Постанова № 35643557, 13.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 9104/30421/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року по справі № 2-а-5212/09/1770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне» (далі - ТзОВ «Текстиль-Рівне») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне), в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 березня 2009 року № 0000912342/0/23-121 та № 0000922342/0/23-121, від 08 травня 2009 року № 0000912342/1/23-121 та № 0000922342/1/23-121, від 25 червня 2009 року № 0000912342/2/23-121 та № 0000922342/2/23-121.

Позовні вимоги обґрунтовувало посиланням на те, що ТзОВ «Текстиль-Рівне» не включало до складу валових витрат, витрати по Приватному підприємству «Аспленіум» (далі - ПП «Аспленіум») та не відносило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними, що також підтверджується актом про результати виїзної планової перевірки ТзОВ «Текстиль-Рівне» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 березня 2008 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити його позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, хоча їх належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 04 березня 2009 року № 212/23-400/32171289, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Текстиль-Рівне» щодо взаємовідносин з ПП «Аспленіум» за період з 27 жовтня 2006 року по 23 лютого 2009 року, ДПІ у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 березня 2009 року № 0000922342/0/23-121, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 11619.00 грн., з яких за основним платежем в сумі 7746.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3873.00 грн., та № 0000912342/0/23-121, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств у сумі 14512.50 грн., з яких за основним платежем в сумі 9675.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4837.50 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачу було відмовлено в задоволенні його скарг та прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 травня 2009 року № 0000922342/1/23-121 та № 0000912342/1/23-121, від 25 червня 2009 року № 0000922342/2/23-121 та № 0000912342/2/23-121.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 9675.00 грн., та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 7746.00 грн.

Вказаний висновок обґрунтований посиланням на те, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту та витрат суми, сформовані за господарськими операціями з ПП «Аспленіум», оскільки, як встановлено постановою Рівненського міського суду, ПП «Аспленіум» було створено на підставі підробленого паспорта ОСОБА_1 з метою прикриття незаконної діяльності, що свідчить про нікчемність укладених з даним контрагентом договорів, а позивачем в свою чергу первинними документами не підтверджено реальність здійснення відповідних господарських операцій між ними.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, отримані ТзОВ «Текстиль-Рівне» від постачальника товарів ПП «Аспленіум», не мають відповідної юридичної сили, тому не спричиняють настання відповідних правових наслідків та не можуть бути підставою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у м. Рівне на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.

Позивач в своєму позові не вказував на правомірність формування ним податкового кредиту та валових витрат з урахуванням господарських операцій з контрагентом ПП «Аспленіум». Його позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що вказані господарські операції взагалі не були враховані при формуванні податкового кредиту та валових витрат, а відповідно, ним правомірно визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Отже, доказуванню в даній справі підлягав факт формування податкового кредиту та валових витрат з урахуванням господарських операцій з контрагентом ПП «Аспленіум», а не реальність цих операцій.

Натомість, суд першої інстанції припустився помилки щодо предмету доказування та безпідставно вдався до дослідження первинних документів, пов'язаних з згаданими вище господарськими правовідносинами.

Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що акт перевірки від 04 березня 2009 року № 212/23-400/32171289 не містить жодних даних щодо переліку господарських операцій позивача, які послужили підставою для формування податкового кредиту та валових витрат.

Висновки податкового органу, викладені в даному акті, не ґрунтуються на дослідженні податкової звітності позивача (декларацій з податку на додану вартість і податку на прибуток та відповідних додатків до них) та обмежені лише дослідженням вилучених ОВС УБОЗ УМВС України в Рівненській області документів та матеріалами кримінальної справи № 20-47-07. В акті не зазначено, в які податкові періоди позивач неправомірно включив до валових витрат та податкового кредиту суми з господарських операцій з ПП «Аспленіум».

Крім цього, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що господарська діяльність ТзОВ «Текстиль-Рівне» за період з 01 липня 2005 року по 30 березня 2008 року була предметом перевірки ДПА у Рівненській області, за результатами якої складено акт перевірки від 06 серпня 2008 року № 1077/23-100/32171289. Даною перевіркою, якою був охоплений період здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Аспленіум, не було виявлено жодних порушень формування позивачем податкового кредиту та валових витрат з врахуванням господарських операцій з вказаним контрагентом.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 04 березня 2009 року № 212/23-400/32171289, не є достатньо обґрунтованими та не підтверджуються зібраними належними та допустимими доказами, що в свою чергу свідчить про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне» задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року по справі № 2-а-5212/09/1770 - скасувати та прийняти нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 16 березня 2009 року № 0000912342/0/23-121 та № 0000922342/0/23-121, від 08 травня 2009 року № 0000912342/1/23-121 та № 0000922342/1/23-121, від 25 червня 2009 року № 0000912342/2/23-121 та № 0000922342/2/23-121.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС