Постанова № 35591770, 26.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Справа № 912/209/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргу ПАТ "БМ Банк"на постанову та ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2013 року (в частині розгляду грошових вимог ПАТ "БМ Банк")у справі господарського суду № 912/209/13-г Кіровоградської областіза заявою Бідненка Анатолія Васильовичадо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан"про визнання банкрутомрозпорядник майна Князєва Є.Г.у судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "БМ Банк":Савчук О.Г. (довіреність №05-2/172 від 14.10.2013 року),Бідненка А.В.:не з'явилися,СТОВ "Лан":не з'явилися.ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2013 року прийнято до розгляду заяву гр. Ніколаєнка Андрія Петровича (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" (далі - боржника) відповідно до статей 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закону) (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 18.02.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника, визнано безспірними грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 503 306 грн., в тому числі 500 000 грн. основного боргу та 3 306 грн. судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Князєву Є.Г., призначено у справі попереднє засідання (том 1, а.с. 23 - 24).

Оголошення про порушення справи про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" опубліковано в газеті "Голос України" №44 (5544) від 06.03.2013 року (том 1, а.с. 38 - зворот).

04.04.2013 року шляхом направлення поштового відправлення ПАТ "БМ Банк" подало до господарського суду заяву з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 2 478 721, 90 грн., з яких 1 675 050 грн., як забезпечені заставним майном боржника, просило задовольнити позачергово, а 803 671, 90 грн., що не забезпечені заставою, включити до четвертої черги задоволення вимог кредиторів (том 2, а.с. 1 - 181).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 05.07.2013 року здійснено заміну ініціюючого кредитора гр. Ніколаєнка А.П. його правонаступником - гр. Бідненком А.В. (том 6, а.с. 190 - 191).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2013 року (суддя Коваленко Н.М.) визнано грошові вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 9 421 910, 53 грн., в тому числі: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, за даними обліку боржника - 27 065, 34 грн. (1 черга); гр. Бідненка А.В. на суму 503 306 грн. (4 черга); Долинської МДПІ Кіровоградської області на суму 1 160 094, 15 грн. (3 черга), 725 759, 59 грн. (6 черга); УПФУ в Долинському районі Кіровоградської області на суму 8 221, 48 грн. (2 черга); ТОВ "Катіон" на суму 1 122 739, 99 грн. (4 черга); ТОВ "Агрофірма "П'ятихатська" на суму 794 872 грн. (4 черга); ПП "Агро-Хім-Сервіс" на суму 705 139, 61 грн. (4 черга); ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" на суму 666 124, 43 грн. (4 черга), 51 203, 27 грн. (6 черга); ПАТ "Державний Ощадний банк України" в особі філії - Кіровоградське обласне управління на суму 1 178 662, 77 грн. - позачергово (забезпечені заставою майна боржника); ПАТ "БМ Банк" на суму 2 478 721, 90 грн. позачергово (забезпечені заставою майна боржника); грошові вимоги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" на суму 2 086 717, 40 грн. відхилено (том 6, а.с. 211 - 215).

Не погоджуючись з ухвалою попереднього засідання суду в частині розгляду грошових вимог ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. ПАТ "БМ Банк" звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 15.07.2013 року в частині включення грошових вимог ПАТ "БМ Банк" на суму 803 671, 90 грн. як позачергових, та просило скасувати ухвалу попереднього судового засідання в цій частині та прийняти нове рішення, яким віднести грошові вимоги ПАТ "БМ Банк" в розмірі 803 671, 90 грн. до четвертої черги задоволення, як таких, що не забезпечені заставою майна боржника, обґрунтовуючи тим, що висновки суду першої інстанції про фактичне забезпечення грошових вимог банку на загальну суму 2 478 721, 90 грн. в повному обсязі заставою майна боржника не відповідають обставинам справи.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Науменка І.М., суддів: Павловського П.П., Кузнецова В.О.) апеляційні скарги залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2013 року у справі №912/209/13-г - без змін (том 7, а.с. 200 - 209).

Не погоджуючись з винесеною постановою в частині розгляду його грошових вимог, ПАТ "БМ Банк" (далі - скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 04.09.2013 та ухвалу суду першої інстанції від 15.07.2013 року в частині включення грошових вимог ПАТ "БМ Банк" на суму 803 671, 90 грн. до реєстру з їх погашенням в позачерговому порядку, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 23 Закону (в зазначеній редакції), статей 32, 33, 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник зазначав про те, що судами здійснено неналежну оцінку доказів, наданих ПАТ "БМ Банк" на підтвердження факту незабезпечення його грошових вимог на суму 803 671, 90 грн. заставою майна боржника, зокрема, звітів про оцінку заставного майна від 18.03.2013 року, згідно яких вартість предметів іпотеки та застави визначена незалежним оцінювачем у розмірі відповідно 989 000 грн. та 686 050 грн. Також скаржник зазначив про те, що суди, в порушення статті 84 ГПК України, не зазначили якими конкретно нормами права вони керувалися при прийнятті оскаржуваних рішень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 04.09.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 15.07.2013 року в частині розгляду грошових вимог ПАТ "БМ Банк" на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника скаржника, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 572 та частиною 1 статті 575 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Закону (в зазначеній редакції), кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частинами 1, 2, 6, 8 статті 23 Закону (в зазначеній редакції) передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону (в зазначеній редакції), у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Згідно з частиною 9 статті 45 Закону (в зазначеній редакції), погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника та вимог, забезпечених заставою майна боржника, визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону (в зазначеній редакції), конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Також у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відтак, у попередньому судовому засіданні, розглядаючи спірні вимоги, які випливають із застави майна боржника, суду належить перевірити належне виконання своїх обов'язків з надання доказів на обґрунтування дійсності забезпечених заставою вимог обома учасниками провадження у справі, як заставним кредитором, так розпорядником майна боржника, а також перевірити чи є вимога забезпеченого кредитора про включення частини його конкурсних вимог до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу фактичною відмовою на зазначену суму грошових вимог від заставного забезпечення.

Згідно з частиною 1 статті 33, частиною 2 статті 34 та частиною 2 статті 36 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.04.2013 року шляхом направлення поштового відправлення ПАТ "БМ Банк" звернулося до господарського суду зі заявою за вих. №1024-05/2 від 03.04.2013 року з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 2 478 721, 90 грн., з яких 1 675 050 грн. просило задовольнити позачергово, як такі, що забезпечені заставним майном боржника, а 803 671, 90 грн., що незабезпечені заставою, - включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу задоволення. Заява обґрунтована наявністю у боржника заборгованості на суму 2 478 721, 90 грн., що виникла за договором №45/28/14102010 відновлювальної кредитної лінії від 14.10.2010 року, згідно з яким банк надав позичальнику (боржнику у даній справі) кредит в розмірі 2 000 000 грн. під 21% річних з терміном повернення не пізніше 30.03.2012 року (том 2, а.с. 1 - 5, 144 - 152).

Судом першої інстанції встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язання з повернення кредитних коштів, боржник передав банку в заставу згідно договору застави від 14.10.2010 року сільськогосподарську техніку в кількості 9 одиниць балансовою вартістю 879 502, 99 грн., оціночною вартість на момент укладення договору в розмірі 2 196 590 грн. та договірною вартістю в розмірі 1 796 420 грн. (том 2, а.с. 161 - 166); також судом встановлено обставини укладення договору іпотеки від 14.10.2010 року, за яким боржник передав в іпотеку банку нерухоме майно вартістю 2 219 268 грн. (том 2, а.с. 153 - 159).

Суд першої інстанції встановив, що рішенням місцевого господарського суду від 23.10.2012 року у справі №5013/1018/12 визнано недійсним договір застави від 14.10.2010 року, укладений між ПАТ "БМ Банк" та СТОВ "Лан" в частині застави п'ятьох одиниць сільськогосподарської техніки (том 4, а.с. 56 - 58). При цьому, суд першої інстанції встановив, що у заставі банку залишилось чотири транспортні засоби заставною вартістю в розмірі 1 796 420 грн., що визначена пунктом 1.4. договору застави від 14.10.2010 року, до якого зміни не вносилися і який є чинним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підтвердження незабезпечення грошових вимог на суму 803 671, 90 грн. заставою майна боржника, банк надав суду звіти про оцінку вартості заставного майна боржника від 18.03.2013 року, згідно яких визначена незалежним оцінювачем вартість нерухомого майна, що перебуває в іпотеці банку, та чотирьох одиниць заставної сільськогосподарської техніки, відповідно становить 989 000 грн. та 686 050 грн. (том 2, а.с. 96 - 119, 17 - 54).

При цьому, суд встановив, що банк, виходячи з результатів зазначеної оцінки заставного майна, диференціював заявлені грошові вимоги до боржника на суму 2 478 721, 90 грн. за черговістю їх задоволення, а саме: заборгованість боржника на суму 1 675 050 грн. просив погасити у позачерговому порядку, як таку, що забезпечена заставою та іпотекою майна боржника (686 050 грн. + 989 000 грн.), а грошові кошти на суму 803 671, 90 грн., що незабезпечені заставою, відніс до четвертої черги задоволення вимог кредиторів (2 478 721, 90 грн. - 1 675 050 грн.).

Суд першої інстанції встановив обставини визнання розпорядником майна боржника кредиторських вимог ПАТ "БМ Банк" на суму 2 478 721, 90 грн. в повному обсязі та включення їх до реєстру вимог кредиторів окремо від інших кредиторських вимог з огляду на позачерговий порядок їх погашення, як таких, що забезпечені заставним майном боржника (том 6, а.с. 12 - 14).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що безспірність вимог ПАТ "БМ Банк" до боржника на суму 2 478 721, 90 грн. підтверджена належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим зазначені кредиторські вимоги підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів з подальшим їх погашенням за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, у позачерговому порядку. При цьому, визначаючи розмір грошових вимог ПАТ "БМ Банк", що забезпечені заставним майном боржника, суд виходив з договірної вартості предметів іпотеки та застави, відхиливши як належні та допустимі докази у справі звіти про оцінку спірного заставного майна, що була здійснена незалежним оцінювачем на замовлення банку з посиланням на умови договорів застави, які визначали заставну вартість предметів застави, яка в цілому покриває заявлені вимоги на суму 2 478 721,90грн. та відсутності внесення змін до договорів про вартість предметів застави.

Апеляційний суд, повторно розглядаючи грошові вимоги ПАТ "БМ Банк", повністю погодився з висновками суду першої інстанції про їх визнання в повному обсязі та задоволення у позачерговому порядку, як таких, що забезпечені заставним майном боржника, та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування ухвали попереднього засідання суду від 15.07.2013 року в цій частині.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками апеляційного суду про залишення без змін ухвали суду першої інстанції від 15.07.2013 року в частині розгляду грошових вимог ПАТ "БМ Банк" та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Як вбачається з аркуша 80 тому 3 матеріалів оскарження ухвали господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2013 року у даній справі, суд першої інстанції супровідним листом за №912/209/13-г від 24.07.2013 року направив на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" б/н від 19.07.2013 року з доданими до неї документами на ухвалу суду першої інстанції від 15.07.2013 року та матеріали апеляційного оскарження ухвали суду від 15.07.2013 року у справі №912/209/13-г в трьох томах: том 1 на 248 арк.; том 2 на 250 арк.; том 3 на 80 арк.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2013 року шляхом направлення поштового відправлення ПАТ "БМ Банк" подало через місцевий господарський суд апеляційну скаргу на ухвалу попереднього засідання суду від 15.07.2013 року, яка надійшла до господарського суду 29.07.2013 року, а до апеляційного суду - 05.08.2013 року (вх. №57462/1311/115-13). Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 року зазначену апеляційну скаргу прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження з апеляційною скаргою ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (том 3, матеріалів оскарження ухвали господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2013 року у справі №912/209/13-г, а.с. 155 - 157, 154).

При цьому, прийнявши апеляційну скаргу ПАТ "БМ Банк" до розгляду, апеляційний суд не звернув увагу на те, що супровідним листом за №912/209/13-г від 24.07.2013 року підтверджується направлення судом першої інстанції до апеляційного суду лише матеріалів оскарження за апеляційною скаргою ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" у трьох томах та не витребував у суду першої інстанції оригіналу (належним чином засвідченої копії) заяви ПАТ "БМ Банк" з грошовими вимогами до боржника з додатками, тим самим, переглядаючи ухвалу попереднього засідання від 15.07.2013 року в частині грошових вимог ПАТ "БМ Банк", порушив вимоги статті 101 ГПК України про перевірку рішення місцевого господарського суду в повному обсязі та норми частини 2 статті 25 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) про розгляд апеляційним судом спірних грошових вимог кредиторів боржника по суті, з дослідженням матеріалів грошових вимог, які були предметом дослідження в суді першої інстанції .

Також колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що копія ухвали господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2013 року, яка засвідчена згідно вимог пункту 2.4.23. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України №28 20.02.2013 року (із змінами та доповненнями), та була предметом апеляційного перегляду в частині спірних грошових вимог, не містить шостої і сьомої сторінок, на що апеляційний суд увагу не звернув (том 1 матеріалів апеляційного оскарження ухвали господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2013 року у справі №912/209/13-г , а.с. 1-4).

З огляду на такі процесуальні порушення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними висновки апеляційного суду про залишення в силі ухвали попереднього судового засідання від 15.07.2013 року в частині розгляду грошових вимог ПАТ "БМ Банк" згідно заяви за вих. №1024-05/2 від 03.04.2013 року без ознайомлення зі змістом самої заяви кредитора та доданих до неї документів, а також перегляду рішення (ухвали) суду першої інстанції за відсутності в матеріалах апеляційного оскарження його повного тексту.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, та враховуючи межі перегляду справи касаційним судом відповідно до статей 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України, дійшла висновку про необхідність скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року в частині розгляду грошових вимог ПАТ "БМ Банк", як такої, що винесена з порушенням норм процесуального права та законодавства про банкрутство, та направлення апеляційної скарги ПАТ "БМ Банк" від 24.07.2013 року на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2013 року в частині розгляду грошових вимог ПАТ "БМ Банк" з матеріалами справи на новий апеляційний розгляд до апеляційного суду.

При новому апеляційному розгляді спірних грошових вимог ПАТ "БМ Банк" апеляційному суду належить дослідити заяву кредитора та встановити правову природу вимог кредитора на суму на суму 803 671, 90 грн., як таких, що, на його думку не забезпечені заставою, та повинні задовольнятися в четверту чергу, прийнявши до уваги положення статті 23 Закону про право заставного кредитора на власний розсуд відмовитися від заставного забезпечення, дослідити відповідність та достатність поданих заявником документів в обґрунтування його грошових вимог згідно статей 23, 25 Закону (в зазначеній редакції) та з огляду на встановлене дійти висновку про наявність (відсутність) правових підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів на стадії розпорядження майном грошових вимог ПАТ "БМ Банк" на загальну суму 2 478 721, 90 грн. з визначенням черговості їх задоволення згідно статті 45 Закону (в зазначеній редакції) та з врахуванням поданої заяви кредитора.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПАТ "БМ Банк" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року в частині розгляду грошових вимог ПАТ "БМ Банк" у справі №912/209/13-г скасувати.

Апеляційну скаргу ПАТ "БМ Банк" від 24.07.2013 року на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2013 року в частині розгляду грошових вимог ПАТ "БМ Банк" з матеріалами справи №912/209/13-г направити на новий апеляційний розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко