Постанова № 35608637, 20.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа№ 910/11379/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Дяченко Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Гіндрюк Т.С. ( за довіреністю)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариствоа «Райффайзен Банк Аваль»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013р.

у справі № 910/11379/13 (Суддя: Гулевець О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня Трейд»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукт-Менеджмент»

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №11/10/10 від 10.10.2010 року.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня» , Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласуня Трейд» , Товариство з обмеженою відповідальністю «Продукт-Менеджмент» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №11/10/10 від 10.10.2010 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року у справі №910/11379/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що згідно договору № 11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Продукт-Менеджмент" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" , позивач - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" не є стороною оспорюваного договору. Отже, скаржник вимагаючи визнати недійсними договору про відступлення права вимоги, не будучи його стороною, не довів належними та допустимими доказами, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси.

Не погоджуючись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва № 910/11379/13 від 18.07.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що укладення договору № 11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р. порушує права та інтереси позивача в частині отримання належного виконання зобов'язань за договором поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р., оскільки відповідач 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" взяв на себе боргові зобов'язання в розмірі 14556212,86 грн. за договорами відступлення права вимоги №04/10/10-А від 04.10.2010р. та №11/10/10 від 11.10.2010р. без попереднього письмового погодження позивача. Внаслідок оформлення боргових зобов'язань перед іншими кредиторами зменшується можливість ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на участь у представницьких органах кредиторів та задоволення банком своїх кредиторських зобов'язань у справі № 5011-44/4125-2012 про банкрутство TOB "Торгівельний дім "Ласуня".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2013 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та призначено справу до розгляду.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

20.11.2013 року представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідачів, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні 20.11.2013 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішенням, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.07.2010р. між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" укладено договір овердрафту № 015/14/605, відповідно до умов якого, позивач відкрив TOB "Ласуня Трейд" овердрафт з лімітом 1700000,00 грн., строком дії ліміту до 01.07.2011р. з процентною ставкою в залежності від строку безперервного дебетового сальдо: до 4 днів включно - 18 %, від 5 до 9 днів включно - 20 %, від 10 до 14 днів включно - 21 %, від 15 до 30 днів включно - 22 %, в разі перевищення максимального строку 45 %. (а.с.18-23)

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань за договором овердрафту №015/14/605 від 16.07.2010р. між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" укладено договір поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р. (а.с.29)

За умовами вищезазначеного договору поруки ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" зобов'язався відповідати перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" солідарно з ТОВ "Ласуня Трейд" за виконання кредитних зобов'язань за договором овердрафту №015/14/605 від 16.07.2010р., а саме: повернути кредит в розмірі 1700000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом, сплатити комісію за встановлення ліміту кредиту, сплатити комісію за внесення змін до кредитного договору, сплатити пеню, штрафи та відшкодовувати витрати і збитки кредитора ( п. 1.1. договору поруки ).ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" зобов'язався у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дати настання обставин, зазначених у цьому пункті (а у випадку, якщо відповідні обставини вимагають негайного реагування, то при першій можливості), письмово повідомляти позивача про будь-які зміни у юридичному стані та фінансово-господарській діяльності, які можуть вплинути на виконання ним обов'язків за цим договором та/або на право позивача згідно цього договору. (п. 4.2 договору поруки)

Пунктом 4.4 договору поруки передбачено, що ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" не має права вчиняти без попереднього письмового погодження позивача оформлення боргових зобов'язань перед іншими особами в будь-якій формі (крім виникнення поточної кредиторської заборгованості за придбані товари, роботи, послуги), включаючи надання порук, емісію боргових цінних паперів, видачу векселів тощо.

Скаржник в позовній заяві та в апеляційній скарзі зазначає, що ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" здійснив порушення взятих на себе зобов'язань, передбачених п. п. 4.2, 4.4 договору поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р., з огляду на наступне.

04.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" (новий кредитор) та Відкритим акціонерним товариством Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" (боржник) укладено договір № 04/10/10-А про відступлення права вимоги.

За умовами п. 1.1 договору №04/10/10-А від 04.10.2010р. ТОВ "Ласуня Трейд", як первісний кредитор, передає належні йому права вимоги грошових зобов'язань у сумі 12 448 028,03 грн., що виникли у первісного кредитора на підставі договорів, зазначених у п. 1.2 цього договору, укладених між первісним кредитором та боржником, а ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня", як новий кредитор, приймає права вимог, що належать первісному кредитору на підставі основних договорів.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 договору №04/10/10-А від 04.10.2010р. вартість прав вимог, встановлюється в розмірі 12 448 028,03 грн. Сторони прийшли до згоди, що права вимог за цим договором передаються за 12 448 028,03 грн. TOB "Торгівельний дім "Ласуня" зобов'язаний сплатити ціну прав вимог, зазначену в п. 2.2 цього договору, протягом 5 днів з моменту отримання письмової вимоги про оплату від первинного кредитора.

Також, 11.10.2010р. між ТОВ "Ласуня Трейд" та ТОВ "Продукт-Менеджмент" (новий кредитор) та ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" укладено договір № 11/10/10 про відступлення права вимоги.

За умовами п. 1.1 договору №11/10/10 від 11.10.2010р. ТОВ "Ласуня Трейд", як первісний кредитор, передає належні йому права вимоги грошових зобов'язань у сумі 14 556 212,86 грн., що виникли у первісного кредитора на підставі договорів, зазначених у п. 1.2 цього договору, в т.ч. за договором № 04/10/10-А від 04.10.2010р. в сумі 12 448 028,03 грн., укладених між первісним кредитором та боржником, а ТОВ "Продукт-Менеджмент" як новий кредитор приймає права вимог, що належать первісному кредитору на підставі основних договорів. (а.с.35)

Апелянт зазначає, що укладення договору № 11/10/10 про відступлення права вимоги порушує права та інтереси позивача в частині отримання належного виконання зобов'язань за договором поруки № 12/14/883 від 16.07.2010 року, оскільки ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" взяв на себе боргові зобов'язання в розмірі 14556212,86 грн. за договорами відступлення права вимоги без попереднього письмового погодження позивача. Договір про відступлення права вимоги № 11/10/10 від 11.10.2010р., враховуючи його предмет та оплатність, за своєю суттю є договором факторингу. Однак, сторони договору про відступлення права вимоги № 11/10/10 від 11.10.2010р. не є фінансовими установами, а тому суб'єктивний склад сторін вказаного договору не відповідає частині 3 ст. 1079 ЦК України.

Скаржник вважає, що внаслідок оформлення боргових зобов'язань перед іншими кредиторами зменшується можливість ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на участь у представницьких органах кредиторів та задоволення банком своїх кредиторських вимог у справі № 5011-44/4125-2012 про банкрутство TOB "Торгівельний дім "Ласуня".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що уявлення позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства та відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки, завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статей 43, 44 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно п.2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 року № 11 « Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів недійсними), якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися ст. 1 і 2 ГПК України. Отже . крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених випадках прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа чиї права та охоронювані інтереси порушує цей правочин.

Відповідно до п. 18 листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин); згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. ЦК України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правові підстави, які б вказували на безпосереднє порушення спірним договором про відступлення права вимоги, укладеного між первісним кредитором ТОВ «Ласуня Трейд», новим кредитором ТОВ « Продукт-Менеджмент» та боржником ТОВ «ТД «Ласуня» прав або охоронюваних законом інтересів публічного акціонерного товариства « Райффайзен Банк Аваль» відсутні .

Колегія суддів вважає, що скаржник вимагаючи визнати недійсними договір про відступлення права вимоги, не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Посилання позивача на ухвалу господарського суду м. Києва від 19.09.2013 року у справі № 5011-44\4125-2012 про визнання кредитором товариства з обмеженою відповідальністю « Торгівельний Дім «Ласуня» публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та заява грошових вимог до боржника вказує лише на ймовірну можливість порушення інтересів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як кредитора .

Відповідно до п. 4.2 договору поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р., укладеного для забезпечення виконання кредитних зобов'язань за договором овердрафту №015/14/605 від 16.07.2010р. між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" ( кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" ( поручитель), ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" зобов'язався у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дати настання обставин, зазначених у цьому пункті (а у випадку, якщо відповідні обставини вимагають негайного реагування, то при першій можливості), письмово повідомляти позивача про будь-які зміни у юридичному стані та фінансово-господарській діяльності , які можуть вплинути на виконання ним обов'язків за цим договором та/або на прав позивача згідно цього договору.

З аналізу положень договору №11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р., вбачається, що будь-які зміни у юридичному стані та фінансово-господарській діяльності ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня", які можуть вплинути на виконання ним обов'язків за договором поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р. та/або на права позивача згідно договору поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р. не відбулись.

Відносно посилання апелянта на порушення ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" п. 4.4 договору поруки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зобов'язання сторін в договорі № 11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р., не є борговими зобов'язаннями, а тому посилання скаржника на порушення п. 4.4. договору поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р. при укладенні договору №11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р. є безпідставними.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, відсутні визначені законом підстави для визнання договору № 11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р. недійсним з тих підстав на які посилається скаржник.

Колегія суддів вважає, що твердження апелянта про недійсність спірної умови договору , за змістом якої різниця між вартістю майнового права, яке уступлено ТОВ «Ласуня Трейд» (14 556212,86 грн.), та вартістю його вимоги за договором комісії № 13\08\2010 від 12.08.2010 року про надання послуг до ТОВ «Ласуня Трейд», є платою за здійснене фінансування , підлягають відхиленню, у зв'язку з недоведеністю позивачем тієї обставини , що спірний договір , стороною якого позивач не являвся, порушує права чи охоронювані законом інтереси останього .

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року у справі № 910/11379/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року у справі № 910/11379/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року у справі №910/11379/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/11379/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко