Постанова № 35641819, 19.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2013 року № 826/16056/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Акрілат - Хімконтракт» до Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Акрілат - Хімконтракт» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів (надалі також - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 21.06.2013 року № 100250000/2013/600209/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.06.2013 року № 100250000/2013/01160.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що спірні рішення прийняті протиправно, всупереч правилам, визначеним ст. 58 Митного Кодексу України, що свідчить про неправомірність рішення відповідача від 21.06.2013 р. № 100250000/2013/600209/2. про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.06.2013р. №100250000/2013/01160.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд з підстав, визначених ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що між ПП «Акрілат - Хімконтракт» (Україна, покупець) та Фірмою «ОРДЕН С.А.» (Польща, постачальник) 04.06.2013р. було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № PL/610188201/13 на поставку продукції, а саме «моноетиленгліколь (MEG) у вигляді прозорої безбарвної рідини, виробник - Polish Oil Concern ORLEN S.A., країна виробництва Польща, торговельна марка - Polish Oil Concern ORLEN S.A..».

16.05.2013р. позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію (далі - МД) № 100250000/2013/056696 та товаросупровідні документи на товар, який був заявлений в режимі імпорт - 40 товар.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою ст. 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Так, під час декларування вказаних товарів, позивачем було заявлено до митного оформлення продукцію за першим методом та, відповідно до положень ч.2 ст.53 МК України, надано пакет документів для такого оформлення.

Водночас, при дослідженні наданих позивачем документів для розмитнення товару, відповідачем встановлено що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом, містять неповні відомості (містять розбіжності), а саме:

- відповідно до частини 3 додатку №1 до контракту від 04.06.2013 №PL/610188201/13, товар постачається на умовах попередньої оплати, але декларантом до митного оформлення не подано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Під час проведення митного контролю і митного оформлення відповідачем здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Вирішуючи питання щодо правомірності рішення про корегування митної вартості № 100250000/2013/600209/2 від 21.06.2013р. та картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.06.2013 року № 100250000/2013/01160, суд, керуючись чинним митним законодавством, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту рішення чинному законодавству та законність процедури його прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Відповідно до частини 5 статті 54 Кодексу митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012р. № 362, здійснюються, окрім інших, у тому числі такі заходи:

- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;

- вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця;

- перевірки наявності ознак підробки документів та наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

В ході судового розгляду справи встановлено, що в результаті такого контролю відповідачем виявлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Так, наявна у відповідача інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, під час проведення консультацій позивача зобов'язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи а саме:

- Страхові документи, а також документи, що містять відомості щодо вартості страхування;

- Банківські платіжні документи;

- Виписку з бухгалтерської документації;

- Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника;

- Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

Дані вимоги були доведені до позивача шляхом надіслання електронного повідомлення.

Матеріалами справи підтверджено, що 21.06.2013р. відповідачем проведено процедуру консультації з декларантом Гурківський А.В. по застосуванню другорядних методів визначення митної вартості товарів, але декларант ПП «Акрілат -Хімконтракт» не надав митному органу повністю витребувані відповідачем додаткові документи, про що зазначив у електронному повідомлені.

Згідно з частиною 6 статті 54 Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати. що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Кодексу.

Частиною 2 статті 58 глави 9 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально.

Відповідно до пункту 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В ході судового розгляду справи підтверджено дотримання відповідачем процедури консультації з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, про що зазначено в електронному повідомлені від 21.06.2013р. ПП «Акрілат - Хімконтракт».

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані подібні товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

За наслідками розгляду справи встановлено, що метод 1 за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, не був застосований через неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу для підтвердження митної вартості, наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості та наявної у митного органу додаткової інформації про рівень митної вартості на товар.

Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний наступний метод. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

При цьому, встановлено, що метод 2-а не міг бути застосований у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості); 2-6 метод не міг бути застосований у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості); методи 2-в та 2-г не могли бути використані у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Таким чином, митну вартість товару, що імпортується, відповідачем правомірно скориговано із застосуванням резервного методу - метод № 2 ґ відповідно до ст.64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене.

Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, митне оформлення якого вже здійснене за митною декларацією від 28.05.2013р. № 100260000/2013/138834.

Митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до витсновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів від 21.06.2013 року № 100250000/2013/600209/2 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Водночас, як слідує із матеріалів справи, ПП «Акрілат - Хімконтракт» скористалось можливістю випуску товарів у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Кодексу, за МД від 21.06.13 №100250000/2013/061155, чим фактично підтверджено подальше надання протягом 80 днів з дня випуску товарів додаткових документів, що витребовувались відповідачем для підтвердження заявленої ПП «Акрілат - Хімконтракт» митної вартості товарів.

Частиною 8 статті 55 Кодексу передбачено надання митному органу додаткових документів декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються протягом 80 днів з дня випуску товарів.

Так, за наслідком розгляду додаткових документів, відповідачем надана відповідь від 05.08.2013 №14.1/2-24/2877.

Таким чином, документи були прийняті до уваги відповідачем, проте не могли бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, з огляду про наступне.

В листі виробника товару від 04.06.2013 №034 BZK/13, наданому як прайс-лист, не зазначено умов поставки та оплати, відповідно до яких можуть застосовуватись вказані ціни на продукцію, характер тари та упаковки. Також даний ціновий документ адресований безпосередньо для ПП «Акрілат-Хімконтракт», тобто має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.

У копії платіжного доручення від 17.06.2013 №1208 не зазначено реквізитів проформи-інвойсу або іншого документу, відповідно до якого здійснювалась оплата за оцінюваний товар, а вказано лише реквізити контракту від 04.06.2013 №PL/610188201/13.

Згідно з п.8 ст.64 Митного кодексу України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Водночас, згідно наявних у матеріалах судової справи доказів, підтверджено факт неналежності поданих позивачем додаткових документів, що мають розбіжності та не базується на об'єктивних даних.

Зазначена позиція суду повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 квітня 2012 року у справі №21-52а12 за позовом ТОВ «Грета» до Східної митниці Держмитслужби України, в якій визначено, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів».

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем доведено правомірність спірного рішення, доводи позивача спростовані імперативними приписами чинного законодавства та матеріалами справи, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Акрілат - Хімконтракт» до Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур