Ухвала суду № 35586855, 20.11.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/2005/13-ц Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т.Г.

Категорія 39 Доповідач Товянська О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Товянської О.В.

суддів: Гансецької І.А., Микитюк О.Ю.

при секретарі : Валяник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 липня 2013 року, -

встановила:

В квітні 2013р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив зобов'язати ОСОБА_2 спростувати поширену ним відносно позивача недостовірну інформацію шляхом його виступу на черговій сесії Новоград - Волинської районної ради та 1грн. моральної шкоди. Зазначав, що 12.04.2013р. на 11-ї сесії Новоград - Волинської райради при розгляді депутатського запиту на ім'я голови Новоград - Волинської РДА, відповідач назвав його злодієм, який вкрав з бюджету 91000грн. Зазначені відомості є недостовірними, порушують його особисті немайнові права, принижують його честь і гідність. Вказував, що до кримінальної відповідальності за ст.185 КК України (Крадіжка), 191 КК України (Привласнення, розтрата майна, або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) не притягувався. Крім того, таке звинувачення в присутності колег-депутатів призвело до надмірних хвилювань позивача, погіршився стан його здоров'я та виникла потреба в лікуванні. Таку поведінку відповідача вважає неприпустимою.

Рішенням Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висловлювання та обставини, за яких було поширено дану недостовірну інформацію, свідчать про різкий, образливий характер та були спрямовані на порушення честі та гідності позивача з метою принизити його в очах колег, що підтверджується змістом аудіозапису засідання сесії та показами свідків під час судового розгляду в суді першої інстанції. Проте суд не визначився з характером поширеної інформації та не розмежував оціночних суджень від поширених фактичних даних відносно апелянта, що є недостовірними та підлягають спростуванню.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 12.04.2013 року на засіданні 11-ї сесії Новоград-Волинської районної ради ОСОБА_2 при висвітленні питань про фінансові зловживання, даючи відповідь на репліку позивача, порадив йому на забути повідомити в листі до депутата Верховної Ради Литвина В.М., що він викрав 91 000 грн.

Ця обставина доведена належними та допустимими доказами і визнавалось відповідачем в суді першої інстанції.

Суд правильно визнав, що таке висловлювання не містить наклепу, образи, це є критична оцінка подій ремонту дороги на території Чижівської сільської ради, проведеного відповідачем, який обіймає посаду депутата районної ради.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 08.04.2013 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ПП мебельна фірма «Ант-Дереволад» на користь Новоград-Волинської РДА 91 981 грн. безпідставно отриманих внаслідок завищення вартості виконаних робіт при проведенні капітального ремонту дороги на території Чижівської сільської ради (а.с. 13-15).

Вироком Новоград-Волинського міськрайсуду від 11.12.2012р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 26.02.2013р., позивач - директор ПП «Мебельна фірма «АНТ Дереволад» визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364-1, ч.1.ст.366 КК України. Він, зловживаючи повноваженнями, шляхом умисного внесення завідомо неправдивих, документально непідтверджених даних про витрати підприємства завищив вартість виконаних робіт по капітальному ремонту дороги на території Чижівської сільради на загальну суму 103741грн.

Твердження позивача, що відповідач на сесії ще назвав його «злодієм», в суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження, в т.ч. і при прослуховуванні аудіозапису засідання сесії районної ради.

Суд правильно визнав, що позивач є публічною особою - депутатом районної ради, а положеннями ст.ст. 3,4,6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, передбачено, що якщо особи, які здійснюють публічну владу на місцевому рівні, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої громадської критики з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. У зв'язку з цим межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

Згідно зі ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї… недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ст. 10 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ «Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" (1986 р.) суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції.

Твердження апелянта, що відповідач поширив про позивача недостовірну інформацію не відповідають дійсності та ґрунтуються на невірному сприйнятті ним фактичних обставин.

Апеляційний суд вважає, що висловлювання відповідача не містять завідомо недостовірної інформації про ОСОБА_1 та не порушують його особистих немайнових прав, а отже не завдали йому моральної шкоди.

Суд дослідив надані сторонами докази і на їх підставі встановив фактичні обставини справи.

Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313-315,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : Судді: