Ухвала суду № 35614716, 18.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"18" листопада 2013 р. Справа № 817/1374/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.

при секретарі Кошиль О.Ю.

за участю представника ДПІ:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" липня 2013 р. у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013р. підприємець ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нікчемним та скасування акту камеральної перевірки № 1177 ДПІ в м. Рівному від 26.03.2013 р. в частині визначення затримки позивачем сплати єдиного податку за січень, травень та вересень 2012 р.; зобов'язання відповідача виконати передбачені діючим законодавством дії - зарахувати в рахунок майбутніх платежів з цього податку суму єдиного податку, в розмірі 214,60 грн., сплачену позивачем за вересень 2012р. відповідно до п.295.5-6 ст.295 Податкового Кодексу України, в зв'язку з перебуванням позивача у відпустці та зобов'язати відповідача утриматись від дій по витребуванню у позивача заяви на відпустку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, підприємець вказує, що згідно вимог п.295.5, 295.6 ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів. Суми єдиного податку, сплачені відповідно до абзацу другого пункту 295.1 і пункту 295.5 цієї статті, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку. Відповідно до даних норм кодексу, ним 25.07.2012 р. була надіслана засобами поштового зв'язку заява про звільнення від сплати єдиного податку на час відпустки. Перебуваючи у відпустці, ним 21.09.2012 було сплачено єдиний податок у розмірі 214.60 грн. за вересень 2012 р. та 214.60 грн. за жовтень 2012 р., що підтверджується наданими до суду копіями квитанцій банку. Враховуючи той факт, що позивач у вересні 2012 р. знаходився у відпустці, ним було запропоновано сплату за вересень 2012 р. зарахувати в рахунок майбутніх платежів.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду 23.07.2013р. відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в позові повністю.

В основу оскарженого рішення судом покладено те, що позивач свій обов'язок по своєчасній сплаті єдиного податку за січень, травень, вересень 2012 року не виконував. Посилаючись на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та надавши оцінку квитанціям позивача, зокрема, датам валютування сплаченої позивачем суми єдиного податку, суд дійшов висновку про безпідставність посилань підприємця на вчасну сплату єдиного податку, визнавши при цьому, дії податковою органу правомірними. Твердження позивача щодо надсилання заяви на відпустку каналами поштового зв'язку не знаходить підтвердження, оскільки саме 26.07.2012 року до ДПІ у м. Рівному позивачем надіслано засобами поштового зв'язку лише податкову декларацію платника єдиного податку № НОМЕР_1 за півріччя 2012 р., підтверджує копією конверта поштового відправлення, який вручено 26.07.2012 року. Позивачем не подано до суду опис документів, які він надсилав 25.07.2012 року. Також позивачем не спростовано факт подачі через канали поштового зв'язку не декларації, а саме заяви.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову Рівненського окружного адміністративного суду 23.07.2013р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскарженого рішення, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги підприємця ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, однієї з вимог позовної заяви підприємця ОСОБА_3 було зобов'язання відповідача виконати передбачені діючим законодавством дії - зарахувати в рахунок майбутніх платежів з цього податку суму єдиного податку, в розмірі 214,60 грн., сплачену позивачем за вересень 2012р. відповідно до п.295.5-6 ст.295 Податкового Кодексу України, в зв'язку з перебуванням позивача у відпустці.

З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець 17.04.1998 р. року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради. Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі, реклами, поліграфії, послуги з виконання фоторобіт, ремонту комп'ютерів, аудіо, відеоапаратури та радіотелевізійної техніки. ОСОБА_3 зареєстрований є платником єдиного податку 2-ї групи, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_2 від 25.05.2012 р.

З 01.01.2012 ФОП ОСОБА_3 зареєстрований платником єдиного податку згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування поданої напередодні до податкового органу, та обрав ставку єдиного податку, встановлену для другої групи платників єдиного податку.

Відповідно до п.295.5. ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Суми єдиного податку, сплачені відповідно до абзацу другого пункту 295.1 і пункту 295.5 цієї статті, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку (п.295.6. ст.295 Податкового кодексу України). Тобто, законодавець визначив звільнення від сплати єдиного податку платників єдиного податку першої і другої груп на час відпустки за умови подання відповідної заяви до податкової інспекції.

Твердження позивача щодо надсилання такої заяви каналами поштового зв'язку не знаходить підтвердження, оскільки саме 26.07.2012 року до ДПІ у м. Рівному позивачем надіслано засобами поштового зв'язку лише податкову декларацію платника єдиного податку № НОМЕР_1 за півріччя 2012 р., підтверджує копією конверта поштового відправлення, який вручено 26.07.2012 року. Позивачем не подано до суду опис документів, які він надсилав 25.07.2012 року не спростовано факт подачі через канали поштового зв'язку не декларації, а саме заяви ( в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про протилежне).

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Приписами ч.1 ст.70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

В порушення наведених норм позивач не довів надіслання ним та отримання податковим органом саме заяви про звільнення від сплати єдиного податку на час відпустки.

За наведених обставин, не підлягала задоволенню позовна вимога підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача виконати передбачені діючим законодавством дії щодо зарахування в рахунок майбутніх платежів з цього податку суму єдиного податку, в розмірі 214,60 грн., сплачену позивачем за вересень 2012р. відповідно до п.295.5-6 ст.295 Податкового Кодексу України, в зв'язку з перебуванням позивача у відпустці (аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо несвоєчасності сплати підприємцем єдиного податку та правомірності дій податковою органу, суд апеляційної інстанції враховує таке.

Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного податку фізичною особою підприємцем.

За результатами перевірки складено Акт № 1171 від 26.03.2013 (а.с. 9-10), яким визначено порушення позивачем п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України щодо несвоєчасності сплати єдиного податку за січень, травень, вересень 2012 року, за що передбачена відповідальність п.122 .1 ст.122 Податкового кодексу України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підприємцем ОСОБА_3 20.01.2012р., 18.05.2012р., 21.09.2012р. сплачено через ПАТ "А-БАНК" суму єдиного податку з фізичних осіб, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.11-13). Поряд з тим, дата валютування сплаченої позивачем суми єдиного податку є, відповідно, 23 січня 2012 року, 21 травня 2012року, 21 вересня 2012року, у зв'язку з чим податковий орган дійшов до висновку про порушення позивачем терміну сплати єдиного податку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.1 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Статтею 3 Податкового кодексу України визначено, що до складу податкового законодавства України належать чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

В свою чергу, при обчисленні строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом, застосовуються положення Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року №ETS-076 (далі - Конвенція).

Оскільки податкові правовідносини належать до адміністративних, суд вважає, що правила обчислення строків, встановлені Конвенцією, підлягають застосуванню при обрахунку початку перебігу строку, визначеного п.1 ст. 295 Податкового кодексу України

Відповідно до ст.3 Конвенції, строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом ст.2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Згідно з ст. 5 Конвенції при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо "dies ad quem" строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційнийним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. №2346-III (далі - Закон №2346-III), визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Так, відповідно до п.1.24 статті 1 вказаного Закону №2346-III переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу у розумінні пункту 1.15 цієї ж статті Закону вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" 5 квітня 2001 року N 2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з п.1.22 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" 5 квітня 2001 року N 2346-III операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня.

Пунктом п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" 5 квітня 2001 року N 2346-III встановлено, що у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Таким чином, платіжні доручення клієнтів виконуються банком протягом цього ж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня і не можуть перевищувати два операційні дні для внутрішньобанківського переказу коштів, а для міжбанківського переказу коштів не можуть перевищувати три операційні дні або в інші строки, якщо це передбачено в договорі.

Отже з наведеного вбачається, що суд апеляційної інстанції, з урахуванням вище наведених норм права та встановлених обставин, міг би надати оцінку діям підприємця ОСОБА_3 щодо виконання ним п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, та щодо не допущення порушень з приводу сплати єдиного податку за січень 2012р. та травень 2012р. у разі пред'явлення ним вимоги до відповідача про визнання протиправним та скасування самого податкового повідомлення рішення № 0010081740 від 16.04.2013 року щодо порушень вчинених позивачем та накладення на нього штрафних санкцій, яке є чинним, підлягає виконанню і яке позивач в даному випадку не оскаржує.

Позивач в даній справі ставить вимоги про визнання нікчемним та скасування акту камеральної перевірки, що складений у відношенні позивача за результатами проведеної перевірки і який не має обов'язкового характеру, не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України оскільки є лише заходом досудового врегулювання спору і не має остаточних правових наслідків для позивача, а відтак не підлягає оскарженню. Зазначені обставини свідчать про те, що позивач обрав не вірний спосіб захисту своїх прав. В даному випадку суд апеляційної інстанції не може вийти за межі позовних вимог і вирішити питання щодо правильності чи протиправності дій позивача щодо виконання п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, та не допущення ним порушень з приводу сплати єдиного податку за січень 2012р. та травень 2012р. і так само дій відповідача.

Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства та доказів, зібраних в матеріалах справи, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині не сплати позивачем єдиного податку позивачем за січень 2012р. та травень 2012р. є правильним. Крім того суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не виконання позивачем обов'язку по своєчасній сплаті єдиного податку за вересень 2012 року.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, постановленою в межах заявлених позовних вимог, а тому її слід залишити без змін, доводи ж позивача не є переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) Б.С. Моніч

(підпис) С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "20" листопада 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023