Рішення № 35623448, 27.11.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/3375/13-ц Головуючий у 1-й інст. Щербак Д.С.

Категорія 48 Доповідач Миніч Т. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Миніч Т.І.,

суддів: Трояновської Г.С.,

Забродського М.І.,

при секретарі судового

засідання Трохимчук Ю.М.,

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Бердичівського міськрайонного суду від 04 жовтня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати аліментів, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. Просив звільнити його від сплати аліментів, встановлених рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 15.11.2006 року. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 13.12.2006 року на підставі рішення Бердичівського міськрайонного суду виданий виконавчий лист про стягнення з нього аліментів на користь відповідачки ОСОБА_4 на утримання дітей ОСОБА_5, 1992 року народження та ОСОБА_6, 1999 року народження. За рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 23.02.2007 року шлюб між ними розірвано. Починаючи з часу офіційного розлучення та по теперішній час відповідачка не приймає участі в утриманні дітей, хоча отримує присуджену частку аліментів. Діти з часу розлучення проживають з ним. На його прохання надавати допомогу дітям в розмірі присуджених аліментів відповідачка відмовилась, почала приховувати своє місце проживання. Невиконання відповідачкою своїх зобов'язань щодо утримання дітей, невикористання нею отриманих аліментів на дітей порушує права останніх.

Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 12 серпня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено. Звільнено ОСОБА_3 від сплати аліментів, встановлених рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 13 грудня 2006 року.

Ухвалою цього ж суду від 25 червня 2013 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення задоволено, рішення скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 04 жовтня 2013 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати аліментів відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду - не відповідають обставинам справи.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 15.11.2006 року з позивача ОСОБА_3 стягнуті аліменти на користь відповідачки ОСОБА_4 на утримання дітей: ОСОБА_5, 1992 року народження та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.31,32,34).

Обгрунтовуючи заявлені в суді вимоги, позивач посилався на те, що після розлучення діти стали проживати з ним та відповідачка ухиляється від виконання обов"язку утримувати дітей.

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно вважав вимоги позивача безпідставними, зважаючи на наступне.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються ст.ст.180-197 СК Глави 15, яка визначає обов"язок матері, батька утримувати дитину та його виконання.

Статтею 188 СК передбачена можливість звільнення батьків від обов"язку утримувати дитину лише у тому випадку, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

Такі підстави в даному випадку відсутні.

Крім того, рішенням суду про розірвання шлюбу місце проживання дітей не визначалося. Тобто, на той час такий спір був відсутній та не порушувався жодною із сторін до цього часу.

На день ухвалення рішення про розірвання шлюбу доньці сторін виповнилося 16 років і вона вправі була самостійно визначати своє місце проживання, а синові - 9 років.

Діти сторін були допитані судом першої інстанції і пояснили, що протягом всього часу після розірвання шлюбу їх утримувала мама, яка була на заробітках за межами України, та опікувалась сестра мами, в якої вони проживали.

Крім того, у травні 2013 року синові сторін виповнилося 14 років, а тому відповідно до ч.3 ст.160 СК він вправі самостійно визначати місце свого проживання.

Позивач не заперечує тієї обставини, що син проживає з матір"ю.

Отже, відсутні підстави вважати, що місце проживання неповнолітньої дитини змінилося.

За наведених обставин, суд першої інстанції по суті правильно вирішив спір та обгрунтовано вважав, що підстав для звільнення позивача від сплати аліментів немає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Разом з тим, посилаючись в мотивувальній та резолютивній частині рішення як на правову підставу відмови в позові на ст.273 СК, суд не звернув уваги на те, що зазначений закон регулює особисті немайнові права та обов"язки інших членів сім"ї та родичів, крім батьків і дітей, (глава 21 СК) та на спірні правовідносини не поширюється.

Тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обгрунтування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209,303,304, 307,309,313,314,316 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду від 04 жовтня 2013 року змінити в частині правового обгрунтування.

Виключити із мотивувальної та резолютивної частини рішення посилання на ст.273 СК.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: