Ухвала суду № 35631711, 27.11.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/3337/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Мохонько В.В.

Категорія - 51 Доповідач Сукач Т. О.

УХВАЛА

Іменем України

27.11.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Сукач Т.О.

суддів Бубличенко В.П.

Белінської І.М.

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГУЛ-2010» про зміну формулювання причини звільнення, стягнення нарахованої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГУЛ-2010» на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 жовтня 2013 року і

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 жовтня 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_3, яка змінила прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_3, до товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГУЛ-2010» про визнання наказу незаконним, зміну формулювання причин звільнення, стягнення нарахованої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку.

Суд визнав незаконним наказ №123 -к від 29 березня 2013 року по ТОВ «РЕГУЛ-2010» про звільнення позивачки з посади головного бухгалтера товариства згідно п.3 ст. 40 КЗпП України, стягнув з відповідача на її користь 3 305,66 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, 380,38 грн. компенсації за невикористану відпустку та 2 473,12 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постановити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення директора ТОВ «РЕГУЛ-2010», Білоусової-Мелентьєвої Л.І., яка підтримувала доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно наказу № 78 від 01.11.2012 року ОСОБА_3 прийнято головним бухгалтером у ТОВ «РЕГУЛ-2010» (а.с.5,9).

Наказом № 123-к від 29 березня 2013 року її було звільнено з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.60).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

При вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, виходячи зі змісту цієї норми необхідно враховувати, що власник або уповноважений ним орган вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише при умові, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків воно не знято і не погашено.

Отже, працівник може бути звільнений з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (стаття 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.

У силу ст. 10 ЦПК України саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарних проступків.

Доказів того, до позивачки раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення відповідач не надав.

У зв'язку із наведеним суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наказ №123 - к від 29 березня 2013 року ТОВ «РЕГУЛ-2010» про звільнення ОСОБА_3 з посади головного бухгалтера товариства згідно п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, не відповідає вимогам КЗпП України, а тому є незаконним.

У зв'язку з наведеним безпідставними є доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачку було звільнено з роботи з дотриманням вимог трудового законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч.1 ст.115 КЗпП України).

Судом, із оглянутих в судовому засіданні платіжних відомостей, встановлено, що заробітну позивачці за листопад і грудень 2012 року та березень 2013 року виплачено не було.

Доказів отримання позивачкою заробітної плати за вказані періоди відповідачем суду не надано

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по заробітній платі в сумі 3 305,66 грн.

Не можна визнати обґрунтованими доводи відповідача щодо неправильного визначення судом розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивачки за час вимушеного прогулу.

Суд правильно, відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02. 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» із змінами та доповненнями, визначив середньоденну заробітну плату позивачки та загальну суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 2 473,12 грн.

У п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині.

Стягуючи з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в сумі 3 305,66 грн., 2 473,12 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 380 грн. компенсації за невикористану відпустку, суд в резолютивній частині рішення не зазначив, що вказані суми обраховані без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів, але цей недолік рішення суду не вплинув на правильність вирішення спору та його можливо виправити шляхом роз'яснення рішення (ст.221 ЦПК України).

Не є підставою для скасування рішення суду і відмови у задоволенні позову доводи відповідача про те, що при прийнятті на роботу позивачка не надала трудову книжку.

Відповідно до ст.24. КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Встановлено, що позивачку було прийнято на роботу у ТОВ «РЕГУЛ-2010» без трудової книжки та документу про освіту.

Суд ухвалив рішення відповідно до наданих сторонами доказів, з додержанням норм матеріального і процесуального права, по суті правильне, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги, яка не ґрунтується на законі та доказах, і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.209,307,308,313-315ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГУЛ-2010» відхилити.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді