Рішення № 35602389, 22.11.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 2-330/11 Провадження № 22-ц/772/2023/2013Головуючий в суді першої інстанції:Сушко О.О.Категорія: 27 Доповідач: Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,суддів:Колоса С.С., Іващука В.А.,При секретарі:Пишному О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу - ОСОБА_8 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 вересня 2011 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Житлобуд - плюс» до ОСОБА_9, ОСОБА_6, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу - ОСОБА_8, про визнання недійсним договорів позики та іпотеки,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2011 року ТОВ «Житлобуд - плюс» звернулося до суду з зазначеним позовом, вказувало, що 06 травня 2009 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Житлобуд-плюс» в особі представника за довіреністю - ОСОБА_9, був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_6 передав у власність позивача грошові кошти в сумі 3 622 500 грн., що на час укладення договору еквівалентно 450 000 дол. США, строком до 17 червня 2009 року.

На забезпечення виконання умов договору позики 06 травня 2009 року був укладений договір іпотеки, предметом якого є належні ТОВ «Житлобуд-плюс» квартири, розташовані в будинку АДРЕСА_1.

23 червня 2009 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Житлобуд-плюс» в особі представника - ОСОБА_9 укладений договір про внесення змін і доповнень до вказаних договорів, відповідно до якого продовжено строк виконання позикового зобов'язання та змінено умови іпотечного зобов'язання стосовно порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач вважає, що укладені 06 травня 2009 року договори позики та іпотеки є такими, що вчинені за зловмисною домовленістю представника ТОВ «Житлобуд-плюс» - ОСОБА_9 з ОСОБА_6, що спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом обману, оскільки ОСОБА_9, укладаючи дані договори не виражав власну волю позивача, не забезпечив та не прослідкував зарахування вказаних коштів на рахунок чи в касу позивача, який взагалі даних коштів не отримував. Внаслідок укладення оскаржуваних договорів для позивача настали несприятливі майнові наслідки.

Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ «Житлобуд-плюс» просило визнати недійсними з моменту укладення договори позики та іпотеки від 06 травня 2009 року, укладені між ОСОБА_6 та ТОВ «Житлобуд-плюс» в особі представника - ОСОБА_9, зобов'язати приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_8 виключити з Державного реєстру іпотек обтяження, зареєстроване 06 травня 2009 року, відносно квартир, що розташовані в будинку АДРЕСА_1, за договором іпотеки від 06 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 1205 та договором від 23 червня 2009 року про внесення змін і доповнень до договору іпотеки від 06 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 1754, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 вересня 2011 року позов ТОВ «Житлобуд - плюс» задоволено. Визнано недійсним договір позики, укладений 06 травня 2009 року між ТОВ «Житлобуд-плюс» в особі представника за довіреністю ОСОБА_9 та ОСОБА_6 Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 06 травня 2009 року між ТОВ «Житлобуд-плюс» в особі представника за довіреністю ОСОБА_9 та ОСОБА_6 Зобов'язано приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу виключити з Державного реєстру іпотек обтяження, зареєстроване 06 травня 2009 року відносно квартир у будинку № АДРЕСА_1: трикімнатна квартира № 11, реєстраційний номер 26222754; трикімнатна квартира № 12, реєстраційний номер 26222803; трикімнатна квартира № 15, реєстраційний номер 26223271; трикімнатна квартира № 19, реєстраційний номер 26223464; трикімнатна квартира № 20, реєстраційний номер 26274862; трикімнатна квартира № 27, реєстраційний номер 26224132; трикімнатна квартира № 32, реєстраційний номер 26225572; трикімнатна квартира № 39, реєстраційний номер 26226633; трикімнатна квартира № 40, реєстраційний номер 26226701; трикімнатна квартира № 44, реєстраційний номер 26229377; трикімнатна квартира № 46, реєстраційний номер 26229648; трикімнатна квартира № 47, реєстраційний номер 26212700; трикімнатна квартира № 48, реєстраційний номер 26213050; трикімнатна квартира № 54, реєстраційний номер 26213377; трикімнатна квартира № 55, реєстраційний номер 26219013; трикімнатна квартира № 56, реєстраційний номер 26221585; трикімнатна квартира № 59, реєстраційний номер 26224022; трикімнатна квартира № 63, реєстраційний номер 26226151.

Стягнуто з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 солідарно на користь ТОВ «Житло буд-плюс» 54 грн. сплаченого судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу - ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22.02.2013 року скасовано рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 вересня 2011 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Житлобуд - плюс» відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.06.2013 року рішення апеляційного суду Вінницької області від 22.02.2013 року було скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами визнано позов і це не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Порядок ухвалення рішення у разі визнання відповідачами позову передбачений ст..174 ЦПК України та визначені відповідні та обов'язкові дії суду у разі отримання усної чи письмової заяви відповідача з цього питання.

Так, відповідно до ч.2 ст.174 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій.

З аналізу положень ч.ч.1, 2 і 4 ст.174 ЦПК України слідує, що під час розгляду питання щодо визнання позову присутність відповідача у судовому засіданні є обов'язкова, позаяк суд повинен впевнитися у дійсних намірах відповідача (безумовність відмови від позову) з метою недопущення порушення прав та інтересів як самого відповідача, так і інших осіб.

Судом першої інстанції вказані вище вимоги процесуального закону не були дотримані, зокрема : в порушення вимог ст.74 та ст..158 ЦПК України судом не здійснювався виклик сторін у судове засідання; відкриваючи провадження у справі, суд призначив судовий розгляд справи на 31.08.2011 року, однак в порушення вимог ст..163 ЦПК України справа була розглянута 05.09.2011 року знову ж таки без повідомлення сторін у справі.

Внаслідок вказаних вище порушень норм процесуального права законні права та інтереси відповідача ОСОБА_6 та третьої особи ОСОБА_8 були порушені, що було доведено останніми під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач ОСОБА_6 та третя особа ОСОБА_8 не знали про час та місце розгляду цієї справи та не надсилали суду письмових заяв про визнання позову. Вказані обставини підтверджені належними доказами - висновками почеркознавчих експертиз та особистими поясненнями сторін тощо, а тому перелічені вище порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції .

Колегією суддів під час нового розгляду встановлені наступні факти.

06.04.2009 року загальними зборами засновників ТОВ «Житлобуд-плюс» (протокол №5) було вирішено надати одному із засновників цього підприємства - відповідачу у цій справі ОСОБА_9 довіреність на представлення інтересів ТОВ «Житлобуд-плюс», а також підписувати договори цивільно-правового характеру.

30 квітня 2009 року відбулися чергові збори засновників ТОВ «Житлобуд-плюс» на порядку денному яких обговорювалось питання отримання від ОСОБА_6 позики в сумі 450000 дол.США, що еквівалентно 3 465 000 грн. та в забезпечення виконання зобов'язань за договором займу передача в іпотеку вісімнадцяти квартир, що належать на праві власності ТОВ «Житлобуд-плюс» і розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням зборів засновників від 30.04.2009 року (протокол №6) було вирішено оформити усі документи згідно законодавства для передачі в іпотеку квартир №№11,12,15,19,20,27,32,40,44,46,47,48,54,55,56,59,63, розташованих за адресою : АДРЕСА_1, що належать ТОВ «Житлобуд-плюс» на підставі свідоцтв на право власності на нерухоме майно та делеговано ОСОБА_9 для представлення інтересів ТОВ «Житлобуд-плюс», а також підписання договорів цивільно-правового характеру.

06 травня 2009 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Житлобуд-плюс» в особі представника за довіреністю - ОСОБА_9, був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_6 передав у власність позивача грошові кошти в сумі 3 622 500 грн., що на час укладення договору еквівалентно 450 000 дол. США, строком до 17 червня 2009 року.

На забезпечення виконання умов договору позики 06 травня 2009 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Житлобуд-плюс» в особі представника за довіреністю - ОСОБА_9 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належні ТОВ «Житлобуд-плюс» квартири, розташовані в будинку АДРЕСА_1.

23 червня 2009 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Житлобуд-плюс» в особі представника - ОСОБА_9 укладений договір про внесення змін і доповнень до вказаних договорів, відповідно до якого продовжено строк виконання позикового зобов'язання та змінено умови іпотечного зобов'язання стосовно порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 викладена правова позиція, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Виходячи з викладених вище норм права та правових позицій ВС України, які в силу ст..3607 ЦПК України є обов'язковими для застосування усіма судами України, колегія суддів вважає, що факт отримання коштів ОСОБА_9, як повноважним представником ТОВ «Житлобуд-плюс», від ОСОБА_6 за договором позики від 06.05.2009 року підтверджено належним доказом - самим договором, у п.2 якого зазначено про передачу коштів Позичальнику до підписання договору.

Факт передачі коштів також підтверджено іншими доказами та фактичними діями сторін, зокрема тією обставиною, що сторони після укладання договору позики вчинили інший правочин - договір іпотеки, який був завірений нотаріально, та підтверджує виникнення грошових зобов'язань позичальника .

Про реальність договору позики та іпотеки свідчить також та обставина, що всі правовстановлюючі документи на квартири, які стали предметом іпотеки, були передані ОСОБА_9 відповідачу ОСОБА_6

Виконуючи вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.06.2013 року, судом апеляційної інстанції в якості свідка був допитаний відповідач ОСОБА_6, який підтвердив суду факт передачі відповідачу ОСОБА_9 зазначених у договорі позики коштів, який відбувся в приміщенні ТОВ «БМ Банк».

Факт передачі грошових коштів за оспорюваним договором позики також письмово підтвердила третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_8

Відповідач ОСОБА_9 у судові засідання апеляційного суду на неодноразові виклики суду не з'явився.

Відповідно до ст..232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Для визнання правочину недійсним на підставі зазначеної норми необхідно встановити умисел у діях представника: усвідомлення представником того, що він вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з другою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів перед судом наявності жодної з перелічених вище обставин, натомість зібрані у справі докази свідчать про зворотне.

Так, суд бере до уваги ту обставину, що ОСОБА_9 до та під час підписання договорів позики і іпотеки являвся засновником ТОВ «Житлобуд-плюс» та не був зацікавлений у спричиненні збитків цьому підприємству, про що він підтвердив у своїх письмових поясненнях, обґрунтовуючи необхідність отримання позики відсутністю кредитування з боку банківської системи .

Рішення про необхідність отримання позики для підприємства в сумі, яка зазначена у договорі позики та надання повноважень на укладення договорів позики та іпотеки приймалось не одноособово ОСОБА_9, а колегіальним органом - загальними зборами товариства, який є вищим органом цього підприємства (ст..145 ЦК України). Тобто дії ОСОБА_9 були попередньо погоджені та вчинені останнім у точній відповідності до наданих йому завдань та повноважень, що виключає факт зловмисної домовленості між представником та іншою стороною договору.

Також колегія суддів не може погодитись з доводами позивача про порушення ОСОБА_6 публічного порядку, зокрема порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у частині не перерахування ним особисто позичкових коштів на рахунок чи в касу підприємства ТОВ «Житлобуд-плюс», оскільки вказане Положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а тому не встановлює зобов'язань для фізичних осіб, які не є працівниками чи представниками юридичної особи - підприємства.

Колегія суддів не вбачає в діях ОСОБА_6 порушень порядку розрахунку у визначений договором позики та ст.ст.1046, 1087 ЦК України спосіб, оскільки кошти були передані ним ТОВ «Житлобуд-плюс» від імені якого діяв повноважний представник ОСОБА_9 та який мав право на отримання належних товариству коштів, що прямо передбачено у довіреності від 05.05.2009 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_9 діяв в межах наданих йому довіреністю повноважень, з дотриманням рішень загальних зборів засновників, за відсутності порушень з його боку прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, а у зв'язку із цим - і підстав для задоволення решти позовних вимог.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до вимог ч.5 ст.88 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне змінити розподіл витрат, стягнувши їх з позивача на користь відповідача ОСОБА_6 та третьої особи ОСОБА_8

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 163, 174, 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу - ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ТОВ «Житлобуд - плюс» до ОСОБА_9, ОСОБА_6 про визнання недійсним договорів позики та іпотеки - відмовити.

Стягнути з ТОВ «Житлобуд - плюс» на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 1609,5 грн. та на користь ОСОБА_8 судовий збір в сумі 1625,6 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя : (підпис)

Судді : (підписи)

З оригіналом вірно :