Ухвала суду № 35615455, 20.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3864/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.А.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Граб Л.С. Драчук Т. О.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

апелянта - Попова Л.І.

відповідача - Мельник Т.П.

третьої особи - Дідучик А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" ПАТ"УКРТРАНСГАЗ" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Вінницької області, третя особа,яка не заставляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про визнання дій незаконними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" (далі - ПАТ "УКРТРАНСГАЗ") з адміністративним позовом до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі - ДВС у Вінницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ по газопостачанню та газифікації " Вінницягаз " про визнання дій незаконними та скасування постанов.

Позовні вимоги заявник мотивував тим, що прийняті 09.08.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Мельник Т.П. постанови про закінчення виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса є незаконними та винесеними з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження".

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 01.10.2013 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважує, що відповідачем оскаржувані постанови винесено стосовно підприємства, яке припинило свою діяльність (на момент винесення оскаржуваних постанов) шляхом перетворення в інше підприємство, що не враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення.

Крім того, апелянт наголошує на порушення відповідачем вимог ч. 5 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, що оскаржувані постанови винесені в виконавчих провадженнях, які було зупинено, без їх відновлення.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, окремо зауваживши, що в порушення вимог КАС України, суд першої інстанції долучив до матеріалів справи витяг з електронного реєстру вихідної кореспонденції, який не є належним доказом по справі в розумінні ст.79 КАС України. При цьому, скаржник наголошував щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права стосовно незазначення кінцевої дати складення судового рішення в повному обсязі

Представник відповідача та третьої особи проти доводів апелянта заперечили та посилаючись на правомірність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в провадженні відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області перебували 98 виконавчих проваджень з виконання виконавчих написів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за №№ 555-577 від 19.03.2001 року, № 802-869, 874-878, 886-887 від 11.03.2002 року про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" на користь філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" невиплачених коштів на загальну суму 46521592,93 грн.

27.11.2006 року відповідачем, на підставі п.п. 8, 15 ст.34, ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент прийняття зазначених постанов), винесено постанови про зупинення виконавчого провадження по виконанню виконавчих документів.

20.05.2013 року рішенням господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09 липня 2013 року, виконавчі написи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за №№ 555-557 від 19.03.2001 року, № 802-869, 874-878, 886-887 від 11.03.2002 року про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" на користь філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" несплачених коштів на загальну суму 46521592,93 грн. визнано такими, що не підлягають виконанню ( том 1, а.с. 222 - 233).

На виконання рішення суду, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області Мельник Т.П. по 98 вищезазначеним виконавчим провадженням винесено постанови від 09.08.2013 року про закінчення виконавчого провадження, які разом з супровідними листами надіслані на адресу позивача (том 1, а.с. 7- 202).

Не погоджуючись з вищезазначеними постановами позивач посилався на те, що останні винесені незаконно та з порушенням вимог чинного, на момент здійснення спірних правовідносин, законодавства, зокрема норм Закону України "Про виконавче провадження", що і слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Так, мотивуючи заявлені вимоги, ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" як на підставу протиправності оскаржуваних постанов про закінчення виконавчого провадження, посилається на порушення відповідачем вимог ч. 5 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, що оскаржувані постанови винесені в виконавчих провадженнях, які було зупинено, без їх відновлення.

При цьому, до зазначених висновків товариство дійшло з огляду на відсутність у нього інформації про поновлення виконавчого провадження та в зв'язку з тим, що копії постанов про поновлення виконавчих проваджень позивач не отримував.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що доводи позивача про незаконність дій державного виконавця щодо закінчення виконавчих проваджень та протиправність прийнятих постанов від 09.08.2013 року про закінчення виконавчого провадження не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи та спростовуються дослідженими доказами.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало відомо про усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, відповідачем, на виконання вищезазначених вимог Закону, було прийнято постанови від 09.08.2013 року про поновлення виконавчого провадження, оригінали яких досліджувались в судовому засіданні, а копії долучені до матеріалів справи (том 2, а.с. 1 - 240 ).

