Ухвала суду № 35614250, 14.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Справа № 29019/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова (правонаступник - Державна податкова інспекція в Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетсіті-Україна» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

11 березня 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетсіті-Україна» звернулося в суд з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001102320/0/13061, № 0008961720/0/13060 від 27 травня 2009 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що податок з доходів фізичних осіб утримувався та сплачувався у відповідності до вимог чинного законодавства України, відтак податкове повідомлення-рішення № 0008961720/0/13060, яким визначено податкове зобов'язання з податку доходів фізичних осіб у сумі 9603,84 грн. прийнято неправомірно. Щодо нарахування податковим органом зобов'язання з податку на прибуток, то при визначенні валового доходу підприємством було враховано первісну балансову вартість товарів на початок та кінець відповідного звітного періоду з врахуванням суми вибуття визначеної за методом амортизації, обраним у бухгалтерському обліку платника податку з врахуванням абз.7 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, окремі типові форми для обліку руху малоцінних необоротних матеріальних активів не затверджені, отже можна застосовувати форми, призначені як для обліку основних засобів, так і для обліку малоцінних предметів; позивачем використовувались для обліку МНА, які введені в експлуатацію акти приймання-передавання (внутрішнього-переміщення) основних засобів; всі МНА, придбані підприємством за період, що перевірявся, в тому ж звітному періоді були введені в експлуатацію, що підтверджується даними бухгалтерського обліку підприємства, відтак висновок податкового органу щодо заниження валового доходу внаслідок не ведення приросту-убутку товарно-матеріальних цінностей є помилковим, тому податкове повідомлення-рішення № 0001102320/0/13061 прийняте неправомірно.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 27 травня 2009 року № 0001102320/0/13061. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 27 травня 2009 року№ 0008961720/0/13060.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом не надано належної правової оцінки тому факту, що згідно з даними оборотно-сальдової відомості ТОВ «Бетсіті-Україна» по рах.22 у період перевірки малоцінні та швидкозношуючі предмети на балансі позивача відсутні, акти на їх списання відповідно до вимог Наказу Міністерства статистики від 22 травня1996 року №145 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуючих предметів» не складалися. Однак, в ході проведеної 23 квітня 2009 року перевірки інвентаризації товарно-матеріальних цінностей встановлено, що дані малоцінні предмети знаходяться на балансі підприємства, що підтверджується інвентаризаційним описом. Таким чином, ТОВ «Бетсіті-Україна» при визначенні приросту (убутку) запасів не враховано вартість МШП, які придбані протягом 2008 року, вартість яких було включено до складу валових витрат відповідних періодів та не відображено в р.1.2 декларації про прибуток підприємства на суму 140526 грн., в т.ч. в 1 кварталі 2008 року на суму 1816 грн., в ІІ кварталі 2008 року на суму 3172 грн., в ІІІ кварталі 2008 року на суму 128562 грн., в ІV кварталі 2008 року на суму 6976 грн. Висновок суду першої інстанції про неправомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток зроблено з підстав неправильного тлумачення та застосування норм чинного податкового законодавства, зокрема п.9.5 п.п.9.5.1 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відтак, оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтовними, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд, відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними в справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15 квітня по 08 травня 2009 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Бетсіті-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17 грудня 2007 року по 31 грудня 2008 року, якою встановлено порушення позивачем п.п.5.9 ст.5, п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено валовий дохід у 2008 році на суму 140526,0 грн., в тому числі І квартал 2008 року на суму 1816,0 грн., ІІ квартал 2008 року на суму 3172 грн., ІІІ квартал 2008 року на суму 128562,0 грн., IV квартал 2008 року на суму 6976,0 грн.; порушення п.8.1 ст.8, п.9.5 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 3201,28 грн.

За результатами перевірки складено Акт №190/23-2/35621177 від 14 травня 2009 року.

27 травня 2009 року на підставі вищевказаного Акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0001102320/0/13061, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 45667,0 грн. (35132,0 грн. основного платежу, 10535,0 грн. штрафної санкції) та №0008961720/0/13060, яким визначено податкове зобов'язання з податку доходів фізичних осіб в сумі 9603,84 грн. (3201,28 грн. основного платежу, 6402,56 грн. штрафної санкції).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі хибних висновків ДПІ у Личаківському районі м. Львова про порушення ТОВ «Бетсіті - Україна» податкового законодавства. Відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень та не надав доказів на обґрунтування власних заперечень.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Щодо покликань апелянта на правомірність визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, колегія суддів виходить з наступного.

Підставою донарахування вказаного податку став висновок ДПІ в Личаківському районі про те, що ТОВ «Бетсіті-Україна» при визначенні приросту (убутку) запасів не враховано вартість МШП, які придбані протягом 2008 року, вартість яких було включено до складу валових витрат відповідних періодів та не відображено в р.1.2 декларації про прибуток підприємства на суму 140526 грн., в т.ч. в 1 кв. 2008 року на суму 1816 грн., в ІІ кв. 2008 року на суму 3172 грн., в ІІI кв. 2008 року на суму 128562 грн., в ІV кв. 2008 року на суму 6976 грн. Зокрема, податковий орган констатує, що у бухгалтерському обліку позивача операція з придбання малоцінних предметів у 2008 році відображена проведенням Д-т 22 К-т 631, Д-т 93 К-т-22. В податковому обліку віднесено до складу валових витрат та відображено в р.4.13 декларації з ПНП підприємства за відповідні податкові періоди. Згідно з даними оборотно-сальдової відомості по рах.22 у період перевірки малоцінні та швидкозношуючі предмети на балансі позивача відсутні (стор.5 Акту).

Для з'ясування правомірності такого висновку необхідно з'ясувати чи при визначенні валового доходу підприємством було враховано первісну балансову вартість товарів на початок та кінець відповідного звітного періоду, з врахуванням суми вибуття визначеної за методом амортизації, обраним у бухгалтерському обліку платника податку з врахуванням п.5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Організація обліку МШП регулюється Інструкцією щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженої наказом Мінфіну від 30 листопада 1999 року № 291. Всі МШП згідно з вимогами стандартів бухгалтерського обліку класифікують, виходячи з однієї з наступних ситуацій: якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активів і амортизують; якщо МШП знаходяться на складі і відповідають вимогам П(С)БО 9 "Запаси", вони обліковуються у складі запасів; якщо МШП передані в експлуатацію в поточному звітному періоді, вони визнаються витратами звітного періоду. МШП зі строком корисного використання більше року включаються до складу необоротних активів, а їх вартість капіталізується, тобто відноситься на витрати звітного періоду шляхом нарахування амортизації.

Згідно з п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

П.5.9 ст.5 вказаного Закону передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

З метою податкового обліку вартість малоцінних необоротних активів, як і МШП, згідно з правом «першої вимоги» відображається у складі валових витрат, котрі згодом коригуються шляхом перерахунку згідно з п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до моменту відпуску МШП в експлуатацію, а в перерахунку за зазначеною нормою закону братимуть участь лише малоцінні активи, що перебувають на складах (тобто ще не введені в експлуатацію). При цьому з моменту передачі в експлуатацію вартість малоцінки відповідно включається до залишків запасів у загальному порядку проведення перерахунку за п.5.9 і вже в подальшому в ньому участі не бере.

Відповідно до п.27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затв. наказом Мінфіну № 92 від 27 квітня 2000 року амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 % вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 % його вартості.

Для відображення господарських операцій підприємство може використовувати як відповідні типові форми первинного обліку, так й інші первинні документи, що фіксують факти здійснення цих операцій.

Листом Державного комітету статистики України №14/1-2-25/102 від 05 грудня 2005 року «Щодо надання роз'яснення стосовно застосування типових форм первинного обліку» підприємствам рекомендовано для обліку малоцінних необоротних матеріальних активів, які включаються до складу основних засобів, застосовувати типові форми обліку основних засобів, затверджені наказом Мінстату від 29 грудня 1995 року № 352 - ф. № ОЗ-1, ф. № ОЗ-3, ф. № ОЗ-6; для відображення в обліку господарських операцій щодо наявності та руху малоцінних і швидкозношуваних предметів, які відносяться до складу запасів, - типові форми первинного обліку, затверджені наказом Мінстату від 22.05.1996 року № 145 - ф. № МШ-4, ф. № МШ-5, ф. № МШ-8. Окремі типові форми для обліку руху малоцінних необоротних матеріальних активів не затверджені.

Відтак, позивачем правомірно застосовано форми, призначені як для обліку основних засобів, затверджені наказом Мінстату України від 29 грудня 1995 року № 352, зокрема для обліку малоцінних необоротних матеріальних активів, які введені в експлуатацію акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем обліковувалися саме малоцінні необоротні матеріальні активи, а відповідно до п.5.2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" малоцінні необоротні матеріальні активи відносяться до основних засобів.

Копіями оборотно-сальдової відомості (том I, а.с. 59-64) та оборотно-сальдової відомості по рахунку 22 ТМЦ за 2008 рік (том I, а.с. 65-66) підтверджується відображення позивачем по рахунку 22 «малоцінні та швидкозношувальні предмети» матеріальних активів на загальну суму 140526,15 грн.

З матеріалів справи вбачається, що всі малоцінні необоротні матеріальні активи, придбані підприємством за період, що перевірявся, в тому ж звітному періоді були введені в експлуатацію, що підтверджується даними бухгалтерського обліку підприємства, зокрема вищезазначеними оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 22.

Позивачем затверджено нарахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів у розмірі 100% амортизованої вартості у першому місяці використання об'єкта, тому нарахування амортизації здійснювалось в місяці придбання на суму вартості об'єктів малоцінних необоротних матеріальних активів. У бухгалтерському обліку дана операція відображена в обліку за рахунками Д-т 92, 93, К-т 22.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що при визначенні валового доходу позивачем враховано первісну балансову вартість товарів на початок та кінець відповідного звітного періоду, з врахуванням суми вибуття визначеної за методом амортизації, обраним у бухгалтерському обліку платника податку з врахуванням п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що на момент перевірки спірні товарно-матеріальні цінності перебували на балансі підприємства, оскільки відповідачем жодними первинними документами або іншими доказами не підтверджено такий факт.

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги як доказ у справі представлені позивачем у ході судового розгляду інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться у ТОВ «Бетсіті-Україна» станом на 23 квітня 2009 року (том II, а.с. 219-224), оскільки вищевказаний опис включає загальний перелік активів на балансі позивача, однак не містить жодної інформації на підтвердження чи спростування обставин, які обґрунтовують вимоги позивача. Таким чином вказаний опис не можна розглядати як належний та допустимий доказ у справі, оскільки він не підтверджує фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства. Крім того, згідно з даними бухгалтерського обліку підприємства на момент перевірки всі малоцінні необоротні матеріальні активи введені в експлуатацію та перебувають на позабалансовому рахунку.

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі необґрунтованих даних та суб'єктивних припущень перевіряючих зроблено помилкові висновки про заниження позивачем валового доходу, а тому податкове повідомлення-рішення № 0008961720/0/13060, яким визначено податкове зобов'язання з податку доходів фізичних осіб у сумі 9603,84 грн. прийнято неправомірно.

Щодо покликань апелянта на правомірність визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток фізичних осіб, колегія суддів виходить з наступного.

П. 9.5.1 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні на його користь доходу у вигляді призів, виграшів у лотерею (крім державних лотерей), інших розіграшів або виграшів в азартних іграх, є особа, яка здійснює таке нарахування. При нарахуванні доходу, отриманого у вигляді виграшу в азартних іграх в тоталізатор, враховуються витрати платника податку, понесені ним у зв'язку з отриманням такого доходу протягом періоду з початку прийняття ставки до завершення розіграшу. Доходи, зазначені у цьому підпункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Відповідно до п.5 Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №494 від 20 жовтня 2003 року придбання особами фішок, жетонів, отримання інших документів, які засвідчують прийняття ставок для участі в азартній грі, здійснюється через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій з видачею чеків, які повинні зберігатися фізичною особою-гравцем до закінчення її участі в азартній грі.

На вимогу фізичної особи-гравця службова особа грального закладу повинна надати персоніфіковані відомості про виграш та понесені таким гравцем витрати шляхом оформлення та видачі довідки про виграш в азартні ігри та понесені у зв'язку з отриманням такого виграшу витрати (п.6 Порядку).

Копіями чеків (том I, а.с.33-54) підтверджується, що при виплаті виграшів у спірний період позивачем як податковим агентом, враховувалися витрати, які було понесено гравцями у зв'язку з отриманням такого доходу протягом періоду з початку прийняття ставки до завершення розіграшу, при цьому відповідно до вимог п. 9.5.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» утримувався податок з доходів фізичних осіб.

Натомість, ТзОВ «Бетсіті-Україна» обґрунтовано посилається на те, що персоніфікація гравців не є можливою, оскільки в чеках прізвища гравців не вказуються, а від фізичних осіб-гравців до службових осіб позивача не надходило вимог про надання персоніфікованих відомостей про виграш та понесених таким гравцем витрат, не видавалися довідки про виграш в азартні ігри та понесені у зв'язку з отриманням такого доходу витрати, що цілком узгоджується вищенаведеною нормою Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб (п.6).

Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що вибірковою перевіркою виплачених сум виграшів встановлено порушення п.8.1 ст.8, п.9.5 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки в акті перевірки відсутнє посилання на підтверджуючі первинні документи, а відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0001102320/0/13061 прийнято неправомірно.

Ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, ДПІ в Личаківському районі м.Львова належними та допустимими доказами не підтверджено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року у справі № 2а-2243/10/1370/- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець

Повний текст ухвали виготовлений 19.11.2013 року.