув, у зв'язку з чим Позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом для захисту своїх порушених прав.

Розглядаючи вказані позовні вимоги необхідно вказати на наступне.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок позичальника повернути позику, а саме: позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 2, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 5.4 Договору Позичальник несе наступну відповідальність за Договором: у випадку порушення Позичальником строку повернення позики, встановленого п. 4.1 Договору, на всю суму позики, яка не була вчасно повернута, нараховується процент за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% на місяць, які нараховуються за весь період користування чужими грошовими коштами.

Розмір 20% процентів, розрахований Позивачем від суми основного зобов'язання, за період прострочення з 01.04.2013 року по 31.05.2013 року, складає суму в розмірі 43 200,00 грн., з якою господарський суд погоджується.

Заперечення Відповідача, а саме те, що Позивачем не надано належних доказів в підтвердження позовних вимог, а саме прибуткового касового ордеру, виписаного Позичальником у зв'язку з отриманням готівки, або банківських виписок, щодо перерахування безготівкових коштів, судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.3. "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Оприбуткування готівки це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Отже, стосовно заперечень, щодо відсутності прибуткового касового ордеру слід зауважити, що обов'язок виписки вказаного документу при отриманні готівкових коштів покладається саме на Відповідача у відповідності до вимог вказаного вище «Положення про ведення касових операцій у валюті України».

Відносно посилань Відповідача на відсутність банківських виписок, які б підтверджували безготівкове перерахування спірних грошових коштів, необхідно вказати, що за умовами договору, та, що підтверджується розпискою, грошові кошти Відповідачем були отримані шляхом передачі їх готівкою від Позивача, а отже наявність грошових коштів на рахунку Боржника було б можливим, якщо останнім належним чином (без порушень «Положення про ведення касових операцій у валюті України») було б оприходувано вказані грошові кошти у касу підприємства, чого зроблено не було.

Крім того, Відповідачем у відзиві на позов наведено його позицію, щодо можливості ним оскаржити спірний Договір, але доказів, щодо визнання його не дійсним в частині або у повному обсязі останнім суду не надано, а тому ці зауваження Відповідача також не приймаються судом до уваги.

Пояснення директора Відповідача в особі Соломко О.Г. про те, що грошові кошти взагалі не отримував та з Позивачем ніколи не зустрічався, однак вказані документи стосовно позики підписував, але вони були надані йому іншою особою, також не підкріплені будь-якими доказами та відповідно не заслуговують на увагу судом.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача на користь Позивача 108 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 43 200 грн. 00 коп. - 20% процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 2 120,00 грн. - витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Вказані вимоги Позивач обґрунтовує укладеною між Позивачем та адвокатом ОСОБА_5 адвокатською угодою №1/13 про надання юридичних послуг від 01.10.2013 року (далі-Угода), відповідно до пункту 1.1 якої, Адвокат зобов'язується надати Позивачу юридичні (адвокатські) послуги, які передбачені даною Угодою та замовлені Позивачем, а Позивач зобов'язується прийняти і оплатити їх в порядку, визначеному Угодою. (а.с. 9-10).

Пунктом 3.3 Угоди передбачено, що винагорода Адвоката за надання послуг визначається сторонами у акті здачі-приймання послуг, виходячи з тарифів, узгоджених сторонами в додатках до Угоди.

На виконання Угоди Адвокатом надані юридичні послуги, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін Актом здачі-приймання послуг №1 від 07.10.2013 року (а.с. 12), відповідно до якого, вартість наданих Адвокатом Позивачу юридичних послуг становить 2 120,00 грн.

Вказана сума в розмірі 2 120,00 грн. була сплачена Позивачем Адвокату, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №1/10 від 07.10.2013 року (а.с.8).

За змістом статей 44 і 48 ГПК України сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати правої сторони відшкодовуються за рахунок винної.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у статті 6 цього Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", якою визначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Статтею 30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

В контексті цих норм, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення. (Стаття 28 Правил адвокатської етики).

Документом, що підтверджує надання адвокатом послуг позивачу, для об'єктивного визначення розміру суми, що може бути віднесена до складу судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України - є акт виконаних робіт (послуг).

Таким чином, Позивачем до позовної заяви додано належні в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України докази в підтвердження понесення ним витрат по сплаті наданих адвокатських послуг, передбачених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", які підлягають стягненню з Відповідача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі при задоволенні позову покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43-45, 48, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Семекстрейд-ІСТ" (49051, м.Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 11, п/р 26000001093087 в Дніпропетровському РВ ПАТ "КБ "Хрещатик", МФО 300670, ЄДРПОУ 30431721) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 в КБ "ПриватБанк", МФО 305299, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 108 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 43 200 грн. 00 коп. - 20% процентів за користування чужими грошовими коштами, 2 120 грн. 00 коп. - витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката та 3 024 грн. 00 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя О.І. Красота

Рішення підписано

29.11.2013 року