Постанова № 35611182, 29.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2013 року № 6/578-49/114-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомГромадської організації «Народна кредитна спілка «Добробут»до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)третя особаДержавна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Громадська організація «Народна кредитна спілка «Добробут» звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, третя особа - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду м. Києва від 16.11.2006 р. по справі № 49/114-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2007 р. позов Громадської організації «Народна кредитна спілка «Добробут» був задоволений повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 26.08.2005р. № 0000572330/1 та № 0000562330/1.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2007 р. постанова Господарського суду м. Києва від 16.11.2006 р. та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2007 р. були скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Добрянської Я.І. від 04.07.2008 р. справа № 6/578-49/114-А була прийнята до провадження та призначено попереднє судове засідання.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2008 р. було задоволено клопотання позивача, та на стадії попереднього судового розгляду зупинено провадження у справі № 6/578-49/114-А на час здійснення прокуратурою Солом'янського району м. Києва розслідування кримінальної справи (№ 59-2197), в рамках якої призначена позапланова перевірка позивача, щодо дотримання податкового законодавства за результатами укладання інвестиційних договорів на участь у будівництві житла та надання кредитів у 2002-2005 роках та перевірку акту № 908-23-3-21655871 від 22.07.2005 р., а також проведення експертизи в Київському Науково-дослідному інституті судових експертиз.

Зважаючи на довготривале ненадходження від сторін інформації щодо підстав поновлення провадження у справі № 6/578-49/114-А, судом на адресу сторін у справі скеровувалися судові запити щодо повідомлення суду наявності або відсутності підстав для поновлення провадження у справі № 6/578-49/114-А.

Проте, жодних відповідей на зазначені судові запити від сторін по справі до суду не надходило.

Так, станом на 03.10.2013 р. жодних документів щодо наявності підстав для поновлення провадження у справі № 6/578-49/114-А від сторін по справі до ОАС м. Києва також не надходило.

Згідно вимог ч. 5 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій воно було зупинено.

Враховуючи вимоги зазначеної статті, а також зважаючи на довготривале зупинення провадження у вказаній справі № 6/578-49/114-А (близько п'яти років), суд, з метою встановлення актуальності такого спору на даний час, ухвалою від 03.10.2013 р. з власної ініціативи поновив провадження у справі № 6/578-49/114-А для надання сторонам можливості надати пояснення та відповідні документи на обґрунтування їх нормативно-правових позицій в судовому засіданні.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2013 р. було закінчено підготовче провадження та призначено справу № 6/578-49/114-А до судового розгляду.

Позивач в судове засідання призначене на 19.11.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, докази чого наявні в матеріалах справи.

З даного приводу, позивачем 19.11.2013 р до канцелярії суду було подано клопотання про розгляд адміністративної справи 6/578-49/114-А за відсутності представника позивача.

Відповідно до заявлених у позовній заяві позовних вимог, які були уточнені в ході судового розгляду даної справи Господарським судом м. Києва, позивач просить суд:

- визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 26.08.2005р. № 0000572330/1 та № 0000562330/1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що довгострокові інвестиційні договори, укладені позивачем з генпідрядником та інвесторами, не є операціями з продажу товарів (робіт, послуг) та не передбачають передачі права власності на майно. Операції з отримання та перерахування інвестиційних внесків генпідряднику відносяться до операцій з борговими зобов'язаннями, а тому отримані від інвесторів кошти, на думку позивача, правомірно не включені ним до валових доходів та не відображені у рядку 10 Звіту про використання коштів неприбуткових організацій і установ, як доходи з інших джерел, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток, та не враховані позивачем у складі об'єкта оподаткування ПДВ.

Також в позовній заяві позивач зазначає, що за біржовою угодою купівлі транспортного засобу № 375788 від 31.03.2004 р., він здійснив операцію з придбання автомобіля, а отже, така операція не підлягає оподаткуванню ПДВ.

У зв'язку з наведеним, позивач вважає, що обов'язку реєструватись в якості платника ПДВ, нараховувати та сплачувати до бюджету ПДВ та подавати податкову звітність з цього податку у нього не виникає.

Відповідачем, в свою чергу, були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 19.11.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив, посилаючись на те, що в ході перевірки встановлено отримання позивачем доходів у вигляді інвестиційних внесків на будівництво житла від юридичних та фізичних осіб, що суперечить статутній діяльності кредитної спілки. Інвестиційні внески не відносяться до доходів неприбуткової організації, які звільняються від оподаткування, а тому такі доходи оподатковуються податком на прибуток на загальних підставах та підлягають включенню до складу об'єкта оподаткування ПДВ. Також відповідач зазначає, що позивачем не сплачений ПДВ з операції з продажу автомобіля у квітні 2004 року, що зумовило донарахування позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідних податкових зобов'язань.

Відповідно до наявних матеріалів справи, третя особа проти задоволення позову також заперечує, проте в судове засідання 19.11.2013 р. остання також не прибула та не скерувала свого представника, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на неприбуття позивача та третьої особи в судове засідання 19.11.2013 р., що були повідомлені належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 6/578-49/114-А в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в порядку письмового провадження, позивача та третю особу було повідомлено належним чином, та докази зазначеного також містяться в матеріалах справи.

Станом на 29.11.2013 р. інших документів по справі № 6/578-49/114-А від сторін до канцелярії суду не надходило.

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні 19.11.2013 р., всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також врахувавши позицію Вищого адміністративного суду України з приводу даного спору, що викладена в ухвалі ВАСУ від 15.11.2007 р. по даній справі, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем ДПІ у Оболонському районі м. Києва була проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем Громадською організацією «Народна кредитна спілка «Добробут» за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2004 р., за результатами якої складений Акт перевірки № 908-23-3-21655871 від 22.07.2005 р.

На підставі висновків зазначеного Акта перевірки та рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 26.08.2005 р. про результати розгляду скарги позивача, відповідачем 26.08.2005 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000562330/1, яким згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 1 997 600,00 грн., в тому числі 998 800,00 грн. основного платежу та 998 800,00 грн. штрафних санкцій;

- № 0000572330/1, яким згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4. п.п. 17.1.1, п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 2.1 ст. 2, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу було визначено податкове зобов'язання по ПДВ у загальній сумі 7 235 296,00 грн., в тому числі 3 616 033,00 грн. основного платежу та 3 619 263,00 грн. штрафних санкцій.

Так, Актом перевірки встановлено, що позивач згідно з довгостроковими інвестиційними договорами про будівництво житлових комплексів з громадсько-побутовими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 208, та вул. Героїв Севастополя, 23-Б, одержував від юридичних та фізичних осіб інвестиційні внески для фінансування будівництва житла.

Відповідач вважає, що така діяльність суперечить статутній діяльності кредитної спілки та Закону України «Про кредитні спілки». Інвестиційні внески, на думку відповідача, не відносяться до доходів, визначених у п.п. 7.11.4 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як доходи неприбуткової організації, що звільняються від оподаткування, повинні включатись до складу валового доходу позивача, оподатковуватись на загальних підставах відповідно до п.п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відображатись у Звіті про використання неприбутковими установами і організаціями у рядку 10 - як доходи з інших джерел.

Отже, за висновками Акта перевірки, позивачем були завищені доходи, що звільняються від оподаткування, за 2002 рік в розмірі 3 355,3 тис. грн., за 2003 рік в розмірі 10 108,6 тис. грн. та за 2004 рік в розмірі 11 737,2 тис. грн.

Однак, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 26.08.2005 р. № 0000562330/1 та № 0000572330/1, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Господарського суду м. Києва, за наслідками чого така справа в подальшому згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.11.2007 р. (якою було скасовано постанову Господарського суду м. Києва від 16.11.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2007 р.) була направлена на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, та врахувавши позицію Вищого адміністративного суду України з приводу даного спору, що викладена в ухвалі ВАСУ від 15.11.2007 р. по даній справі, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як зазначає Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 15.11.2007 р. по даній справі при її першому касаційному розгляді, судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної оцінки тому факту, що кошти, отримані позивачем обліковані на балансі ГО «НКС «Добробут», а не на окремому балансі, а також - що укладені договори суперечать статутній діяльності позивача і свідчать про перехід права власності на грошові кошти інвесторів до позивача.

З приводу наведених зауважень Вищого адміністративного суду України, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає про наступне.

Як було встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, позивач на момент укладення довгострокових інвестиційних підрядних договорів на будівництво житлових будинків офіційно мав статус неприбуткової організації, тобто юридичної особи, діяльність якої не спрямована на отримання прибутку, і користування пільгами з оподаткування (не сплачував податок на прибуток та ПДВ).

Проте, перевіривши наявні у справі докази, суд вважає, що в даному випадку діяльність з інвестування будівництва житла ніяк не можна назвати неприбутковою, адже здійснювати таку діяльність мають право лише фінансові установи шляхом отримання відповідної ліцензії, та така діяльність підлягає обов'язковій реєстрації в Держфінпослуг згідно Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами.

Однак, як було встановлено судом, такої ліцензії у позивача на момент укладення вищевказаних контрактів не було, відповідно реєстрації змін до установчих документів позивач також не здійснював, а відповідно продовжував протиправно не сплачувати податки за рахунок статусу неприбутковості, що задало значної шкоди Державному бюджету.

При цьому, позивач стверджує, що він здійснював лише управління майном інвесторів і не отримував за це плату.

В даному випадку таке твердження позивача спростовується наступним.

Відповідно до ч. 3 п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не є об'єктом оподаткування кошти, залучені платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Таким чином, обов'язковою умовою звільнення від оподаткування, згідно з наведеною вище нормою, є залучення коштів позивачем на підставі саме договорів, що мають ознаки цивільно-правового договору та не передбачають передачі права власності на таке майно.

Враховуючи ту підставу, що нежитлові приміщення були передані за Актами у 2004 році, то відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до відносин, що продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, слід застосовувати норми згаданого кодексу України.

Тобто, укладені позивачем із ДП «Управління капітального будівництва», ТОВ «Ніка», ТОВ «Уран», ТОВ «Тотем», Укрвійськбуд, ВАТ «Трест «Київміськбуд-6», ТОВ «КЛО» довгострокові інвестиційні договори - за своєю цивільно-правовою природою носять ознаки договору управління майном.

Згідно з ч. 1 ст. 1029 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а інша сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Як зазначає позивач, оплата за надані послуги з передачі документів для оформлення права власності на відповідну частину житлового будинку, не передбачається.

Проте, слід зазначити, що, згідно з п.п. 3.3 п. 3 укладених позивачем інвестиційних договорів з ТОВ «Ніка» та ВАТ «Трест «Київміськбуд» Замовник-Генінвестор отримує після здачі об'єктів в експлуатацію частку від площі житлових та нежитлових приміщень, що визначена у п. 3.4 умов договору, а також службові квартири.

Таким чином, зазначене спростовує доводи позивача про безоплатність надання таких послуг.

До того ж, управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані з управлінням майном, зобов'язаний згідно з ч. 2 ст. 1038 ЦК України повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочин, про те, що він є управителем, а не власником майна.

Майно, передане в управління, має обліковуватись в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном здійснюються на окремому банківському рахунку (ч. 3 ст. 1030 ЦК України).

У даному випадку, зазначені кошти отримані позивачем не на окремий банківський рахунок, а безпосередньо на рахунок позивача, тобто у власність позивача.

Безпосереднім доказом того, що кошти отримані позивачем у власність також є те, що кошти обліковані на балансі ГО «Народна кредитна спілка «Добробут», а не окремо від балансу ГО «Народна кредитна спілка «Добробут».

Крім того, неповідомлення позивачем надалі сторін за договором про те, що такий є лише управителем, а не власником грошових коштів - також свідчить про укладення та виконання договору, відповідно до якого відбувається перехід права власності на зазначені кошти інвесторів.

Згідно з ч. 2 п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Таким чином, на переконання суду, отримані позивачем кошти мають бути відповідно до п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» оподатковані податком на прибуток на ПДВ.

Суд ще раз акцентує увагу на тому факті, що позивачем було порушено вимоги ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Так, суд встановив, що позивач з ДП «Управління капітального будівництва», ТОВ «Ніка», ТОВ «Уран», ТОВ «Тотем», ТОВ «Укрвійськбуд», ВАТ «Трест «Київміськбуд-6», ТОВ «КЛО» уклав договори на пайову участь у фінансуванні будівництва.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» в редакції від 15.12.2005 р., не можуть бути об'єктами інвестиційної діяльності - об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування. недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Порядок та можливість надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, до яких зокрема, відносять Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004 р. № 21, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 16.04.2004 р. № 492/9091 (далі Положення).

Відповідно до зазначеного Положення, діяльність з надання окремих видів фінансових послуг має бути передбачена в установчих документах такої юридичної особи, а сама особа - зареєстрована у Держфінпослуг.

Згідно з п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», здійснення діяльності, зокрема, з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється лише після отримання ліцензії.

Таким чином, законодавством заборонено залучення коштів населення та підприємств на будівництво житла не через фінансові установи, якою громадська організація «Народна кредитна спілка «Добробут» не є, а також - без наявності у суб'єкта господарювання дозволу на здійснення фінансової діяльності.

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2007 р. по справі № К-34990/06 за позовом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України до Громадської організації «Народна кредитна спілка «Добробут» про припинення юридичної особи, касаційна скарга підприємства була залишена без задоволення. Тобто, справа була вирішена на користь Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, а юридична особа ГО НКС «Добробут» - припинена (має наслідком повну ліквідацію) у зв'язку із нездійсненням реєстрації у Державному реєстрі фінансових установ.

Зазначеною ухвалою ВАСУ встановлено, що в порушення ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» крім виключного виду діяльності - надання фінансових послуг, пунктом 2.2 нової редакції статуту організації передбачено ще цілу низку інших видів діяльності. Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що його статутні документи відповідають нормам Закону України «Про об'єднання громадян» та спілка не здійснює діяльності, передбаченої Законом України «Про кредитні спілки», які вимагають отримання ліцензії - спростовуються п. 2.2 нової редакції статуту, який передбачає сприяння фінансуванню, інвестуванню житлового будівництва, а також п. 2.3.4 статуту, яким встановлено залучення внесків членів організації, пожертвувань та надходжень від третіх осіб для реалізації статутних завдань організації.

Врахувавши наведене, ВАСУ прийшов до висновку про необхідність ліквідації Громадської організації «Народна кредитна спілка «Добробут» за нездійснення перереєстрації та неотримання ліцензії відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про кредитні спілки».

Отже, діяльність позивача із залучення коштів фізичних та юридичних осіб для інвестування будівництва житла - була незаконною, а допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 26.08.2005р. № 0000572330/1 та № 0000562330/1.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог, зважаючи на те, що останній перебував на обліку як неприбуткова організація, однак в той же час проводив господарську діяльність, внаслідок якої отримував прибуток, а також здійснював дану господарську діяльність без наявності передбаченої чинним законодавством ліцензії.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 29.11.2013 р.