Ухвала суду № 35643715, 13.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 9104/33186/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря - Драбчук М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року по справі № 2а-5195/10/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожні знаки» до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожні знаки» (далі - ТзОВ «Дорожні знаки») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області (далі - ДПІ в Городоцькому районі), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 13 січня 2010 року № 0000022301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 92128.80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувало посиланням на правомірність включення до складу валових витрат суми балансової вартості іноземної валюти, яка була витрачена на придбання товарів у акціонерного товариства «CZMUDA».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року вказаний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Городоцькому районі від 13 січня 2010 року № 0000022301/0 в частині донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток, включаючи штрафні санкції, стосовно коригування балансової вартості валюти, що ставить 95128.80 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду ДПІ у Городоцькому районі подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем було завищено валові витрати по перерахунку балансової вартості іноземної валюти, у зв'язку з коригуванням ним задекларованих сум витрат відповідно до курсу валют, встановленого на міжбанківській валютній біржі станом на час конвертації такої валюти та фактичної оплати товари, а не на час оприбуткування самого товару, як того вимагає Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просив її задовольнити.

Представники позивача заперечили проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 28 грудня 2009 року № 78/23/32127030, складеного за результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Дорожні знаки» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2010 року № 0000022301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств на суму 132915.30 грн., з яких на 103480.00 грн. за основним платежем та на 29435.30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, підпункту 7.3.2 пункту 7.3, підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, підпункту 11.2.3 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 103480.00 грн.

Висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат в розмірі 383780.00 грн. через врахування в їх складі курсової різниці від перерахунку іноземної валюти при здійсненні розрахунків із постачальником-нерезидентом акціонерним товариством «CZMUDA», обґрунтовані посиланням на те, що датою збільшення валових витрат платника податку при купівлі товару в нерезидентів є дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно було скореговано задекларовані суми витрат відповідно до курсу валют, встановленого на міжбанківській валютній біржі станом на час конвертації такої валюти та фактичної оплати товару, а відтак, висновок відповідача про заниження податку на прибуток в розмірі 9678.00 грн. є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Отже, підпункт 7.3.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зобов'язує підприємства відображати витрати, понесені (нараховані) в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат, у сумі, що дорівнює балансовій вартості іноземної валюти.

Відповідно до підпункту 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Тобто, балансова вартість іноземної валюти в податковому обліку формується на підставі комерційного курсу купівлі такої валюти, за яким її було придбано уповноваженим банком на біржі. Відтак, такий курс може бути як нижче, так і вище офіційного курсу, установленого НБУ для валюти, що придбавається, у день здійснення операції з її купівлі.

Згідно з підпунктом 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів.

Як видно з матеріалів справи, між Акціонерним товариством «CZMUDA» (Республіка Польща) та ТзОВ «Дорожні знаки» укладено контракт № 09-09/02 від 11 вересня 2002 року на поставку товару, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує продукцію і товари продавця, а саме: компоненти для організації і забезпечення безпеки дорожнього руху, оплата здійснюється в іноземній валюті.

Оскільки для оплати вартості отриманого товару іноземна валюта спеціально придбавалася позивачем на Міжбанківській валютній біржі, то, згідно з підпунктом 7.3.4 пункту 7.3. статті 7 вищезазначеного Закону, сума гривень, сплачена позивачем у зв'язку з купівлею іноземної валюти (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), є балансовою вартістю такої іноземної валюти.

При цьому законодавством надано право платнику податків на відображення у складі валових витрат реальної суми витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг) в іноземній валюті, шляхом включення до складу валових витрат суми балансової вартості іноземної валюти, що буде витрачена на придбання зазначених товарів (робіт, послуг).

Отже, позивач, керуючись нормами підпунктів 7.3.2, 7.3.4 статті 7, підпункту 11.2.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», правомірно збільшував валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю згідно з ВМД і після придбання валюти в оплату вартості раніше отриманих товарів та визначення її фактичної балансової вартості уточнював суму валових витрат - в сумі балансової вартості придбаної валюти, а відтак висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат є помилковим, що в свою чергу свідчить про безпідставність нарахування позивачу податку на прибуток в сумі 95128.80 грн., з яких 78289.00 грн. за основним платежем та 16839.80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року по справі № 2а-5195/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

Л.П. ІЩУК

Повний текст ухвали виготовлено 18 листопада 2013 року.