Ухвала суду № 35616289, 26.11.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/781/889/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Баранець А.М.

Категорія 190 (83, 86-1, 143) Доповідач в колегії апеляційного суду Петрова І. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Петрової І.М.,

суддів: Осєтрова В.І., Широкоряда Р.В.,

за участю прокурора: Фомічової І.В.,

захисника - адвоката: ОСОБА_3,

засудженої: ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженої ОСОБА_4 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Воскресенка, Буринського району Сумської області, українку, громадянку України, освіта базова вища юридична, одружену, неповнолітніх дітей не має, керуюча продажами AT СГ «TAC», зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1, раніше не судиму,

засуджену за ч. 3 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч.2 ст.364-1 КК України до покарання у розмірі 15 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати керівні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків на 2 роки; за ч. 2 ст. 27-ч. 2 ст. 366 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 358 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 28-ч. 4 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків на 2 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробовуванням на 1 рік.

Стягнуто на користь держави з ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 4617,4 грн. за проведення судових експертиз.

Вирішено долю речових доказів по справі відповідно до вимог ст. 81 КК України.

Згідно вироку Світловодського міськрайонного суду 27 січня 2012 року, приблизно о 10 годині, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6., мешканець АДРЕСА_2, керуючи власним автомобілем марки «VOLKSWAGEN AMAROK», номер кузову НОМЕР_1, д.н. НОМЕР_2, поблизу м. Олександрія, не впорався із керуванням транспортним засобом, допустив його з'їзд з автодороги з подальшим перекиданням, в результаті чого зазначений транспортний засіб був пошкоджений.

В цей же день, син ОСОБА_5 - ОСОБА_6, дізнавшись про дорожньо-транспортну пригоду за участю батька, достовірно, знаючи про те, що вказаний автомобіль лише застрахований відповідно до п. 21.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року та пп. г, п. 2.1. «Правил дорожнього руху України», що виключає можливість відшкодування збитків страховою компанією, вирішив вчинити незаконні дії, направлені на заволодіння грошовими коштами Акціонерного товариства «Страхова група «TAC» (приватне) (ідентифікаційний код 30115243), яке зареєстроване за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 65 (далі -страхова група «TAC»).

Розуміючи, що для отримання страхової виплати автомобіль повинен бути застрахований відповідно до п. 6 ч. З ст. 6 Закону України «Про страхування», ОСОБА_6, в цей же день вступив у злочинну змову зі службовою особою юридичної особи приватного права - страхової групи «TAC» ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка відповідно до наказу № 68 від 16.05.2006 перебувала на посаді керуючої продажами смт. Онуфріївка страхової групи «TAC», і була наділена посадовими повноваженнями, які обумовлені посадовою інструкцією керуючого продажами, затвердженої директором з персоналу ЗАТ «Страхова група «TAC» ОСОБА_7 від 02.03.09 р. та погодженої директором Кіровоградської філії ЗАТ «Страхова група «TAC» від 28.02.2009, зокрема:

- здійснювати керівництво та організовувати роботу центру продажів;

- здійснювати пошук потенційних партнерів та клієнтів в регіоні;

- проводити переговори з потенційними клієнтами та укладати договори страхування в а встановлених лімітів;

- забезпечувати реалізацію страхових продуктів згідно з затвердженим планом продажів;

- перевіряти правильність заповнення договорів, полісів агентами;

- вести облік і контроль використання бланків страхових полісів;

- вести книгу обліку розрахункових операцій;

- забезпечувати підготовку пакету документів для укладення, внесення змін та припинення дії договорів доручення з агентами та передавати в регіональний підрозділ на погодження;

- формувати проект бюджету Центру продажів;

- контролювати, в межах своєї компетенції, виконання підпорядкованими працівниками організаційно-розпорядчих документів Компанії;

- приймати при настанні страхової події від страхувальника заяву, надавати йому консультацію, здійснювати оформлення документів та виконувати всі інші дії відповідно до вимог внутрішніх організаційно-розпорядчих документів Компанії.

Основним завданням керуючого продажами являється організація та забезпечення ефективної роботи Центру продажів (далі ЦП) смт. Онуфріївка Кіровоградської філії ЗАТ «Страхова Група «TAC».

Як керуюча продажами, ОСОБА_4 мала право:

- одержувати інформацію й матеріали для забезпечення діяльності ЦП;

- вносити пропозиції щодо вдосконалення роботи ЦП;

- брати участь у тренінгах, семінарах і заходах, організованих РП та головним офісом Компанії;

- виносити на розгляд безпосереднього керівника пропозиції по вдосконаленню роботи, а також по створенню необхідних умов і виділенню необхідних ресурсів для виконання завдань та обов'язків, передбачених її посадовою інструкцією;

- у межах своєї компетенції повідомляти безпосередньому керівникові про всі виявлені в процесі діяльності недоліки і вносити пропозиції щодо їх усунення;

-повертати виконавцям на доопрацювання документи, підготовлені з порушенням норм чинного законодавства України або внутрішніх організаційно-розпорядчих документів Компанії;

- вимагати від підпорядкованих працівників чіткого виконання посадових обов'язків;

- вносити пропозиції про дисциплінарне заохочення або стягнення з підпорядкованих працівників.

Отже, як керівник, який діє на засадах керівництва в межах Центру продажів смт. Онуфріївка Кіровоградської філії ЗАТ «Страхова Група «TAC», ОСОБА_4 несла особисту відповідальність за діяльність Центру продажів, у тому числі за ефективне використання майна страхової компанії.

Крім того, згідно вказаної посадової інструкції ОСОБА_4, як керуючий продажами несе відповідальність за:

- збереження матеріальних цінностей, переданих їй в користування та бланків суворої звітності (полісів), отриманих для використання;

- належне виконання своїх посадових обов'язків, визначених посадовою інструкцією в порядку, передбаченому чинним законодавством України;

- дотримання норм, правил, процедур, встановлених внутрішніми нормативними документами Компанії (наказами, розпорядженнями, інструкціями, положеннями, регламентами, тощо);

- зберігання документації, нерозголошення відомостей, що складають конфіденційну інформацію, комерційну таємницю, таємницю страхування.

Таким чином, ОСОБА_4, у відповідності з наданими їй вищезазначеними посадовими повноваженнями, виконувала організаційно-розпорядчі функції, а отже, являлася службовою особою, яка використала своє службове становище з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_6 та себе особисто, всупереч інтересам страхової групи «TAC», що спричинило тяжкі наслідки.

З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_6 поінформував ОСОБА_4 про факт вчинення ДТП його батьком, та запропонував їй, як службовій особі страхової групи «TAC» підготувати завідомо недостовірні документи, необхідні для оформлення договору добровільного страхування, з метою отримання в подальшому страхового відшкодування, домовившись про розподіл отриманих коштів між собою, на що отримав згоду ОСОБА_4

Реалізуючи злочинні наміри, ОСОБА_6, не інформуючи про них свого батька, забрав вказаний автомобіль з місця скоєння ДТП, приховавши, тим самим факт ДТП від органів державної автомобільної інспекції України, скориставшись для вивезення пошкодженого автомобіля послугами автомобіля-евакуатора, д.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_8, і сховав пошкоджений автомобіль у належному йому гаражі, що знаходиться в АДРЕСА_3

В подальшому ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_4 інформацію про умови оформлення договору добровільного страхування транспортного засобу, у тому числі, необхідність його фотографій. З цією метою, ОСОБА_6, діючи з відома та згоди керуючої продажами групи «TAC» ОСОБА_4, за невстановлених слідством обставин, знайшов аналогічний автомобіль марки VOLKSWAGEN AMAROK, д.н. НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_5 аналогічної комплектації та кольору, що належить мешканці м. Кременчук Полтавської області ОСОБА_9, яким користувався її син ОСОБА_10 Під час зустрічі з ОСОБА_10, не пояснюючи останньому свої злочинні наміри, ОСОБА_6 сфотографував його автомобіль, використовуючи при цьому номерні знаки НОМЕР_2 пошкодженого автомобіля батька, після чого надав фотознімки ОСОБА_4

В період з 28 по ЗО січня 2012 року, точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_4, як службовою особою та ОСОБА_6 були складені та підписані:

- договір добровільного страхування наземного транспорту ДТЗ/21 (ДТЗ № 110801) від 26 січня 2012 року автомобіля VOLKSWAGEN AMAROK, д.н. НОМЕР_2;

- додаток № 2 до договору - «Заява на страхування за договором добровільного страхування»;

- додаток № 3 до договору - «Акт огляду транспортного засобу при укладанні договору страхування».

Від імені ОСОБА_5 в графах «страхувальник» зазначені документи без відома та згоди батька підписав ОСОБА_6, а рукописний текст в графах договору та підписи в графах «страховик» були вчинені ОСОБА_4, як керуючою продажами страхової групи «TAC». Зазначені документи за попередньою домовленістю між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 завід ом о неправдиво були датовані 26 січня 2012 року.

При складанні додатку № 3 до вказаного договору під назвою «Акт огляду транспортного засобу при укладанні договору страхування», за домовленістю між співучасниками, були залучені вищевказані фотографії аналогічного автомобіля з номерними знаками НОМЕР_2 пошкодженого автомобіля.

Оформивши завідомо неправдивий договір добровільного страхування ТЗ з відповідними додатками, вказані особи створили умови для незаконного отримання страхового відшкодування внаслідок нібито настання страхового випадку.

Продовжуючи реалізацію злочинних намірів, ОСОБА_6, діючи з відома та згоди керуючої продажами страхової групи «TAC» ОСОБА_4, вчинив дії на приховування злочину. Для цього, наприкінці січня 2012 року, скориставшись послугами свого знайомого ОСОБА_11, який не був поінформований про злочинні наміри ОСОБА_6, підняв задній міст пошкодженого автомобіля, знявши перед цим колеса, запустив двигун автомобіля, та довів показник кілометражу до необхідного пробігу для подальшого інсценування ДТП.

17 лютого 2012 року, біля 22 годин ОСОБА_6 доставив автомобіль власним ходом на автодорогу М-22-Омельник-Богданове на 1км.+230м., де вказаний автомобіль був ним за допомогою ОСОБА_11 скинутий у кювет.

Після цього, ОСОБА_6, діючи за попередньою домовленістю з службовою особою страхової групи «TAC» ОСОБА_4, зателефонував на гарячу лінію контактного центру страхової групи «TAC», а також до Онуфріївського РВ УМВС в Кіровоградській області та повідомив завідомо неправдиву інформацію про факт ДТП за участю його батька ОСОБА_5 Біля 22 години цього ж дня факт ДТП був задокументований працівником ВДАІ Онуфріївського РВ, який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_6 та ОСОБА_4, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_5, якого також було доставлено до місця ДТП, при тому, що ОСОБА_6 не повідомив своєму батьку про свої злочинні наміри, пояснивши лише про те, що він потрапив в ДТП, а батько як власник повинен оформити усі необхідні документи з цього приводу.

В період 20 лютого 2012 року по 14 березня 2012 року, ОСОБА_6, реалізуючи свої злочинні наміри направленні на заволодіння грошима АТ «Страхової групи» TAC за результатом оформлення ДТП від 17.02.2012, діючи з відома та згоди службової особи ОСОБА_4 надав до Полтавської філії АТ «Страхової групи» TAC разом з іншими необхідними документами такі, які містили завідомо неправдиві відомості для членів злочинної змови щодо обставин вчинення ДТП, а саме:

- заяву (повідомлення) про настання страхового випадку від 20.02.2012., від імені ОСОБА_5, підписані від імені вказаної особи ОСОБА_6;

- протокол про адміністративне порушення № 245771 від 17 лютого 2012 року;

- довідку № 8964729 про дорожньо-транспортну пригоду від 21 лютого 2012 року;

- заяву про страхове відшкодування від 14 березня 2012 року від імені ОСОБА_5, підписана від імені вказаної особи ОСОБА_6

10 квітня 2012 року, головою правління АТ «СГ «TAC» (приватна)» ОСОБА_12, який не був обізнаний про злочинні дії ОСОБА_6 та керуючої продажами ОСОБА_4, на підставі наданих, в тому числі вищевказаних підроблених документів, було затверджено страховий акт №8959В/11/2012 від 10 квітня 2012 року про виплату страхового відшкодування, згідно договору страхування від 26 січня 2012 року у розмірі 167273 грн.

Зазначені кошти згідно платіжного доручення № 29391 від 11 квітня 2012 року було перераховано на розрахунковий рахунок НОМЕР_6, відкритий в АТ «Райффайзен банк Аваль» на ім'я ОСОБА_5, які 12 та 13 квітня 2012 року отримав ОСОБА_6, згідно заяв на видачу готівки № 117031294 від 12 квітня 2012 року та № 117097570 від 13 квітня 2012 року, через свою співмешканку ОСОБА_13, яка не була обізнана про його злочинні наміри.

За раніше досягнутою домовленістю про розподіл коштів, гроші в сумі 8000 грн. ОСОБА_14 передав ОСОБА_4, а решту 159273 грн. обернув на свою користь, розпорядившись ними на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, а також зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичної особи, доведена повністю тому її дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 190 та ч. 2 ст. 364-1КК України.

Крім того, за вищевказаних обставин, ОСОБА_4 діючи разом з ОСОБА_6, як службова особа у складенні і наданні нею завідомо недостовірних документів, а саме:

-договору добровільного страхування наземного транспорту ДТЗ/21 (ДТЗ № 110801) від 26 січня 2012 року автомобіля VOLKSWAGEN AMAROK, р.н. НОМЕР_2;

- додаток № 2 до договору - «Заява на страхування за договором добровільного страхування»;

- додаток № 3 до договору - «Акт огляду транспортного засобу при укладанні договору страхування», тобто, вчинивши особисто рукописний текст в графах договору та через ОСОБА_6 підписи в графах «страховик» як керуючою продажами страхової групи «TAC», завіривши відтиском печатки ЗАТ «Страхова Група «TAC», а також надавши їх до Кіровоградської філії ЗАТ «Страхова Група «TAC», ОСОБА_4 Таким чином вина ОСОБА_4 у службовому підробленні, тобто складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки - доведена повністю тому її дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.

Крім того, за вищевказаних обставин, ОСОБА_4 діючи спільно з ОСОБА_6, з метою заволодіння коштами страхової групи «ТАС»:

- виготовивши та підписавши через ОСОБА_6 завідомо неправдиву заяву (повідомлення) про настання страхового випадку від 20.02.2012 та заяву про страхове відшкодування від 14.03.2012, від імені батька ОСОБА_6 -ОСОБА_5;

- виготовивши через необізнаного про їх злочинні наміри працівника ВДАІ Онуфріївського РВ протокол про адміністративне порушення № 245771 від 17 лютого 2012 року та довідку № 8964729 про дорожньо-транспортну пригоду від 21 лютого 2012 року, які містять завідомо неправдиву інформацію про обставини ДТП Таким чином вина ОСОБА_4 у підробленні вище перелічених документів, які видаються і посвідчуються підприємствами та які надають права або звільняють від обов'язків з метою їх використання, повторно, за попередньою змовою групою осіб - доведена повністю тому її дії суд кваліфікує за ч. З ст. 358 КК України.

Також, ОСОБА_4, діючи спільно з ОСОБА_6 за вищевказаних обставин з метою заволодіння коштами, надавши та представивши через останнього представникам Полтавської філії ЗАТ «Страхова Група «ТАС»:

- заяву (повідомлення) про настання страхового випадку від 20 лютого 2012 року, від імені ОСОБА_5;

- протокол про адміністративне порушення № 245771 від 17 лютого 2012 року;

- довідку № 8964729 про дорожньо-транспортну пригоду від 21 лютого 2012 року;

- заяву про страхове відшкодування від 14 березня 2012 року, від імені ОСОБА_5,

Таким чином вина ОСОБА_4 у використанні підроблених документів за попередньою змовою групою осіб доведена повністю тому її дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

В апеляціях:

- прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції, постановити новий вирок яким визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364-1 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити їй покарання:

- за ч. 3 ст. 190 КК України і призначити їй покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 364-1 КК України і призначити їй покарання у вигляді 15 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати керівні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків на 2 роки;

- за ч. 2 ст. 27 - ч. 2 ст. 366 КК України і призначити їй покарання у вигляді 3 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 358КК України і призначити їй покарання у вигляді 3 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 358 КК України і призначити їй покарання у вигляді 2 років обмеження волі;

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, і остаточно призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків на 2 роки.

Автомобіль марки «VOLKSWAGEN AMAROK», номер кузову НОМЕР_7, повернути власнику ОСОБА_15 Вирішити долю інших речових доказів. Міру запобіжного заходу «підписка про невиїзд» змінити на «тримання під варту».

Мотивує свої доводи тим, що суд мотивував своє рішення про розмір покарання засудженій ОСОБА_4 тим, що вона раніше не судима, одружена, має на утриманні матір похилого віку та чоловіка інваліда, працююча, має постійне місце проживання, за місцем проживання та роботи характеризуються позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також враховував відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання підсудного обставин.

Проте, призначене покарання є надто м'яким, оскільки суд не врахував тяжкість вчинених ОСОБА_4 злочинів, яка будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, діючи за попередньою змовою в групі з особою, відносно якої судом зупинено провадження у справі та оголошено його в розшук (ОСОБА_6.), вчинила: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах; зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичної особи; службове підроблення, тобто складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки; повторно вчинила підроблення офіційного документа, який видається і посвідчується установою, і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою; використання завідомо підробленого документа.

Крім того, ОСОБА_4 в ході судового засідання свою вину не визнала повністю та вважає, що виконувала свої посадові обов'язки і не була освідченою щодо злочинних намірів особи, відносно якої судом зупинено провадження у справі та оголошено його в розшук (ОСОБА_6.). Первинні свої свідчення надавала під психологічним тиском працівників міліції, які її затримували. Викладене свідчить про стійке не бажання розкаятися та стати на шлях виправлення засудженою.

Тому, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого злочину, вважає, що міра покарання призначена судом із застосуванням ст. 75 КК України ОСОБА_4 - є надто м'якою та недостатньою для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Разом з тим, в порушення вимог ст. ст. 335, 343 КПК України судом в резолютивній частині вироку не вирішено питання про долю речових доказів та про запобіжний захід до набрання вироком законної сили;

- засуджена ОСОБА_4 просить скасувати вирок Світловодського міськрайонного суду, а кримінальну справу стосовно неї закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутності у її діях складу злочину.

При цьому вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на відповідність викладеної в обвинуваченні кваліфікації правопорушень, вимогам кримінального законодавства. Обвинувачення пред'явлене органом досудового слідства і залишене без змін у вироку складено з порушенням вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, тобто суперечить ч. 3 ст. 2 КК України яка передбачає, що ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу. В порушення цієї вимоги в обвинуваченні одні і ті ж самі дії ставляться в вину подвійно - як вчинені суб'єктом злочину - фізичною особою а також ті ж дії - як вчинені спеціальним суб'єктом, службовою особою.

Так, обвинувачуючи її у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, де суб'єктом є фізична особа, ті ж дії кваліфікуються і за ч. 2 ст. 364-1 КК України, де суб'єкт - службова особа.

Обвинувачення у підробці документів також носить подвійний характер, тобто ст.366 КК України передбачає спеціальний суб'єкт - службову особу, а за ст. 358 КК України законодавець передбачає суб'єкт - фізичну особу. Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 18 КК України - службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Однак ці вимоги кримінального закону не були враховані ні обвинуваченням ні судом першої інстанції. Як вбачається з роз'яснень, наданих директором Кіровоградської філії ПАТ «Страхова група «ТАС» до посадових обов'язків керуючої продажами - посади, яку я займаю - я не наділена повноваженнями пов'язаними з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарчих функцій, а тому і не являюсь службовою особою в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України, тобто вона взагалі не є суб'єктом злочинів, передбачених ст.ст.364-1, 366 КК України.

На досудовому слідстві, та з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що 26.01.2012 року ОСОБА_6 на підставі доручення, наданого йому його батьком - ОСОБА_5 звернувся до Онуфрієвського відділення ПАТ «Страхова Група «ТАС» де уклав від імені батька, ОСОБА_5, за його довіреністю, договір страхування автомобіля «Фольксваген-Амарок» держ.номер НОМЕР_2. Згідно тексту договору страхування, показаннями свідка ОСОБА_16 - директора Кіровоградської філії ПАТ «Страхова Група «ТАС» в судовому засіданні встановлено, що при складанні договору жодних порушень з її боку допущено не було.

Обвинувачуючи її у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України обвинувачення посилається на те, що вона «виготовила та підписала через ОСОБА_6 завідомо неправдиву заяв (повідомлення) про настання страхового випадку від 20.02.2012 року та заяв) про страхове відшкодування від 14.03.2012 року від імені батька ОСОБА_6 - ОСОБА_5.» «виготовила через необізнаного про їх злочинні наміри працівника ВДА протокол про адміністративне порушення та довідку про дорожньо-транспортну пригоду... тим самим вчинила підроблення вище переліченні документів».

Однак сторона обвинувачення ні в обвинувальному висновку ні в судовому засіданні не привела будь-які належні та об'єктивні докази її вини у вчинені зазначених вище дій. Сторона обвинувачення лише обмежилась описом дій, які фактично ставляться у вину ОСОБА_6, бездоказово і безпідставно при цьому посилаючись на те, що між нами нібито була попередня змова про вчинення шахрайських дій. Однак ніякими доказами наявність такої змови не була підтверджена в судовому засіданні. Не доведено також і те, що мені, було відомо про намір ОСОБА_6 вчинити шахрайство, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість пред'явленого обвинувачення.

З показань ОСОБА_6 видно, що визнаючи свою вину у вчиненні шахрайства, він одночасно говорить про необізнаність мене про свої протиправні дії. Пояснює, що користуючись довірительними відносинами зі мною він оформив в мене договір страхування автомобіля - надавши мені фотознімки автомобіля, які він зробив сам тобто фактично цим він визнав, що ввів мене в оману та не ставив до відома відносно своїх намірів. Тобто фактично ОСОБА_6 підтвердив відсутність змови зі мною на вчинення будь-яких спільних протиправних дій (т.4 а.с.73-74).

Посилання обвинувачення та суду у вироку як на доказ вини - на результати проведення оперативно - технічних заходів (прослуховування телефонних розмов), не містить конкретних посилань на зміст певних розмов, як на підтвердження змови, а головне - дозвіл на проведення цих оперативно-технічних заходів, як видно з листа-відповіді Апеляційного суду Кіровоградської області по відношенню до неї не був оформлений та отриманий у відповідності до вимог Закону, тобто по відношенню саме до неї, у виділеній відносно неї кримінальній справі, ці заходи є незаконними, а тому не можуть прийматись судом до уваги як доказ.

У відповідності до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В судовому засіданні було встановлено, що вона виїхавши на місце пригоди 20.02.2012 року лише сфотографувала пошкоджений автомобіль ОСОБА_6, після чого більше ніякої участі в складанні документів по оформленню страхового випадку не приймала, ніяких дій не проводила і на хід огляду місця пригоди ніяким чином не впливала. Тим більше не могла «виготовити через необізнаного про їх злочинні наміри працівника ВДАІ протокол про адміністративне порушення та довідку про дорожньо-транспортну пригоду, як це викладено в обвинуваченні, оскільки ніяким чином в хід огляду місця події не втручалась.

Згідно фабули ст. 358 КК України - законодавець цією нормою права передбачив відповідальність за підробку документів та використання завідомо підроблених документів. Тобто це злочин з прямим умислом. Законодавство не передбачає відповідальність за підробку документів «через будь-кого», а лише підробку документів особисто самою винною особою, так само як і використання підроблених документів. Однак обвинувачення не містить доказів здійснення саме мною будь-яких дій по складанню, виготовленню або використанню зазначених вище документів.

Як видно з досліджених в судовому засіданні доказів - вона не приймала будь-якої участі в оформленні страхового випадку. Заяву про настання страхового випадку Барсегян написав особисто, страховий випадок оформлявся Полтавською філією страхової групи ТАС, і вона не приймала ніякої участі в цьому оформленні.

Тим більше безпідставно вона обвинувачується у виготовленні протоколу про адмінправопорушення, довідки про дорожньо-транспортну пригоду, заяви про страхове відшкодування - до складання яких не мала жодного відношення.

Таким чином обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3, 4 ст. 358 КК України є необгрунтованим та не доведено в суді жодним об'єктивним доказом.

Звинувачуючи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України обвинуваченням ставиться у вину складання завідомо неправдивих офіційних документів - договору добровільного страхування транспортного засобу, додатків №2 та №3 до цього договору. Однак, як видно з показань в судовому засіданні директора Кіровоградської філії ПАТ «Страхова група «ТАС» ОСОБА_16 - договір страхування від 26.01.2012 року та додатки до нього складені у відповідності до встановлених правил та інструкцій і не містять ознак будь-яких підробок. Відомості внесені до них відповідають дійсності, що свідчить про відсутність ознак підроблення документів. Складання зазначених документів за участю ОСОБА_6, який діяв за довіреністю наданою йому його батьком, ОСОБА_5 та від його імені, передбачено Декларацією заявника, яка міститься в тексті договору страхування. Наявність довіреності, яку він надавав сину, підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5.

Вона не може відповідати за дії ОСОБА_6, який після настання страхового випадку наступного, після укладення договору страхування дня (27.01.2012 року) - з незрозумілих причин не оформив відразу страховий випадок, приховавши його і повідомив про страховий випадок лише 20.02.2012 року. Об'єктивних доказів того, що їй було відомо про те, що застрахований 26.01.2012 року автомобіль потрапив в аварію вже 27.01.2012 року обвинуваченням не надано.

Отже, в судовому засіданні доведено, що нею на підставі заяви та наданих ОСОБА_6 фотознімків автомобіля, 26.01.2012 року було оформлено страховий поліс з додатками. Це підтверджується як самим текстом договору, так і журналом реєстрації договорів. Наступного дня, тобто 27.01.2012 року кошти, сплачені ОСОБА_6 були перераховані до ПАТ «Страхова група «ТАС», тобто це підтверджує укладення договору саме 26.01.2012 року, та свідчить про відсутність будь-яких порушень чи зловживань при оформленні договору страхування.

Таким чином обвинувачення у вчиненні шахрайства та зловживанні службовими повноваженнями ніякими об'єктивними доказами в судовому засіданні підтверджене не було. Посилання обвинувачення як на доказ на мої показання в протоколі допиту від 30.08.2012 року не може прийматись до уваги, та прийнято судом як доказ безпідставно та в порушення вимог кримінально-процесуального законодавства оскільки ці показання, як було встановлено в судовому засіданні я давала «під диктовку» працівників міліції та під їхнім психологічним тиском і обманом, оскільки працівники міліції спочатку залякали мене, а потім умовили, що такі показання їм необхідні для того, щоб вони мали можливість притягти до відповідальності ОСОБА_6, тобто як допомога слідству, яку я як громадянка повинна надати.

Вже наступного дня після «надання таких показань», усвідомивши весь обман вона звернулась зі скаргою на неправомірні дії працівників міліції до прокуратури. Нажаль перевірка цієї скарги прокуратурою була проведена поверхово та не об'єктивно, більше того, проведення перевірки було доручено зацікавленому органу - тобто самим працівникам міліції. Таким чином суд не повинен був приймати ці показання до уваги, оскільки правдивими є лише послідуючі показання, які я надавала на досудовому слідстві та в судовому засіданні і які узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Заслухавши доповідача, в дебатах прокурора, який підтримав свою апеляцію, засуджену ОСОБА_4, яка підтримала свою апеляцію, захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, який заперечував проти апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, вирок суду - скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд у той же суд іншому складі суду, за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, вказані вимоги закону судом першої інстанції під час розгляду кримінальної справи були грубо порушені.

Так, в порушення вимог ч. ч. 1, 4 ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку суд не зазначив формулювання обвинувачення ОСОБА_4 визнаного судом доведеним з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, не вказав мотивів, з яких суд надає перевагу одним доказам а інші відкидає.

Крім того, судом порушено вимоги ч. 4 ст. 335 КК України згідно яких, міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів, щодо виду і розміру покарання, призначеного судом.

Так, призначаючи покарання за ч. 2 ст. 364-1 КК України, суд у резолютивній частині вироку на вказав вид покарання призначеного ОСОБА_4

Більш того, звільняючи засуджену від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням на один рік, суд не вказав від якого покарання він звільняє ОСОБА_4

Також, в порушення вимог ст. ст. 335, 343 КПК України судом в резолютивній частині вироку не вирішено питання про долю речових доказів та про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про винність ОСОБА_4, крім інших злочинів, у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Однак, у резолютивній частині вироку суд за ч. 2 ст. 366 КК України покарання не призначив, натомість визнав винною ОСОБА_4 та призначив їй покарання за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, в ході якого необхідно врахувати вищевикладене, а також вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи і в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України в редакції 1960 року, п.15 «Перехідних положень» КПК України в редакції 2012 року, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженої ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2013 року, стосовно ОСОБА_4 - скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Судді: підписи.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області І.М. Петрова