Ухвала суду № 35604668, 22.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 р.Справа № 2а-1870/8828/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2012р. по справі № 2а-1870/8828/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту"

до Державної податкової інспекції у місті Сумах

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, у якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 17 жовтня 2012 р. № 0000652250/0/52046 та № 0000642250/0/52045.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 р. позовні вимоги задоволені у повному обсязі, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 17 жовтня 2012 р. № 0000652250/0/52046 та № 0000642250/0/52045.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у місті Сумах проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Сумиоблавтотранс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 р. по 31 березня 2012 р., за результатами якої складений акт №3033/2260/03118618/60 від 02 жовтня 2012 р.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Сумах винесені податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2012 р.: - №0000642250/0/52045, яким товариству "Сумиоблавтотранс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 359286 грн.; - №0000642250/0/52046, яким товариству "Сумиоблавтотранс" зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 217881 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що у періоді, який перевірявся позивач мав господарські відносини з ФО - П ОСОБА_1 та ТОВ «Сумитехнострой».

Перевіркою встановлені порушення позивачем ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України, п.п. 14.1.36, п. 138.1, п. 138.10 ст. 138 п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в 1 кварталі 2012 р. на загальну суму 21 7881 грн.; п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.1., п.п. 7.2.1., п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.5 п. 7.4 п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2 . 198.6 ст. 201.1, 102.10 ст. 201 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 449883 грн., пп. 4.2.1 п. 4.2. ст.. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1011, 24 грн., п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншимактамцивільного законодавства, атакож моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчиняться у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Колегія суддів зазначає, що державною податковою інспекцією в м. Сумах під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції не надано доказів того, що правочини між ТОВ "Сумиоблавтотранс" з ФО - П ОСОБА_1, ТОВ «Сумитехнострой» порушують публічний порядок, а саме: спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини чи громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність в діяльності платника податків обставин, передбачених ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, як ознак нікчемного правочину.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що посилання податкової інспекції на відсутність ліцензії на ведення будівельних робіт у контрагента позивача ФО - П ОСОБА_1, як на підставу підтвердження безтоварності господарських операцій, є безпідставними, оскільки платник податків не може та не зобов'язаний впливати на свого контрагента щодо ведення ним діяльності у чіткій відповідності із законом. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, виїзного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов 'язкових платежів), виключаючи податок на додану вартість, який зараховується до ціни товарів (послуг), згідно законам України з питань оподаткування.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), або дата відвантаження товарів, а для робіт, послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт платником податку.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Сумиоблавтотранс" до складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного товару (послуг) від контрагентів, які фактично поставлялися (виконувалися) за господарськими операціями, які мали реальний характер.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового Кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Колегія суддів зазначає, що виконання господарських операцій підтверджується наступними документами: довідками про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2, довідками з банку про підтвердження проведених ТОВ "Сумиоблавтотранс" розрахунками із його контрагентами, податковими накладимиі, платіжними дорученнями, письмовимиі договорами на виконання підрядних робіт з ФО П ОСОБА_1, ліцензією серія АВ № 194850 на будівельну діяльність, видану ОСОБА_1, актами прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2011року, січень, березень 2012 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, січень, березень 2012 року, податковими накладними від 27 грудня 2011 року, 30 січня 2012 року, 27 лютого 2012 року, 26 березня 2012 року, 30 березня 2012 року

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не заповнення позивачем у податковій накладній графи - одиниця виміру товару , а саме: не зазначення шт. не є підставою визнання правочинів нікчемними, у зв'язку з тим, що вказана помилка була усунута товариством "Сумитехнострой" під час проведення планової виїзної перевірки ДПІ у м. Сумах.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2012р. по справі № 2а-1870/8828/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.

Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2013 р.