Рішення № 35653695, 29.11.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.11.13р. Справа № 904/7885/13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Медпром", с. Вільне, Криворізький район, Дніпропетровська область до Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м. Кривий Рігпро визнання договору недійсним Суддя Єременко А.В.Представники:

Від позивача: Горулько А.О., дов. №02 від 01.04.2013р.;Від відповідача:не з'явився. СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медпром" звернулося з позовом до Криворізької міської ради Дніпропетровської області та просить суд визнати недійсним договір №64/04/2012 від 09.04.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медпром" та Криворізькою міською радою Дніпропетровської області щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.04.2012р. між ТОВ "Медпром" та Криворізькою міською радою Дніпропетровської області укладено попередній договір 64/04/2012 щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому, який за змістом не являється попереднім договором, оскільки предметом цього договору фактично являється внесення ТОВ "Медпром" платежів за користування земельною ділянкою площею 0,3 га для розміщення виробництва по виготовленню та капітальному ремонту залізничного рухомого складу на вул. Коломойцевська, 2 у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, тобто, спірний договір фактично містить елементи договору оренди земельної ділянки, тому позивач вважає, що спірний договір повинен відповідати цивільному законодавству про договори оренди земельної ділянки. Позивач вказує на те, що, виходячи із положень ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір про оренду земельної ділянки повинен бути двостороннім, тобто, в договорі мають бути наділені правами та обов'язками обидві сторони договору, однак, за спірним договором позивач зобов'язався перед відповідачем здійснювати орендні платежі за користування земельною ділянкою у розмірі, визначеному договором, а відповідач не прийняв зустрічного обов'язку передати земельну ділянку позивачу. Позивач зазначає, що: спірний договір не містить всіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі"; відсутній сам об'єкт оренди - сформована земельна ділянка, з визначеними межами та кадастровим номером; відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про надання даної земельної ділянки у користування; відсутній акт приймання-передачі даної земельної ділянки у користування. Як на правові підстави заявленого позову позивач посилається на ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України.

Відповідач згідно заперечень (вх. №66520/13 від 05.11.2013р.) проти позову заперечує та посилається на те, що чинним законодавством визначено, що використання земельного ресурсу зацікавленими особами з метою проведення підприємницької діяльності має бути належним чином оформлене та здійснюватись на платній основі, а також вказує на передбачену законодавством свободу договору, тобто, можливість сторін вільно укладати договір та визначати його умови.

По справі оголошувалась перерва до 27.11.2013р.

В судове засідання, призначене на 27.11.2013р., представник відповідача не з'явився, звернувся до суду з клопотанням (вх.№71771/13 від 26.11.2013р.) про відкладення розгляду справи, мотивоване зайнятістю представника Криворізької міської ради в іншому судовому засіданні.

В судовому засіданні 27.11.2013р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2012р. між Криворізькою міською радою (розпорядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медпром" (користувач) укладено попередній договір 64/04/2012 щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому (надалі - Договір), згідно з яким розпорядник та користувач домовились, що користувач до укладання основного договору оренди та його державної реєстрації забезпечує внесення до міського бюджету платежів за користування земельною ділянкою площею 3,0 га для розміщення виробництва по виготовленню та капітальному ремонту залізничного рухомого складу на вул. Коломойцівська, 2 у Саксаганському районі міста.

Згідно п.1.2. Договору форма основного договору повинна відповідати вимогам Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі".

Основний договір має бути укладений протягом року з дати підписання попереднього договору (п.1.3. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору місячна плата за користування земельною ділянкою вноситься користувачем з квітня 2012 року виключно у грошовій формі, незалежно від результатів діяльності користувача, в трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, на підставі розрахунку (додаток), що є невід'ємною частиною цього договору, на рахунок Управління казначейської служби України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області №33217812700024 у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38032510.

За п.2.2. Договору плата за користування земельною ділянкою вноситься користувачем за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що розмір та сума плати за користування земельною ділянкою переглядається без внесення змін до попереднього договору в разі зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1м. кв. земель міста, розмірів земельного податку, зміни коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки, визначених законодавством.

Попередній договір діє з моменту його підписання до здійснення державної реєстрації основного договору оренди земельної ділянки (п.3.1. Договору).

Згідно п. п. 4.1., 4.2. Договору розпорядник зобов'язаний упродовж дії попереднього договору не передавати земельні ділянки у власність або користування іншим особам. Користувач зобов'язаний: оформити договір оренди земельної ділянки з майбутнім орендодавцем в строк, передбачений цим договором; у п'ятиденний строк після оформлення попереднього договору надати до органу державної податкової служби його копію та податкову декларацію про плату за земельну ділянку; здійснити перерахунок повної суми платежів за цим договором відповідно до уточненої площі земельної ділянки (збільшення чи зменшення) згідно з технічною документацією із землеустрою, затвердженою рішенням міської ради.

Розділом 5 Договору сторони визначили відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору, а розділом 6 - зміну умов договору і припинення його дії.

Договір набирає чинності після підписання сторонами (п.7.1. Договору).

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. ч. 1-3, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до п. 1.2. попереднього договору №64/04/2012 від 09.04.2012р. форма основного договору повинна відповідати вимогам Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі".

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільними кодексами України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 14 Закону України "Про оренду землі").

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004р. № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" затверджено Типовий договір оренди землі, форма якого передбачає відомості щодо державної реєстрації договору оренди землі.

Стаття 635 ЦК України встановлює положення, що передній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

За наведеного, враховуючи, що за умовами попереднього договору №64/04/2012 від 09.04.2012р. позивач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, попередній договір оренди земельної ділянки повинен укладатися в письмовій формі і підлягає державній реєстрації.

Оскільки сторони уклали попередній договір в простій письмовій формі, державну реєстрацію спірного договору не здійснено, відповідно, попередній договір є нікчемним, не породжує будь-які права та обов'язки сторін, що його уклали, та не потребує визнання його нікчемності судом.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, позовні вимоги про визнання недійсним попереднього договору № 64/04/2012 від 09.04.2012р. задоволенню не підлягають.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, мотивоване зайнятістю представника Криворізької міської ради в іншому судовому засіданні з огляду на те, що причини, з яких відповідач просить відкласти розгляд справи, не є поважними причинами неявки у судове засідання, а також те, що суд не обмежував відповідача колом певних осіб для представництва його інтересів у суді.

Судові витрати по справі на підставі ст.49 ГПК України слід покласти на позивача, оскільки в позові відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Суддя А.В.Єременко