Разом з тим, надсилання вказаних постанов на адресу апелянта підтверджується наявними в матеріалах справи супровідними листами від 09.08.2013 роком та витягом з електронного реєстру вихідної кореспонденції (том 2, а.с. 1- 240 ).

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що копії постанов про закінчення виконавчого провадження від 09.08.2013 року надіслані товариству з порушенням строків, визначених ч. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме 28.08.2013 року, що, на думку останнього є свідченням протиправності оскаржуваних постанов.

Частиною 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець про закінчення виконавчого провадження виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено з копій супровідних документів, останні виготовлені в день винесення відповідачем постанов про закінчення виконавчого провадження, а саме 09.09.2013 року.

Водночас, матеріали адміністративної справи містять витяг з електронного реєстру вихідної кореспонденції управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, в якому містяться записи про реєстрацію відправлення оскаржуваних постанов на адресу позивача 09.08.2013 року.

Колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта, що вказаний витяг не є належним доказом в розумінні ст.ст.69, 79 КАС України, оскільки останній серед інших документів надавався стороною суду під час судового засідання від 01.10.2013 року, що підтверджується журналом судового засідання та не йде в розріз з положеннями КАС України.

При цьому, слід зауважити, що, навіть у випадку несвоєчасного направлення копій вказаних постанов, сам по собі факт несвоєчасного направлення не свідчить про протиправність прийнятих постанов про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Так, несвоєчасність направлення копій прийнятих постанов може свідчити про протиправну бездіяльність відповідача, яка, відповідно до вищенаведеної норми закону, може бути оскаржена, проте позивач з такими вимогами до суду не звертався, водночас саме право позивача щодо оскарження постанов про закінчення виконавчого провадження не було порушено і він ним скористався.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем на виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі рішення господарського суду №910/3512/13 від 20.05.2013 року, яке станом на 09.08.2013 року набрало законної сили.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги також посилання апелянта, що оскаржувані постанови винесені стосовно сторони виконавчого провадження - дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" яка припинила свою діяльність, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено факт винесення відповідачем постанов про закінчення виконавчого провадження від 09.08.2013 року стосовно стягувача - філії "УМГ"Київтрансгаз" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", який на момент прийняття оскаржуваних постанов був реорганізований, шляхом перетворення в публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ", що підтверджується наказом від 18.07.2013 року № 530 та розпорядженням від 13.06.2012 року №360-р "Про реорганізацію ДК НАК "Нафтогаз України", витягом з ЄДР (том 2, а.с. 240 б - 242).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 8 Закону України " Про виконавче провадження ", у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з ч.1 ст. 264 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Проте, як встановлено під час апеляційного розгляду, апелянт не звертався ні до державного виконавця, ні до суду з відповідною заявою про заміну сторони виконавчого провадження - філії "УМГ"Київтрансгаз" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" її правонаступником - ПАТ "УКРТРАНСГАЗ".

Крім того, варто відмітити, що державним виконавцем після поновлення виконавчого провадження 09.08.2013 року і до прийняття оскаржуваних постанов, не учинялося жодних інших дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", крім винесення постанов про закінчення виконавчого провадження 09.08.2013 року.

Таким чином, що зі змісту самих постанов про поновлення виконавчого провадження встановлено, що останні винесені саме тому, що виконавче провадження підлягає закінченню, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 49 Закону України " Про виконавче провадження ", на підставі рішення суду.

Суд апеляційної інстанції зважає на посилання скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права стосовно незазначення кінцевої дати складення судового рішення в повному обсязі, разом з тим на думку судової колегії, зазначена обставина не свідчить про протиправність вищевказаних постанов про закінчення виконавчих провадження, оцінку правомірності яких надано вище, а відтак не може слугувати підставою для скасування правомірного по своїй суті судового рішення лише з формальних підстав.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" ПАТ"УКРТРАНСГАЗ" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 листопада 2013 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Граб Л.С.

Драчук Т. О.