Постанова № 35611202, 26.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2013 року 09:56 № 826/15892/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лещенко Д.П. (керівник, діє на підставі статуту)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота»до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2013 № 000 405 228,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2013 № 000 405 228, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 78 326 грн. за основним платежем та 39 163 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на оцінці взаємовідносин позивача з ТОВ «Укр авто дизель» щодо поставки позивачу шин та взаємовідносин позивача з СПД ОСОБА_2 щодо надання позивачу послуг з шиномонтажу та шиноремонту.

За висновками ДПІ, як зазначає позивач, під час перевірки не було надано первинних документів на підтвердження здійснених витрат.

Позивач з наведеними висновками не погоджується та зазначає, що операції фактично виконані та документально підтверджені, документи ДПІ надані, товари та роботи/послуги оплачені, що за висновком позивача є підставою для формування спірних сум податкових вигод, а відтак, як вважає позивач, висновки ДПІ є хибними та не відповідають дійсності.

З урахуванням наведеного позивач просить задовольнити позов.

Відповідач у запереченнях проти позову (від 21.11.2013 р.) зазначає, що з підстав, викладених в Акті перевірки, спірне рішення є законним та обґрунтованим, у задоволенні позову просить відмовити.

У той же час, будучи належним чином повідомленим, відповідач у судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття, як і завчасного повідомлення про наявність поважних причин, не надав. Враховуючи відсутність доказів поважності причин неприбуття представника відповідача у судове засідання та виходячи з положень ч. 4 ст. 128 КАС України, судом ухвалено розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Дакота» (код з ЄДР 36509625) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 16.05.2013 р. № 2284/22-08/36509625 (далі - Акт перевірки).

Зазначено, що позивач проінформований про проведення перевірки повідомленням від 01.04.2013 р. та наказом від 29.03.2013 р., які надані для ознайомлення 11.04.2013 р. під розписку директору.

У п. 3.1.2. Акту перевірки зазначено, що за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. позивачем задекларовано валові витрати (витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) у сумі 99 268 231 грн.

Перевіркою встановлено їх завищення на 371 455 грн., у т.ч. за 4 кв. 2011 р. на 16 000 грн., та за 4 кв. 2012 р. на 355 455 грн.

В контексті наведеного зазначається, що позивачем сформовано за відносинами з ТОВ «Укр авто дизель» (код з ЄДР 37733144; адреса: 49017, місто Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Кам'янська, 2, офіс 1) та відображено в податкових деклараціях з податку на прибуток витрати в розмірі 16 000 грн. за 4 кв. 2011 р. (далі - перший епізод).

Зазначається про виписку видаткової накладної та податкової накладної від 28.12.2011 р. на суму 16 000 грн. без ПДВ, ПДВ 3200 грн., з ПДВ 19200 грн. з оформленням поставки шин. Товар оплачено 28.12.2011 р.

Зазначаючи про не підтвердження поставки, про безтоварність цих операцій та з урахуванням акту від 02.11.2012 р. № 00915/2302/37733144, складеного ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська відносно контрагента, ДПІ приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум витрат.

Окрім того, щодо взаємовідносин з СПД ОСОБА_2 (код НОМЕР_1; місцезнаходження - м. Хмельницький), в Акті перевірки зазначається про завищення витрат на 355 455 грн. за 4 кв. 2012 р. (далі - другий епізод).

ДПІ вважає, що складу витрат неправомірно включено суми за послуги з шиномонтажу та шиноремонта в жовтні 2012 р. у сумі 203 005 грн. та у грудні 2012 р. у сумі 152 450 грн., що сформовані за договором № 04-12.

В контексті наведеного ДПІ зазначає, що до перевірки не надано первинних бухгалтерських документів: ні рахунків-фактур, ні актів виконаних робіт. При цьому, ДПІ зазначається про наявність заборгованості у розмірі 355 455 грн.

Виходячи з того, що до перевірки не надано документів на підтвердження здійснення операцій із зазначеним контрагентом, ДПІ приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для формування сум витрат за цим епізодом.

З урахуванням наведеного у сукупності ДПІ приходить до висновку про порушення позивачем п/п. 139.1.9. ПК України та заниження у зв'язку з цим податку на прибуток на 78 326 грн., у т.ч. за 3 кв. 2011 р. на 3680 грн. та у 4 кв. 2012 р. на 74 646 грн.

На підставі зазначених вище висновків Акті перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, (1) відносно викладених в Акті перевірки обставин ненадання позивачем під час перевірки документів та щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 61 та 44 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідно до п. 16.1.2., 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.3. ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

При цьому, відповідно до п. 85.2. ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В контексті наведеного слід додати, що частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас, відповідно до п. 44.6. ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які складаються на підтвердження фактичного здійснення оподатковуваних операцій та податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Платник податку повинен забезпечити наявність первинних документів під час проведення перевірки та їх надання податковому органу.

У разі відсутності у позивача первинних документів та податкових накладних під час перевірки вважається, що вони відсутні та, відповідно, дані обліку та податкові вигоди є такими, що не підтверджені первинними документами та податковими накладними.

В даному випадку, як вбачається з Акту перевірки та не спростовано позивачем належними та допустимими доказами, під час перевірки податковому органу не було надано первинних документів за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_2 (за другим епізодом), тобто під час проведення перевірки позивачем не було підтверджено первинними документами спірні суми витрат, задекларовані ним у податковій звітності, у зв'язку з чим спірні суми витрат сформовані у період їх декларування безпідставно та не підлягали включенню до складу витрат цього періоду, що давало право податковому органу для їх невизнання, що у свою чергу вказує на правомірність визначення у зв'язку з цим позивачу податкових зобов'язань за відносинами із цим контрагентом.

Позивачем не надано доказів передачі податковому органу зазначених документів та доказів відмови у їх прийнятті, доказів їх втрати та повідомлення ДПІ про наведене в порядку п. 44.6. та п/п. 139.1.9. ПК України, як і доказів надання цих документів в порядку положень п. 44.6. та 44.7. ПК України.

Більш того, позивачем і під час розгляду справи не надано договору із зазначеним контрагентом, який (договір) є складовою первинних документів, та витребовувався відповідно до ухвали від 11.10.2013 р. та у складі матеріалів згідно ухвали від 24.10.2013 р.

Що стосується надання вже під час розгляду справи двох актів від 30.10.2012 р. та від 30.12.2012 р. на загальну суму робіт 355 455 грн. з ПДВ, суд зазначає, що надання документів за спірними операціями згодом, зокрема, під час розгляду справи у суді, не має правових наслідків для цілей підтвердження під час перевірки правомірності формування витрат у період їх декларування.

Вже лише це дає суду підстави для висновку про правомірність оскаржуваного рішення в частині, що ґрунтується на наведених вище висновках Акту перевірки.

У той же час, (2) у взаємозв'язку з наведеним та щодо формування витрат, проаналізувавши наступні положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, як вже зазначалося, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності ділової мети, розумних економічних причин.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України (щодо обов'язку доказування), суд за першим епізодом приходить до висновку, про недоведеність фактичної поставки продукції (шин) контрагентом позивача на користь останнього.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Так, виходячи з місцезнаходження контрагента - м. Дніпропетровськ, місцезнаходження позивача - м. Київ, наявності у позивачу складу/боксу для шин у м. Хмельницький, а також з урахуванням матеріалів щодо оформлення подальшої реалізації позивачем шин на користь ТОВ «Прикарпаття Інвест» (склад № 4, м. Львів, вул. Городоцька, 367-а), виконання цих операцій вочевидь обумовлюється необхідністю перевезення продукції.

В контексті наведеного, слід зазначити, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568:

- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;

- Подорожній лист, це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

Згідно з п. 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 11.4. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.5. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Згідно з п. 11.7. Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Пунктом 11.9. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Таким чином, незалежно від того, за чий рахунок здійснюється перевезення продукції та за чим замовленням (продавця чи покупця), поставка супроводжується оформленням ТТН і подорожніх листів.

У той же час, на підтвердження фактичного здійснення перевезення продукції та, відповідно, власне поставки продукції, під час розгляду справи позивачем не надано товарно-транспортних накладних та подорожніх листів.

При цьому, відсутні транспортні документи не лише по операціям з придбання позивачем шин, але й по операціям щодо подальшого руху продукції.

Під час розгляду справи не надано і будь-яких інших матеріалів (накладних), які б підтверджували перевезення продукції іншим чином (кур'єрськими/поштовими службами, власними силами, тощо) за замовленням позивача.

У той же час, документи відносно наведеного витребовувались у позивача відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі.

Відтак, враховуючи специфіку та особливості цієї операції, під час розгляду справи не доведено тих обставин та не надано тих документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій, тобто фактичного здійснення поставок продукції позивачу саме вказаним контрагентом, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

Що стосується операцій з придбання у ФОП ОСОБА_2 (м. Хмельницький) робіт/послуг з шиномонтажу та шиноремонту, щодо взаємовідносин з яким, як зазначено вище, позивач не надав під час перевірки первинних документів, слід зазначити, що з наданих вже під час розгляду справи актів вбачається оформлення, зокрема, надання послуг:

- (за жовтень 2012 р.): балансування шин (105 шт.), встановлення запасного колеса (68 шт.), демонтаж/монтаж б/к а/шини (53 шт.), зняття/встановлення а/шини зі ступиці (169 шт.), ремонт а/шини (загалом 860 шт.), ремонт камер (159 шт.), шиномонтаж у комплексі (188 шт.) на суму 203 005 грн. з ПДВ;

- (за грудень 2012 р.): шиномонтаж у комплексі (160 шт.), зняття/встановлення а/шини зі ступиці (118), ремонт камер (90 шт.), ремонт автошин (521 шт.), а також інші роботи на загальну суму 152 450 грн. з ПДВ.

У той же час, під час розгляду справи не надано доказів наявності у позивача у м. Хмельницькому автобази, автотранспорту у кількості, що відповідає обсягу оформлених робіт, відомості щодо чого (наявності транспорту) витребовувались судом відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі), як і не надано доказів замовлення цих послуг у позивача іншими особами для цілей виконання робіт ФОП ОСОБА_2 як субпідрядником.

При цьому, докази використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, у т.ч. угоди із третіми особами на продаж продукції/робіт/послуг, витребовувались у позивача відповідно до ухвали від 11.10.2013 р.

Слід додати, що під час розгляду справи не надано і доказів передачі транспорту контрагенту позивачем для виконання робіт та повернення транспорту після виконання робіт (замовлень, нарядів, актів, тощо).

В сукупності наведене вказує на недоведеність факту виконання робіт за відносинами із зазначеним контрагентом.

При цьому, як вже наголошувалось, за відносинами із цим підприємством позивачем під час перевірки взагалі не було надано первинних документів.

Враховуючи наведене, а також відсутність оплати за операціями з ФОП ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що за спірними операціями (за обома епізодами) лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Складені за такими операціями первинні документи, внаслідок недоведеності виконання спірних операцій саме контрагентами позивача, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за першим епізодом сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» (код з ЄДР 36509625; адреса: 03061, м. Київ, Солом'янський район, пр.-т. Відрадний, 93/2) - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 29.11.2013 р.