Рішення № 35585915, 27.11.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого - судді Бондаренко Н.В.

суддів: Ковальчук Н.М., Григоренка М.П.

секретар судового засідання: Шпинта О.М.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державного комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №2" на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом Державного комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №2" до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

в с т а н о в и л а :

2.08.2013р. ДКП «ЖЕК №2» звернувся до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 15 жовтня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №2" заборгованість в сумі 525 грн.07 коп. за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №2" судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

В поданій апеляційній скарзі КП "Житлово-експлуатаційна контора №2" вказує, що не погоджується з рішенням суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

В рішенні суду не наведено розрахунків суми яка підлягає до стягнення, а саме не зазначено чому позовні вимоги задоволено на суму 525,07 грн.

Суд першої інстанції безпідставно застосував строк позовної давності та невірно трактував норми ст.264 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свою боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з наданої суду оборотної відомості, відповідач здійснювала часткову проплату заборгованості, що свідчить про визнання нею свого боргу, а отже перебіг строку позовної давності починається з моменту останньої проплати.

Зазначає, що твердження відповідача про те, що нею кошти в сумі 990 грн. в ЖЕК не сплачувались заперечується наданими суду касовими ордерами, які свідчать про внесення оплати в зазначеному розмірі.

___________________

Справа № 559/2409/13-ц Головуючий у суді І інстанції - Ходак С.К.

Провадження № 22-ц/787/2166/2013 Доповідач - Бондаренко Н.В.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. Дана квартира знаходиться в багатоквартирному будинку комунального житлового фонду, балансоутримувачем якого є позивач.

Із матеріалів справи вбачається, що КП "Житлово-експлуатаційна контора №2" відповідно до встановлених рішеннями Дубенської міськради №576 від 20.07.2006р., № 724 від 17.11.2011р., № 13 від 17.01.13р. тарифів нараховувало плату відповідачці за надання послуг.

Згідно довідки-розрахунку за надані послуги, станом на липень 2013 року, заборгованість ОСОБА_1 становила 2642,68 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачкою виникли відносини, що породжують цивільні права та обов'язки, оскільки позивач надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а відповідачка ними користується, тобто у відповідності до ст. ст. 901 - 903 ЦК України договір про надання послуг фактично відбувся, однак в судовому засіданні відповідачкою заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, тому стягненню підлягає сума заборгованості, що виникла в строки передбачені ст. 257 ЦК України.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується частково.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що відсутність договору між сторонами не є безумовною підставою для відмови виконавцю житлово-комунальних послуг у стягненні заборгованості за такі послуги, оскільки згідно з ч. 1 ст. 10 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, яка виникла до 2010року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив доводи представника позивача про переривання строку позовної давності в зв'язку з частковим погашенням заборгованості відповідачкою в сумі 990 гривень, що свідчить про визнання нею свого боргу.

При цьому, ним враховано лише заперечення відповідачки з даного приводу, яка пояснила, що дані кошти були надані нею не в касу ЖЕК № 2, а жителям її житлового будинку для ремонту покрівлі, так як даний ремонт здійснювали за власні кошти без участі ЖЕК № 2.

Однак, судом не було взято до уваги та не надано жодної оцінки наданим позивачем прибутковим касовим ордерам № 2381 від 5.08.2010 року (а.с. 21) та №2421 від 6.08.2010 року (а.с. 22), згідно яких ОСОБА_1 було сплачено квартплату в розмірі 190 грн. та 800 грн. відповідно і ця сума була зарахована позивачем у рахунок погашення заборгованості по вказаних комунальних послугах.

У зв'язку з наведеним, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення суми заборгованості, що виникла в строки передбачені ст. 257 ЦК України, зроблений з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, позивачем строк позовної давності не пропущено, а тому до стягнення підлягає вся сума заборгованості, яка становить 2642,68 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки і понесені позивачем судові витрати в розмірі 344,10грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316,317,325 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №2" задовольнити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 жовтня 2013 року скасувати.

Позов Державного комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №2" до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №2" заборгованість в сумі 2642(дві тисячі шістсот сорок дві) грн. 68 коп. за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, яка утворилась станом на 1.08.2013р. та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 344(триста сорок чотири)грн.10коп., всього 2986(дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість)грн.78коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Бондаренко Н.В.

Судді: Ковальчук Н.М.

Григоренко М.П.