Ухвала суду № 35615454, 20.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3766/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Граб Л.С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Хмельницької області про визнання дій незаконними та скасування постанови ВП№37245370 від 11.09.2013 року, -, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області, про визнання дій незаконними та скасування постанови ВП №37245370 від 11.09.2013 року про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 17.10.2013 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник посилався на відсутність відповідних коштів, які не передбачені затвердженим кошторисом на 2013 рік та на даний час на рахунку відсутні, водночас управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради при використанні коштів Державного бюджету керуються виключно нормами чинного законодавства України, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 року №267 "Про внесення змін до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників", що всупереч висновкам суду першої інстанції свідчить про протиправність постанови ВП №37245370 від 11.09.2013 року.

Крім того, апелянт зауважив, що органами Казначейства призупинено списання коштів на виконання судових рішень, прийнятих на користь громадян, з рахунків органів соціального захисту населення, передбачених на поточні соціальні виплати.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На органи Державної виконавчої служби покладено функції з примусового виконання рішень.

Примусове виконання судового рішення передбачає вчинення державним виконавцем ряду процесуальних та виконавчих дій, прийняття певних рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

В силу частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 89 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Обов'язковість судових рішень безпосередньо закріплена в Конституції України та не потребує додаткового закріплення у судовому рішенні.

Так, у відповідності до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно статті 255 КАС України, постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, являється ознакою складу злочину передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України як невиконання судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що згідно пункту 38 рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Жовнер проти України" державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. Відповідно до пункту 29 рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року по справі " Васильєв проти України" виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.

Між тим, з матеріалів справи не вбачається, що неможливість виконання судового рішення підтверджується будь-якими доказами. Листи скаржника про відсутність бюджетних коштів самі по собі не підтверджують цього факту, таким чином посилання апелянта на неможливість реального виконання рішення суду, а також на те, що ним здійснені всі можливі заходи по виконанню рішення, виконання якого на думку позивача від нього не залежить не свідчить про наявність поважних причин через які позивач не може виконати рішення суду. Посилання скаржника на неможливість виконання рішень суду у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів щодо реалізації виплати разової грошової допомоги, колегія суддів вважає також необґрунтованими, оскільки держава повинна виконувати взяті на себе зобов'язання та не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Адже, відсутність коштів для виплати, стягнутої за рішенням суду, допомоги не може бути підставою для невиконання рішень суду, оскільки судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Колегія суддів бере до уваги також те, що відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наведених вище обставин колегія суддів вважає, що приймаючи постанову від 11.09.2013 року про накладення штрафу відповідачем дотримано норми чинного законодавства, відтак відсутні підстави для її скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевказаних висновків суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Граб Л.С.

Драчук Т. О.