Постанова № 35641818, 15.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

FONT class="fs137">П О С Т А Н О В А>

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 листопада 2013 року 10:35 справа №826/15385/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Комунального підприємства “Київський іподром”

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

визнання недійсними та скасування акта перевірки та податкового повідомлення-рішення, зобов’язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство “Київський іподром” (далі по тексту – позивач, КП “Київський іподром”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить: 1) визнати недійсним та скасувати акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27 травня 2013 року №45/15-50/00846346 “Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань Комунального підприємства “Київський іподром” код ЄДРПОУ 00846346 за період з 01.11.2007 року по 27.05 2013 року”; 2) визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0006471550; 3) зобов’язати відповідача видалити з облікової картки КП “Київський іподром” інформацію про наявність податкової заборгованості зі сплати штрафу в сумі 2 105 487,92 грн.P>

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15385/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 14 жовтня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з’явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 14 жовтня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27 травня 2013 року №0006471550 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з земельного податку, визначеного пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України та на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 1862 календарних дні сплати суми грошового зобов’язання в розмірі 10 527 439,60 грн. КП “Київський іподром” зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% - 2 105 487,92 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 27 травня 2013 року №45/15-50/00846346 “Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань Комунального підприємства “Київський іподром” код ЄДРПОУ 00846346 за період з 01.11.2007 року по 27.05.2013 року” (далі по тексту – Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено порушення позивачем строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по земельному податку, чим порушив вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Позивач вважає протиправними акт перевірки та прийняте податкове повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Києва та закріплено за ним на праві повного господарського відання; земельні ділянки позивачеві у користування не надавались, тобто КП “Київський іподром” не має ні права власності, ні права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідач письмового заперечення проти позову до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами КП “Київський іподром”, виходячи з наступних мотивів.

Частину узгодженого податкового зобов’язання КП “Київський іподром” визначено на підставі Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а частину на підставі Податкового кодексу України.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону зокрема встановлено, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до пункту 5.3.1 статті 5 Закону платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведеної правової норми дає суду підстави вважати, що притягнення платника до відповідальності у вигляді штрафу виправдане виключно за умови коли платник податків здійснює саме сплату узгодженої суми грошового зобов’язання та з порушенням встановлених Податковим кодексом України граничних строків.

Досліджуючи питання своєчасності сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов’язання з земельного податку, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визначає, що виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до частини першої пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом врегульовані статтями 285 – 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як підтверджують матеріали справи, суми узгодженого грошового зобов’язання з земельного податку, згідно поданих позивачем податкових розрахунків земельного податку та податкових декларацій сплачено:

- згідно податкового розрахунку земельного податку на 2007 рік від 22 лютого 2007 року №14738, узгоджене податкове зобов’язання з земельного податку становить 19 511,40 грн., яке сплачено позивачем 08 лютого 2013 року;

- згідно податкового розрахунку земельного податку на 2008 рік від 23 липня 2009 року №355272, узгоджене податкове зобов’язання з земельного податку становить 50 718,56 грн., яке сплачено 30 квітня 2013 року;

- згідно податкової декларації за 2012 рік від 27 грудня 2012 року №9082054757, узгоджене податкове зобов’язання з земельного податку становить 690 920,00 грн., яке сплачено 30 квітня 2013 року;

- згідно податкової декларації за 2012 рік від 03 січня 2013 року, узгоджене податкове зобов’язання з земельного податку становить 690 931,00 грн., яке сплачено 30 квітня 2013 року;

- згідно податкової декларації за 2012 рік від 09 січня 2013 року, узгоджене податкове зобов’язання з земельного податку становить 6 218 280,00 грн., яке сплачено 30 квітня 2013 року;

- згідно податкової декларації за 2011 рік від 08 січня 2013 року, узгоджене податкове зобов’язання з земельного податку становить 2134 945,89 грн., яке сплачено позивачем 30 квітня 2013 року;

- згідно податкової декларації за 2010 рік від 10 січня 2013 року, узгоджене податкове зобов’язання з земельного податку становить 82 910,00 грн., яке сплачено 30 квітня 2013 року.

При цьому, граничним терміном сплати суми податкового зобов’язання з земельного податку є: за 2007 рік – 30 грудня 2007 року; за 2008 рік – 30 січня 2008 року; за 2009 рік – 23 липня 2009 року; за 2010 рік – 10 січня 2013 року; за 2011 рік – 08 січня 2013 року; за 2012 рік – 30 січня 2013 року.

З наведеного вбачається, що позивачем порушено строки сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з земельного податку на 1862 дні.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що податкове зобов’язання з земельного податку у сумі 656 383,10 грн., визначене в декларації від 03 січня 2013 року №9083092711 сплачено 30 квітня 2013 року, а не 16 травня 2013 року як встановлено в акті перевірки, оскільки відповідного платіжного доручення чи виписки банку на підтвердження вказаного, позивачем до матеріалів справи не надано.

Суд також не приймає до уваги доводи позивача про те, що земельні ділянки не належать КП “Київський іподром” ні на праві власності, ні на праві користування, так як в межах даного спору судом не встановлюється правомірність нарахування земельного податку, оскільки предметом розгляду у даній справі є своєчасність сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов’язання з земельного податку.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Зміст вказаної правової норми свідчить про правомірність зарахування податковим органом коштів сплачених КП “Київський іподром” в рахунок погашення податкового боргу з земельного податку за 2007 – 2009 роки у відповідності до розрахунків №14738 та №355272, що спростовує доводи позивача.

Не знайшли свого підтвердження також посилання позивача на необхідність застосування строку давності у 1095 днів в частині зарахування коштів сплачених позивачем в рахунок податкового боргу зі сплати земельного податку за 2007 – 2009 роки, з огляду на наступне.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З аналізу вказаної правової норми вбачається, що строк давності у 1095 днів застосовується у випадку, якщо контролюючий орган самостійно визначив суму грошових зобов’язань платника податків, а у даному випадку суму податкового зобов’язання платник податків визначив самостійно, яку зазначив у податковій декларації.

Враховуючи викладене, висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи, а тому, застосування штрафних санкцій у розмірі 20 відсотків в сумі 2 105 487,92 грн. до КП “Київський іподром” відповідно до податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0006471550 є правомірним.

Суд також не погоджується з позовними вимогами про визнання недійсним та скасування акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27 травня 2013 року №45/15-50/00846346 “Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань Комунального підприємства “Київський іподром” код ЄДРПОУ 00846346 за період з 01.11.2007 року по 27.05 2013 року”, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, акти перевірок, а також висновки, зазначені в таких актах не можна вважати рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки позивача у сфері публічно-правових відносин, є лише викладенням суб’єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку.

Не підлягають задоволенню також позовні вимоги про зобов’язання відповідача видалити з облікової картки КП “Київський іподром” інформацію про наявність податкової заборгованості зі сплати штрафу в сумі 2 105 487,92 грн., оскільки судом встановлено правомірність застосування штрафних санкцій у розмірі 2 105 487,92 грн. до КП “Київський іподром” відповідно до податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0006471550.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов КП “Київський іподром” не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Комунальному підприємству “Київський іподром” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко