Ухвала суду № 35591193, 19.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2013 р. м. Київ К/800/22032/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 рокуу справі№ 2а-19425/11/2670за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012 року у справі № 2а-19425/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79, п. 198.2 ст. 198, п. п. 201.1, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 в звітному періоді квітні 2011 року складений акт перевірки від 08.08.2011 року № 86/17-04/НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання по ПДВ за звітний період квітень 2011 року на суму 706 538,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 737/17-04 від 10.08.2011 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 706 539,00 грн., в тому числі за основним платежем - 706 538,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з відсутності протиправних дій з боку податкового органу щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача та відсутності підстав вважати товарними господарські операції з придбання позивачем робіт з по договору підряду, укладеного позивачем з ПП «Фірма «Володар».

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Оскаржені судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Підставою для прийняття спірного податкових повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що ПП «Фірма «Володар» фактично не могло власними силами та потужностями виконати для позивача зазначений комплекс будівельно-монтажних робіт.

При цьому податковий орган та суд першої інстанції посилаються на лист ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 21.06.2011 року № 2265/7/23-1-1925 про надання інформації та матеріалів щодо встановлених нікчемних правочинів (акт від 21.06.2011 року № 412/23-1/31988783 про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) щодо підтвердження господарських операцій з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за квітень.

Враховуючи положення статті 198 Податкового кодексу України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Проте, вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанції, обмежившись посиланнями на обставини, зазначені в акті перевірки від 08.08.2011 року № 86/17-04/НОМЕР_1, в тому числі щодо перевірки контрагента платника, не дослідили документи, надані позивачем в обґрунтування доводів про правомірність формування податкового кредиту по даним господарським операціям.

Суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, оскільки позивачем не спростовано допустимими доказами, що суми податкових зобов'язань, визначені контрагентом позивача ПП «Фірма «Володар» в податковій декларації з ПДВ за квітень 2011 року, не були сплачені останнім до Державного бюджету, внаслідок чого завдано збитків Державі.

Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим, оскільки чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Посилання податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, на постанову про порушення кримінальної справи від 10.01.2012 року старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо встановлення факту створення фіктивного підприємства ПП «Фірма «Володар» з метою прикриття незаконної діяльності, підлягають відхиленню з урахуванням положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, суди виходили з правомірності дій по процедурі проведенню та її призначення.

Проте такий висновок є передчасним.

Суд першої інстанції зазначив, що перевірка проведене згідно наказу від 05.08.2011 року № 2136/17-04 на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 та ст. 79 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень платником на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. В акті перевірки також місить посилання саме на наказ № 2136/17-04.

Разом з тим, податковим органом до заперечень на позовну заяву додано наказ про проведення перевірки від 05.08.2011 року № 2135/17-04, в якому здійснено посилання лише на п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України. В направленні на проведення на перевірку (наявному в матеріалах справи), теж вказано наказ від 05.08.2011 року № 2135/17-04.

Розглядаючи справу, судам необхідно було визначити, що саме стало підставою для прийняття наказу про проведення перевірки та чи вплинуло це на права платника при проведенні такої перевірки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року у справі № 2а-19425/11/2670 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербиька

Н. Є. Маринчак