Ухвала суду № 35614877, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13757/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними, протиправними дії та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Крім того, не погоджуючись з таким судовим рішенням, апеляційну скаргу також подано позивачем. Позивач в свої апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції було вірно встановлено обставини справи, проте вирішено не всі позовні вимоги, які були зазначені у адміністративному позові, що на думку скаржника є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач з вернулась до Державної виконавчої служби України із заявами: №1вп (вх.№1139/10), №2вп (вх.№1140/11), №3вп (№1141/12) про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа - Рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 року у справі № 25476/02 «ОСОБА_2 проти України».

02.08.2013 року Державною виконавчою службою України винесено постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) у ВП №39148752 за заявою від 08.08.2011 року №1вп, ВП №39148560 за заявою від 08.08.2011 року №2вп, ВП №№39149834 за заявою від 08.08.2011 року №3вп.

Не погоджуючись із таким рішенням виконавчої служби, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати дії органів виконавчої служби протиправними, та скасувати постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Державною виконавчою службою України не доведено правомірність своїх дій при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, а тому вказані вище постанови підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, але вважає що оскаржувана постанова підлягає зміні, з огляду на наступне.

Так, спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження».

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України врегульовуються Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Статтею 2 цього Закону визначено, що Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

За наявності підстав, визначених ст. 26 цього Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як вбачається з мотивувальних частин оскаржуваних постанов підставою для відмови у відкритті виконавчих проваджень є відновлення постановою від 23.07.2013 року виконавчого провадження ВП №4529908 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.07.2007 року №25476/02 у справі «ОСОБА_2 проти України».

Так, постановою начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 19.07.2013 року про перевірку виконавчого провадження у ВП № 4529908 скасована постанова про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2007 року про примусове виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.07.2007 року ВП№25476/02 у справі «ОСОБА_2 проти України» про: «Протягом трьох місяців від дати, коли рішення стане остаточним згідно з п. 2 ст. 44 Конвенції, держава відповідач повинна сплатити заявниці в українських гривнях за курсом на день здійснення платежу 1700 (одну тисячу сімсот) ЄВРО як компенсацію за нематеріальну шкоду, плюс суму будь-якого податку, який може бути стягнутий з зазначених сум; після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсотки».

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.07.2013 року про відновлення виконавчого провадження відновлено виконавче провадження ВП № 4529908 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.07.2007 року ВП№25476/02 у справі «ОСОБА_2 проти України» про: «Протягом трьох місяців від дати, коли рішення стане остаточним згідно з п. 2 ст. 44 Конвенції, держава відповідач повинна сплатити заявниці в українських гривнях за курсом на день здійснення платежу 1700 (одну тисячу сімсот) ЄВРО як компенсацію за нематеріальну шкоду, плюс суму будь-якого податку, який може бути стягнутий з зазначених сум; після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсотки».

Зазначене виконавче провадження передано державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, який 02.08.2013 року і виніс постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) у ВП №39148752, ВП №39148560, ВП №№39149834.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено суду, які ж саме інші передбачені законом обставини виключають здійснення виконавчого провадження, а у постановах від 02.08.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) у ВП №39148752, ВП №39148560, ВП №№39149834, які у розумінні Закону України «Про виконавче провадження» та Кодексу адміністративного судочинства України є рішеннями суб'єкта владних повноважень, зазначено як законну підставу відновлення постановою від 23.07.2013 року виконавчого провадження ВП №4529908 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.07.2007 року №25476/02 у справі «ОСОБА_2 проти України», та міститься посилання на п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», що не є законодавчо передбаченою обставиною для відмови у відкритті виконавчого провадження, а тому вказані постанови підлягають скасуванню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що одною з позовних вимог в адміністративному позові було визнання незаконними дій Державної виконавчої служби України, однак, судом першої інстанції дану вимогу не було розглянуто.

Відповідно до ст. 201 КАС України, Підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що якщо суд першої інстанції прийшов до висновку про скасування постанов Державної виконавчої служби України, то відповідно, дії виконавчої служби були незаконними, а тому оскаржувану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року необхідно змінити, оскільки судом першої інстанції вирішено не всі позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року - змінити.

Резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року викласти в наступній редакції:

Визнати незаконними та скасувати постанови Державної виконавчої служби України від 02 серпня 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№39148752, ВП№39148560, ВП№39149834.

В задоволенні апеляційної скарги Державної виконавчої служби України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 20.11.2013 року.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.