Постанова № 35582130, 05.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 р. Справа № 804/8965/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участю:

представника позивача Савельєва К.В.,

представника відповідача Фат Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Електронтехсервіс Лтд» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Електронтехсервіс Лтд» (далі - ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд», позивач) звернулось до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Верхньодніпровська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ:

- від 25.02.2013 року № 0000012210, яким ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 276 120,13 грн. та нараховано 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- від 25.02.2013 року № 0000022210, яким ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 101 498,23 грн. та нараховано 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» відповідачем було складено акт перевірки № 39/222-04947995 від 22.01.2013 року, згідно висновку якого були встановлені порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон №334/94), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 279 120,12 грн., Податкового кодексу (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 101 498,23 грн., та не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Промтехнагляд» за період з 01.03.2011 року по 30.03.2011 року. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.02.2013 року № 0000012210 та № 0000022210. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, з огляду на те, що призначення та проведення перевірки відбувалось з порушеннями чинного законодавства, що унеможливлює законність її висновків. Крім того, позивач вважає, що наявність у підприємства належним чином оформлених первинних документів є достатньою підставою для відображення господарської операції у бухгалтерському та податковому обліку. Товарно-транспортні документи на перевезення товарів, що закуповувались позивачем та повинні були формуватись контрагентом підприємства не є обов'язковими первинними документами, на підставі яких повинен будуватись бухгалтерський та податковий облік. Договори поставки не віднесені законодавцем до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто таких, що порушують публічний порядок. Верхньодніпровська ОДПІ до суду з позовом про визнання правочину між підприємствами недійсним не зверталась, а посилання на нікчемність вказаного правочину є безпідставним. Дії податкового органу щодо визнання нереальності правочину в акті перевірки є такими, що зроблені з перевищенням повноважень цього органу. ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» вважає, що при проведенні перевірки податковим органом необґрунтовано зроблені висновки про завищення валових витрат підприємства, та як наслідок про невірне визначення об'єкта оподаткування податком на прибутком та безпідставне донарахування позивачу ПДВ. Також, позивач зазначає, що плановою перевіркою, яка охоплювала спірний період - березень 2011 року, порушень ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» в частині визначення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, не встановлено. Позивач також звернув увагу суду, що висновки про нікчемність укладеного ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» з ТОВ «Промтехнагляд» правочину зроблені відповідачем на підставі довідки ДПІ в Голосіївському районі м.Києва від 07.07.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехнагляд» в липні 2011 року, тоді як правовідносини за спірним правочином мали місце в березні 2011 року. Таким чином, акт перевірки містить дані, що не відповідають дійсності. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, надала суду письмові заперечення на позов, зазначаючи, що в ході проведення перевірки щодо транспортування продукції від ТОВ «Промтехнагляд» до ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» первинні документи, що підтверджують факт переміщення товару від постачальника до покупця, товарно-транспортні накладні, заявки на постачання товару, сертифікати якості поставленого товару, довіреності на отримання товару працівниками ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд», накази на відрядження водіїв під час перевезення, подорожні листи при здійсненні перевезень податковому органу не надано. До перевірки також не надано документів, що підтверджують подальшу реалізацію продукції, отриманої від ТОВ «Промтехнагляд». Відповідачу надано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва довідку від 07.07.2011 року № 769/3-23-20 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехнагляд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2011 року», якою встановлено, що правочини, укладені між ТОВ «Промтехнагляд» та покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків. У зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту по операціях з ТОВ «Промтехнагляд».

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» зареєстровано 12.10.1990 року виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, перебуває на обліку платників податків у Верхньодніпровській ОДПІ, зареєстровано платником ПДВ.

Верхньодніпровською ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехнагляд». За наслідком перевірки відповідачем 22.01.2013 року складено акт № 39/222-04947995, в якому встановлені наступні порушення:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 279 120,12 грн., в т.ч. за І квартал 2011 року в сумі 279 120,12 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 101 498,23 грн.;

- перевіркою ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Промтехнагляд» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

25.02.2013 року Верхньодніпровською ОДПІ на підставі акту №39/222-04947995 від 22.01.2013 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000012210, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем в сумі 279 120,13 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1,00 грн.;

- № 0000022210, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 101 498,23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1,00 грн.

Прийняті податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Дніпропетровській області та до Міністерства доходів і зборів України. Рішеннями від 26.04.2013 року №1862/10/10-25 Державної податкової служби у Дніпропетровській області та від 13.06.2013 року № 4819/6/99-99-10-01-15 Міністерства доходів і зборів України оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

З установчих документів позивача вбачається, що ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» здійснює діяльність з оптової торгівлі іншими машинами й устаткуванням, торгівлею автомобілями та легковими автотранспортними засобами, торгівлею іншими автотранспортними засобами, технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, неспеціалізованою оптовою торгівлею.

Судом встановлено, що 01.03.2011 року між ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» (покупець) та ТОВ «Промтехнагляд» (постачальник) було укладено договір поставки з відстрочкою платежу № 0311, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (запасні часини, шини, акумулятори, гідравлічне обладнання) в кількості, асортименті та вартості згідно з погодженими на кожну партію замовленнями. На підставі п.1.2. договору поставка товару відбувається протягом 7 днів з моменту отримання заявки від покупця транспортом продавця. Згідно розділу 2 договору покупець сплачує товар шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 30 календарних днів з дати отримання товару; вартість товару встановлюється постачальником на кожну партію згідно з прайс-листом постачальника. Підтвердженням факту виконання договору поставки товару у березні 2011 року свідчать досліджені в судовому засіданні копії: заявок на поставку товару, видаткових накладних, актів приймання-передачі товарів, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкових накладних, рахунків на оплату товару, платіжних доручень про оплаті товару, оборотно-сальдової відомості за березень 2011 року.

ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» має виробничі потужності (приміщення, обладнання для здійснення господарської діяльності) та трудові ресурси.

З досліджених в судовому засіданні первинних документів, а саме: договорів про закупівлю товарів за державні кошти, укладених з АЕК «Київенерго» від 22.02.2011 року № 203/ДМТЗ-11, ТОВ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 24.02.2011 року № 01/4-95, ДП «НАЕК «Енергоатом» від 04.02.2011 року № ПУ-27378-ДЗ та № ПУ-27377-ДЗ, ДП «СГЗК» від 29.03.2011 року № 258/13, від 09.02.2011 року № 60/13, від 04.02.2011 року № 47/13, ЗАТ «Криворізький залізорудний комбінат» від 22.01.2010 року № 95, ВАТ по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз» від 06.04.2011 року № 47/11-К, договору оренди автомобілю від 05.05.2009 року № 3, подорожних листів, видаткових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок, специфікацій, додаткових угод до договорів, - випливає, що отриманий від ТОВ «Промтехнагляд» товар (запасні часини, шини, акумулятори, гідравлічне обладнання) було реалізовано підприємствам-покупцям: АЕК «Київенерго», ТОВ «ДТЕК Павлоградвугілля», ДП «НАЕК «Енергоатом», ДП «СГЗК», ЗАТ «Криворізький залізорудний комбінат», ВАТ по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз».

Висновок про нікчемність укладеної угоди з ТОВ «Промтехнагляд» зроблено відповідачем на підставі довідки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07.07.2011 року № 769/3-23-20 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехнагляд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2011 року».

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, яка укладена між ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» та ТОВ «Промтехнагляд» оформлена належним чином; спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочин з поставки позивачу товару виконаний сторонами в повному обсязі; ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» реалізовано поставлений товар підприємствам-покупцям: АЕК «Київенерго», ТОВ «ДТЕК Павлоградвугілля», ДП «НАЕК «Енергоатом», ДП «СГЗК», ЗАТ «Криворізький залізорудний комбінат», ВАТ по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз».

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не доведено безтоварність операції з поставки ТОВ «Промтехнагляд» до ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» товарно-матеріальних цінностей, не доведено, що вчинений правочин є нікчемними, порушує публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на довідку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07.07.2011 року № 769/3-23-20 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехнагляд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2011 року», оскільки вона не спростовує дійсність укладеного між ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» та ТОВ «Промтехнагляд» правочину щодо поставки товарів, не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

На підставі п.5.1 ст.5 Закону № 334, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334 валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон № 168) (до 01.01.2011 р.) та ПК України (з 01.01.2011 р.) виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі „БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Статтею 1 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В судовому засіданні представником відповідача не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати по операції з ТОВ «Промтехнагляд»: на час виписки податкових накладних ТОВ «Промтехнагляд» було зареєстроване платником ПДВ і виписані податкові накладні мають всі необхідні реквізити, інші досліджені первинні документи підтверджують факт здійснення господарської операції.

Також, судом враховано, що актом Жовтоводської ОДПІ №109/23-04947995 від 05.08.2011 року „Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року" не встановлено порушень позивачем в частині формування валових витрат та податкового кредиту за березень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехнагляд».

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту з ПДВ ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс Лтд» по операції з придбання товару від ТОВ «Промтехнагляд» та валових витрат, що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 25.02.2013 року № 0000012210 та № 0000022210 грошових зобов'язань та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 600 від 25.06.2013 року в сумі 2294,00 грн., підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 25.02.2013 року № 0000012210 та № 0000022210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Електронтехсервіс Лтд» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) гривні 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 12 серпня 2013 року.

Суддя М.В. Бондар