Постанова № 35591701, 26.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Справа № 922/2626/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна Є.В. - головуючого, Чернова Є.В. Цвігун В.Л.за участю представників: ПуАТ "УкрСиббанк" Тов "Інститут Харківпроект" розглянувши касаційну скаргу Гончаров Ю.М. Прокопченко С.В. Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013у справі№ 922/2626/13 господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект"до третя особаПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ БЕСТСЕЛЛЕР"провизнання поруки за договором припиненоюВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.07.2013р. (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю; визнано поруку за договором №П2-7-06-мв/840-хркц від 21.03.2007р. між ТОВ "Інститут Харківпроект" та ПАТ „УкрСиббанк" припиненою з 16.04.2007р..

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.) рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2013р. залишено без зміни.

З урахуванням ст.ст. 553, 559 ЦК України суди дійшли висновку, що законодавство України пов'язує припинення відносин та зобов'язань поруки із встановленням факту зміни основного зобов'язання без погодження із поручителем, а також факту настання або створення можливостей для настання збільшення обсягу відповідальності поручителя; умови Додаткової угоди № 7 від 16.04.2007р. до Кредитного договору збільшили розмір процентів, що підлягали сплаті позичальником в грошовому виразі у разі одержання ним траншу кредиту у гривнях, тобто збільшений обсяг відповідальності поручителя, без погодження з ним; шляхом підписання Додаткової угоди № 8 від 29.11.2007р. до Кредитного договору відповідач та позичальник встановили для останнього новий, раніше не передбачений договором обов'язок по статі грошових сум.

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, прийняти нове рішення, яким відмовити ГОВ «Інститут Харківпроект» у задоволенні позову повністю.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.09.2006 р. Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ БЕСТСЕЛЛЕР" (далі - третя особа на стороні відповідача, позичальник) уклали кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 7-06-мв/840-хркц (далі - Кредитний договір) з додатковими угодами до нього, які є невід'ємними його частинами.

Факт укладення Кредитного договору, сторонами визнається і не є спірним.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором 21.03.2007 р. відповідач та ТОВ "Інститут Харківпроект" уклали договір поруки № П2-7-06-мв/840-хркц (далі - Договір поруки).

Вказаний договір було підписано уповноваженими представниками обох сторін та скріплено їх печатками.

16.04.2007р. відповідач та позичальник уклали Додаткову угоду № 7 до Кредитного договору, відповідно до умов пункту 2.2 якої визначено, що за використання кредитних коштів за Кредитним договором встановлюється процентна ставка в розмірі 12,5% річних за кредитами в доларах США; 16,3% річних за кредитами в українській гривні; 8,99% річних за кредитами в швейцарських франках, якщо не встановлена інша ставка згідно умов договору.

Вказана Додаткова угода № 7 від 16.04.2007р. до Кредитного договору була укладена уповноваженими представниками відповідача та позичальника та скріплена їх печатками.

29.11.2007р. відповідач та позичальник уклали Додаткову угоду № 8 до Кредитного договору, відповідно до умов пункту 3 якої визначено, що позичальник сплачує банку комісію за внесення цих змін до кредитного договору у розмірі 7575 (сім тисяч пятсот сімдесят пять) грн. Комісія нараховується в день підписання цієї додаткової угоди до кредитного договору в національній валюті і сплачується в день нарахування на рахунок № 3739511143265 в банку.

Вказана Додаткова угода № 8 від 29.11.2007р. до Кредитного договору була укладена уповноваженими представниками відповідача та позичальника та скріплена їх печатками.

Позивач доводить, що згоди на укладення Додаткової угоди № 7 від 16.04.2007р. та Додаткової угоди № 8 від 29.11.2007р. до Кредитного договору не надавав; додатковими угодами збільшено розмір процентів в грошовому виразі, що підлягали нарахуванню та сплаті боржником на користь відповідача у разі одержання боржником траншу кредиту у гривнях; відповідач та боржник передбачили нову суму комісій, яка раніше не була передбачена основним договором кредиту, тому вважає, що є законні підстави визнати його поруку припиненою.

Суди дійшли висновку, що факт зміни основного зобов'язання без погодження із поручителем, а також факт настання або створення можливостей для настання збільшення обсягу відповідальності поручителя є підставою для припинення відносин та зобов'язань поруки; сукупна дія умов Додаткової угоди № 7 від 16.04.2007р. до Кредитного договору збільшила розмір процентів, що підлягали сплаті позичальником в грошовому виразі у разі одержання ним траншу кредиту у гривнях, що підтверджується розрахунками позивача, не спростованими відповідачем.

З такими висновками суд касаційної інстанції не погоджується, оскільки вважає, що вони не ґрунтуються на всебічному та повному встановленні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України з огляду на наступне.

Відповідно до умов пункту 1.1 договору поруки від 21.03.2007 № П2-7-06-мв/840-хркц визначено обсяг відповідальності поручителя за кредитним договором №7-06-мв/840-хркц від 21 вересня 2006 року.

Зокрема, як зазначено в п. 1.1 поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ БЕСТСЕЛЛЕР" усіх його зобовязань перед кредитором, що виникли з кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії № 7-06-мв/840-хркц від 21.09.2006 в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Крім того, обсяг відповідальності поручителя визначено також п. 1.3 цього ж договору.

Судам слід надати оцінку відповідним умовам договору поруки, зокрема, щодо умови про згоду поручителя на можливу майбутню зміну своєї відповідальності в контексті умов кредитного договору повязаних з зміною його умов.

Суди зазначеним умовам договору, які обумовлюють обсяг відповідальності поручителя, оцінки не надали, правових висновків щодо цього не навели.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки від 21.03.2007 р. № П2-7-06-мв/840-хркц кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Згідно статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі; поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до пункту 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Закон пов'язує припинення поруки з зміною зобов'язання, забезпеченого порукою, а не зміною будь-яких умов кредитного договору; внаслідок такої зміни зобов'язання збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання суди повинні розуміти як підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки вбік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо.

З врахуванням наведеного суду слід надати оцінку умовам Додаткової угоди № 7 від 16.04.2007р. щодо того зміни яких умов призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя за основним кредитним зобов'язанням та в чому це виразилося з врахуванням того, збільшено чи зменшено додатковою угодою відсотки за користування кредитом, чи охоплюються відповідні зміни умовами договору поруки, надати оцінку вжитому у п. 3 Додаткової угоди від 29.11.2007р. № 8 до Кредитного договору терміну "комісія" з врахуванням його значення та змісту в контексті умов договорів кредитного та поруки та законодавства для правильності висновку щодо її правової природи як відповідальності боржника.

З урахуванням вказаних норм права, з огляду на вимоги позову суду належало визначити наявність підстав з якими закон пов'язує припинення відносин та зобов'язань поруки, зокрема, встановленням факту зміни основного зобов'язання без погодження із поручителем, а також факту настання або створення можливостей для настання збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 та рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2013 у справі № 922/2626/13 господарського суду Харківської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду Харківської області.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун