Постанова № 35591776, 20.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 5021/321/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш", м. Охтирка Сумської областіна постановувід 03.09.2013 Харківського апеляційного господарського суду (щодо розгляду грошових вимог Охтирської ОДПІ)у справі№ 5021/321/12 господарського суду Сумської областіпро банкрутствопублічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш", м. Охтирка Сумської областіліквідаторПересадько Р.І., м. Сумикредитор Охтирська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській областіу судовому засіданні взяли участь представники:

боржника Охтирської ОДПІП'яткова О.С., довір.; Коваль С.В., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.03.2012 порушено провадження у справі № 5021/321/12 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш" (далі - ПАТ "Нафтопроммаш", боржник) за загальною процедурою банкрутства.

Постановою господарського суду Сумської області від 20.09.2013 визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.04.2013 заяву Охтирської об'єднаної Державної податкової інспекції (далі - кредитор) про визнання поточних грошових вимог на суму 2 573 090,12 грн. задоволено частково, визнано поточні грошові вимоги кредитора до боржника в сумі 401 968,35 грн., як вимоги четвертої черги, а у визнанні решти вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 (судді: Лакіза В.В. - головуючий, Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.) ухвалу суду першої інстанції від 02.04.2013 змінено, частково визнано поточні грошові вимоги вказаного кредитора на суму 1 774 204, 73 грн. з включенням їх до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, а у визнанні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, ухвалу від 02.04.2013 залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 78, 205, 260, 328 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 11, 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013) (далі - Закон про банкрутство). Скаржник зазначає, що визнані судом апеляційної інстанції грошові вимоги виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, отже є погашеними в силу закону і не підлягають визнанню в межах ліквідаційної процедури.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство конкурсними кредиторами визнаються кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство; до поточних кредиторів належать кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені кредитором поточні грошові вимоги у загальній сумі 2 573 090,12 грн. складаються з: 220 693 грн. податку на додану вартість; 1 740,48 земельного податку та 1,20 грн. пені; 483 015,45 грн. податку на доходи фізичних осіб та 36 944, 11 грн. пені; 1 829 768, 33 грн. орендної плати з юридичних осіб та 204,19 грн. пені; 330,66 грн. збору за спеціальне використання води та 3,89 грн. пені; 71,76 грн. плати за користування надрами та 0,85 грн. пені; 99,99 грн. надходжень від викидів забруднюючих речовин та 0,72 грн. пені; 215 грн. збору за провадження торгівельної діяльності та 0,67 грн. пені.

Частково відмовляючи у визнанні вказаних грошових вимог, як поточних, суд першої інстанції встановив, що частина заявлених вимог фактично виникла у період до 06.03.2012, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство боржника. При цьому при визначенні статусу заявлених грошових вимог суд першої інстанції правомірно виходив з дат фактичного виникнення у боржника відповідних податкових зобов'язань.

Таким чином, судом обгрунтовано виокремлено та визнано як поточні суми податкових зобов'язань боржника, які фактично виникли після порушення провадження у справі про банкрутство у загальному розмірі 401 968,35 грн., з яких 1 522,92 грн. земельного податку та 400 063,09 грн. орендної плати за землю за період з березня по вересень 2012 року; 110,09 грн. збору за спеціальне використання води, 23,29 грн. плати за користування надрами, 33,33 грн. надходжень від викидів забруднюючих речовин за березень 2012 року; 215 грн. збору за провадження торгівельної діяльності

Щодо решти вимог кредитора, то вони виникли до березня 2012 року, тобто ще до порушення провадження у справі про банкрутство, отже згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство ці вимоги є конкурсними, а тому не залежно від настання строку виконання відповідних зобов'язань боржника повинні були бути заявлені у строки, встановлені ст. 14 Закону про банкрутство.

Оскільки кредитор не звернувся у встановленому порядку з конкурсними грошовими вимогами до боржника, то в силу ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство ці вимоги є погашеними, тому не підлягають розгляду та визнанню у межах ліквідаційної процедури.

Натомість суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 31, 54, 57 Податкового кодексу України, помилково ототожнив момент виникнення податкового зобов'язання та момент виникнення у платника податків (боржника) обов'язку щодо сплати відповідного податкового зобов'язання (у т.ч. внаслідок узгодження суми податкового зобов'язання шляхом самостійного оформлення платником податків податкової декларації, отримання податкового повідомлення- рішення тощо).

Суд апеляційної інстанції не врахував приписи ст. 1, ч. 15 ст. 11 та ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, які пов'язують статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов'язання боржника, а не зі строком його виконання (у даному випадку - строком сплати узгодженого податкового зобов'язання). Отже, вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними не залежно від строку виконання відповідних зобов'язань боржника.

Таким чином, при встановленні періоду виникнення податкових зобов'язань боржника апеляційний господарський суд помилково виходив з дат виявлення відповідної заборгованості боржника органом доходів і зборів за наслідками проведення податкових перевірок та безпідставно керувався строками сплати податкових зобов'язань, внаслідок чого дійшов хибного висновку про визнання у якості поточних вимог кредитора, які фактично виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а законна та обґрунтована ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 11, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 у справі № 5021/321/12 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Сумської області від 02.04.2013 у справі № 5021/321/12 залишити в силі.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич