Рішення № 35597807, 17.07.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8952/13-ц

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Трегубенко Л. О. ,

при секретарях - Лемішко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Буд» про стягнення заборгованості за договором оренди майна,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до ТОВ «Алекс-Буд» про стягнення заборгованості за договором оренди майна, інфляційних втрат, трьох процентів річних і пені.

Обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідно до свідоцтва про право власності серії САА №228853, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 01.03.2004 р., приміщення АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках.

Відповідно до договору оренди від 21.11.2005 р. ОСОБА_2 орендує належну ОСОБА_3 частину майна з правом укладення договору суборенди ( п. 4 договору оренди).

01.09.2008 р. ФОП-ОСОБА_2 на підставі договору оренди майна № 01/10/ОР передала ТОВ "Алекс-Буд" у строкове, платне користування свою 1/2 частину приміщення, та 1/2 частину приміщення, що орендує з правом передачі у суборенду.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.5. договору оренди майна відповідач зобов'язаний щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця сплачувати орендну плату, розмір якої за повний календарний місяць складає суму 27300 грн..

Умовами п. п. 3.7., 3.8. договору передбачено, що відповідач самостійно сплачує витрати на опалення, електроенергію, водопостачання, користування телефоном, Інтернетом, пожежну охорону та охорону приміщення і будинку відповідно до додаткової угоди №1 від 01.09.2008 р. на підставі наданих орендодавцем квитанцій про вартість спожитих послуг за поточний місяць.

З 05.02.2009 р. ТОВ "Алекс-Буд" не виконує взяті на себе зобов'язання за договором оренди, не оплачує оренду майна та комунальні послуги, що є підставою до розірвання цього договору, 17.10.2012 р. орендодавець надіслала відповідачу відповідне повідомлення, яке отримав 23.10.2012 р..

12.10.2012 р. ФОП - ОСОБА_2 уклала з ним договір про відступлення права вимоги, за умовами якого передала всі свої права та обов'язки за договором оренди майна від 01.09.2008 р., а саме: право вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань, включаючи сплату основного боргу, пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних, компенсації завданої шкоди, у тому числі моральної, боргу за комунальні послуги та інших збитків, і 17.10.2012 р. повідомила відповідача.

Відповідач свої зобов»язання за договором оренди на його користь не виконує, станом на 28.11.2012 р. заборгованість не погасив, поточну орендну плату не сплачує, продовжує користуватись приміщенням без належних правових підстав.

Станом на 12.11.2012 р. за уточненим розрахунком від 10.07.2013 р. загальний борг за договором оренди складає суму 2199292 грн. 45 коп., у тому числі основний борг - суму 1522579 грн. 52 коп., нарахована пеня - суму 477612 грн. 71 коп., інфляційні втрати - суму 105689 грн. 55 коп. та три проценти річних - суму 93410 грн. 68 коп. за весь час прострочення виконання зобов»язань.

Позивач просив позов задовольнити.

Відповідач, ТОВ «Алекс Буд», позовні вимоги не визнав у повному обсязі, у задоволенні просив відмовити, у письмових запереченнях навів наступні підстави.

Зокрема, що відповідно до п.п. 9.1, 9.7 договору оренди майна №01/10/ОР від 01.09.2008 р., укладеного з ФОП - ОСОБА_2 на строк з моменту підписання сторонами і до 01.08.2011 р., дія договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його укладено і банкрутства орендаря.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.01.2009 р. в справі № 44/35-6 було порушено провадження про банкрутство товариства, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном, тому вважає, що з цієї дати договір оренди на підставі п. 9.7. припинений.

Позивач розрахував суму основного боргу, пені та інфляційних витрат за період з моменту укладення договору і до подання позову, тобто з 01.09.2008 р. до листопада 2012 р., не урахував сплачену орендну плату з 01.09.2008 р. по 05.02.2009 р., і також, що з 14.01.2009 р. договір оренди припинений у зв»язку з банкрутством орендаря на підставі п. 9.7. договору.

З 01.10.2010 р. орендодавець підписувала і виставляла рахунки - фактури з фіксованою орендною платою в сумі 18360 грн. за кожен місяць, які були сплачені, і свідчать про зміни до договору оренди у письмовій формі у частині розміру орендної плати шляхом акцептованої оферти, тобто прийняття пропозиції ( ч. 1 ст. 207, ч. 2 ст.638 ЦК ).

Позивач на ці обставини не зважив, безпідставно виходив з місячної орендної плати у розмірі 35605 грн., і необґрунтовано суттєво збільшив борг за договором до суми 2437505 грн. 36 коп..

Позивач звернувся до суду з приводу стягнення боргу за договором оренди 30.11.2012 р., за спливом позовної давності, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову.

Вважає, що за наведених підстав не підлягають задоволенню й позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, похідних від суми основного боргу, та пені, нарахованої у супереч вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

У судовому засідання позивач та його представник на підставі довіреності, ОСОБА_5, позовні вимоги підтримали з наведених у заяві підстав, просять задовольнити.

Представник відповідача, ТОВ «Алекс-Буд», на підставі довіреності, Черниш О.М., позовні вимоги не визнала з підстав, наведених у письмових запереченнях, просить застосувати позовну давність, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши позивача, його представника та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені і підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Суд ураховує, що зі змісту приписів ст.1, ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 759, ч. 3 ст. 760 ЦК України та ч. 2 ст. 4, ч. 6 ст. 283 ГК України випливає, що ЦК України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб'єктами господарювання, і пов'язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені ГК України.

Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення ЦК України.

Суд установив, що приміщення квартири АДРЕСА_1, жилою площею 67, 30 кв. м, загальною площею 122,4 кв. м належить орендодавцю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної власності у рівних частках кожному на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 228853 від 01.03.2004 р., виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, ( а. с. 7).

Відповідно до договору оренди квартири від 21.11.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстр № 1203, ОСОБА_3 передав ОСОБА_2, як фізичній особі, у оренду свою ? частку квартири на строк до 10.10.2010 р. з правом суборенди, у порядку ст. 822 ЦК України пролонгованого ( а. с. 9).

Відповідно до ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

01.09.2008 р. ФОП- ОСОБА_2 на підставі договору оренди майна № 01/10/ОР, укладеного в письмовій формі, передала відповідачу, ТОВ «Алекс-Буд», у строкове, платне користування приміщення АДРЕСА_1, площею 122, 40 кв. м, 1/2 частина якого належить їй на праві власності, та 1/2 частина - на умовах суборенди, на строк до 01.08.2011 р., тобто, на 2 роки 11 місяців ( а. с. 10-14).

Відповідно до змісту ст. ст. 759, 763, 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Отже якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.9. постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 р. № 12 зазначив, що у разі, якщо із закінченням строку договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) його дію було продовжено і наведене призвело до збільшення загального строку користування орендованим майном, який складає понад три роки, це не може бути підставою для визнання такого договору нікчемним у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, якщо на момент укладення такого договору він відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України відповідав вимогам ч. 2 ст. 793 та ст. 794 ЦК України.

Отже договір оренди майна № 01/10/ОР від 01.09.2008 р. по закінченню строку дії був пролонгований сторонами у порядку ст. 764 ЦК.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Умовами п. п. 3.1., 3.2, 3.5. договору оренди передбачено, що розмір місячної орендної плати за повний календарний місяць розраховується за формулою: опл. міс. = опл. баз. х інд. інф. за минулий місяць; розмір орендної плати за базовий місяць складає 27300 грн.; орендна плата сплачується з моменту передачі орендарю майна згідно акту прийому-передачі; орендні платежі здійснюються не пізніше 5 числа поточного місяця; витрати на опалення, електроенергію, водопостачання, користування телефоном, Інтернетом, пожежну охорону та охорону приміщення і будинку орендар сплачує самостійно.

Відповідно до п. 3.9. договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Сторони договору у п. 9.7. визначили такі підстави припинення його дії: закінчення строку, передбаченого договором; загибелі об»єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду ( суду); в односторонньому порядку за рішенням орендодавця; в односторонньому порядку за рішенням орендаря, за умови письмового повідомлення орендодавця за 30 календарних днів, і договір вважається розірваним через тридцять днів з моменту отримання орендодавцем письмового повідомлення; банкрутства орендаря.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 104 ЦК України, п. 2 ч. 6. ст. 59 ГК України юридична особа є такою, що припинилася , з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суб»єкт господарювання ліквідується: у разі визнання його в установленому порядку банкрутом ( за рішенням суду), крім випадків, передбачених законом.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, наведені у обгрунтування заперечень проти позову, в тій частині, що договір оренди майна припинений з 14.01.2009 р. у зв»язку з банкрутством підприємства та закінченням строку дії, оскільки цей договір був пролонгований у порядку ст. 764 ЦК, що підтверджується банківськими виписками, і відповідно до спеціального витягу станом на 04.12.2012 р. ТОВ «Алекс Буд» значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, лише внесені відомості про порушення справи про банкрутство, інших доказів щодо процедури і прийнятих рішень не надано ( а.с. 101-104).

Відповідач, ТОВ «Алекс Буд», починаючи з лютого 2009 р. взяті на себе зобов'язання за договором оренди належним чином не виконував, перерахував орендну плату лише 23.03.2010 р. - в сумі 50000 грн., 09.09.2010 р. - в сумі 50000 грн., 07.12.2010 р. - в сумі 18360 грн., 18.01.2011 р. - в сумі 18360 грн., 22.02.2011 р. - в сумі 18360 грн., всього у сумі 173440 грн., що підтверджується банківськими виписками, судом не урахований платіж від 08.12.2008 р. в сумі 50000 грн., оскільки за призначенням платежу є оплатою аудиторських послуг від 08.12.2008 р. ( а. с. 172-178) .

Суд не може погодитись з доводами представника відповідача про те, що до договору оренди були внесені зміни щодо зниження щомісячної плати за оренду приміщення до розміру 18360 грн., з урахуванням вимог приписів ст. 632 ЦК України , згідно з якими розмір орендної плати в договорі встановлюється за домовленістю сторін, і може бути змінений за погодженням сторін.

Сторони при укладенні договору оренди не погодили умови щодо перегляду (зменшення) орендної плати, у тому числі з підстави внесення змін до методики розрахунку орендної плати, а фото копії неоплачених рахунків - фактур №№ ОР-11/2010, ОР-12/2010, ОР-02/2011, ОР-03/2011, ОР-04/2011, ОР-05/2011, 0Р-06/2011, ОР-07/2011 від 05.11.2010 р., 06.12.2010 р., 06.01.2011 р., 02.02.2011 р., 01.03.2011 р., 05.04.2011 р., 05.05.2011 р., 03.06.2011 р., 05.07.2011 р. (за відсутності їх оригіналів ) не можуть бути належним доказом акцепту таких змін ( а. с. 179-187).

Відповідно до ст. 782 ЦК України передбачене право наймодавця на односторонню відмову від договору найму у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

23.10.2012 р. відповідач отримав повідомлення орендодавця про розірвання договору оренди майна №01/10/)Р від 01.09.2008 р., проте по заборгованості з орендної плати не розрахувався, приміщення за актом приймання-передачі не передав ( а. с. 16).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

При цьому ст. 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, отже входить до суми основного боргу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 549 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання він повинен сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Такі види забезпечення виконання зобов'язань як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ураховуючи наявність прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання (щомісячних орендних платежів), він повинен сплатити суму основного боргу, інфляційні втрати, три проценти річних, а також пеню.

Відповідно до розрахунку станом на 12.11.2012 р., здійсненого за весь період існування боргу за договором найму майна від 01.09. 2009 р., загальна сума заборгованості складає 2 437 505 грн. 36 коп., у тому числі: сума основного боргу - 1746019 грн. 52 коп., інфляційні втрати - 106835 грн. 41 коп., три проценти річних - 97239 грн. 51 коп., нарахована пеня - 487406 грн. 93 коп. ( а. с. 21-100).

Відповідно до ч. 1 ст. 512, ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов»язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 12.10.2012 р. та додаткової угоди до цього договору від 30.01.2013 р., ФОП - ОСОБА_2 відступила позивачу право вимоги до відповідача, ТОВ «Алекс Буд», щодо належного виконання зобов»язань за договором оренди від 01.09.2008 р. в частині стягнення орендної плати у повному обсязі, у тому числі: суми основного боргу, інфляційних втрат, трьох процентів річних та нарахованої пені, за період з моменту неналежного виконання зобов»язань до їх фактичного виконання, про що повідомила боржника 17.10.2012 р. ( а. с. 17 - 19, 117).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Позовна давність, за визначенням ст. 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у ч. 1 ст. 1 ЦК України, та у господарських відносинах (ст. 3 ГК України).

За змістом ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 1 ст. 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До правовідносин про виконання грошового зобов'язання застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

Відповідно до ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

У відповідності з п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 четвертою ст. 231 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України із вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ураховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди майна 29.11.2012 р., відповідач заявив про застосування позовної давності, відповідно до розрахунку в межах позовної давності сума основного боргу за період часу з 29.11.2009 р. по 12.11.2012 р. включно складає: 968240 грн. - 173440 грн. = 794800 грн., інфляційні втрати - 121013 грн. 56 коп., частково включені позивачем до суми основного боргу, без урахування того, що двічі індекс інфляції на проіндексовану суму не застосовується, три проценти річних - 48180 грн. 45 коп., нарахована пеня відповідно до п. 3.9. договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу ( щомісячного платежу) за кожен день прострочення (включаючи день оплати) за період часу з 05.12.2011 р. по 05.06.2012 р. у порядку ч. 6 ст. 232 ГК України (не більше шести місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано) ( в межах однорічного строку давності) - у сумі 8557 грн. 35 коп., загальна сума заборгованості за договором найму майна складає суму 982551 грн. 36 коп..

Відповідно до ч. ч. 1 -3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази повинні бути належними і допустимими відповідно вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди майна від 01.09.2008 р. доведені і підлягають задоволенню частково, у частині стягнення основного боргу за період часу з 29.11.2009 р. по 12.11.2012 р. з урахуванням індексу інфляції у загальній сумі 925 813 грн. 56 коп., трьох процентів річних - 49180 грн. 45 коп. від простроченої суми за весь час прострочення, та нарахованої пені відповідно до п. 3.9. договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу ( щомісячного платежу) за кожен день прострочення за період часу з 05.12.2011 р. по 05.06.2012 р. в сумі 8557 грн. 35 коп., всього у сумі 982551 грн. 36 коп..

Ураховуючи, що позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 2) звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує з відповідача у прибуток держави судовий збір у сумі 3441 грн. відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, ст. ст. 1, 3, 9, 11, 15, 16, 104, 253, 256, 257, 258, 261, 267, 512, 514, 516, 525, 526, , 549, 611, 625, 629, 759-764, 774 ЦК України, ст. ст. 59, 193, 216, 223, 230-232, 283, 291ГК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 58-60, 88, 208-210, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Буд» (код ЄДРПОУ - 32383481) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) за договором оренди майна №01/10/ОР від 01.09.2008 р. основний борг по орендній платі з урахуванням індексу інфляції за період часу з 29.11.2009 р. по 12.11.2012 р. у загальній сумі 925 813 грн. 56 коп., три процентів річних - 49180 грн. 45 коп. від простроченої суми за весь час прострочення, та пеню за період часу з 05.12.2011 р. по 05.06.2012 р. в сумі 8557 грн. 35 коп., всього суму 982551 грн. 36 коп. (дев»ятсот вісімдесят дві тисячі п»ятсот п»ятдесят одну грн. коп. 36).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Буд» (код ЄДРПОУ 32383481) у дохід держави судовий збір у сумі 3441 грн. (три тисячі чотириста сорок одну грн. коп. -).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста в установленому законом порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. О. Трегубенко