Рішення № 35581478, 28.11.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/4776/2012

Провадження № 2/520/3796/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за споживчим кредитом та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк, співвідповідч за первісним позовом ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору №11179588000 від 11.07.2007 року в порядку захисту справ споживачів,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2012 року ПАТ УкрСиббанкзвернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за споживчим кредитом, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 11.07.2007 року у розмірі еквівалентному 84 348,4 доларів США, що складає 673 521, 98 грн., а також стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 3219 гривень.

Свої вимоги мотивував тим, що 11.07.2007 року між АТ «УкрСиббанк» та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11179588000, відповідно до умов якого останній отримав кредит в іноземній валюті в сумі 60 000 доларів США в строк з 11 липня 2007 року по 11 червня 2022 року..

Також позивач посилається на те, що з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань Позичальника за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_3 укладено договір

Іпотеки, відповідно до умов якого позичальник передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку по вулиці Лазурна № 18 с. Молодіжне, Овідіопрольський район, Одеська область.

Крім того, позивач вказує на те, що наданий позичальнику кредит також забезпечений порукою гр. ОСОБА_4, про що 11 липня 2007 року укладено договір поруки № 125562.

На теперішній час боргові зобов`язання відповідачами не виконані, тому позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідачів заборгованість відповідно до кредитного договору № 11179588000 від 11.07.2007 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.05.2013 року було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Згодом, 28.11.2013 року представник відповідачів звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд прийняти до провадження суду зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк, співвідповідач за первісним позовом ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору № 11179588000 від 11.07.2007 року в порядку захисту справ споживачів.

У своєму позові ОСОБА_3 посилається на те, що 11 липня 2007 року між ним та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11179588000 від 11.07.2007 року, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» надав йому цільовий кредит в іноземній валюті в сумі 60 000 дол. США, які він, відповідно до умов договору, використав на придбання земельної ділянки за адресою Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Лазурна, 18.

Крім того, позивач вказує на те, що в забезпечення своїх зобовязань да даним кредитним договором між ним та Банком було також укладено іпотечний договір, відповідно до якого він передав в іпотеку нерухоме майно, а саме придбану земельну ділянку за адресою Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Лазурна, 18.

Однак, позивач стверджує, що Банк не надав повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо розміру всіх сукупних витрат по отриманню кредиту та його послідуючій сплаті, що здійснюються на користь Банку та третіх осіб, що на його думку є порушенням ст.с. 11 та 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» та параграфів 2 та 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» № 168 від 10.05.2007 року, які стосуються детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача до та під час укладання кредитного договору.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним зустрічним позовом.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.11.2013 року вказані позови було обєднано в одне провадження.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

У судове засідання зявився представник позивача ПАТ «УкрСиббанк», позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 просила відмовити, вказуючи на його безпідставність.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у задоволені первісного позову просив відмовити, зустрічний позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов ПАТ «УкрСиббанк» підлягає частковому задоволенню, а в задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 необхідно відмовити, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 11.07.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» з 21.12.2009 року - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11179588000 (а.с. 21-25), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 60 000 доларів США, а відповідач зобовязався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 11 червня 2022 року згідно з графіком погашення кредиту, та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,5 % річних.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань за кредитним договором, 11.07.2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку по вулиці Лазурна № 18 с. Молодіжне, Овідіопрольський район, Одеська область. Вказаний іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 3732 (а.с. 28-31).

Крім того, між ОСОБА_2 та Банком було укладено Договір поруки №125562, відповідно до якого ОСОБА_2 зобовязується відповідати у повному обсязі за виконання відповідачем ОСОБА_3 усіх зобовязань, що виникли з Договору (а.с. 26-27).

Згідно з пунктом 1.3 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Позичальник, у тому числі за повернення основної суми боргу, відсотків, комісій за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, зазначених в Кредитному договорі. Відповідно до п. 1.4. Договору поруки відповідальність Поручителя і Позичальника є солідарною.

Причини невиконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання Поручителем зобов'язань по даному договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору поруки у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору, кредит, наданий Банком, також забезпечується всім належним Позичальнику майном і коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, установленому законодавством України.

Згідно з пунктом 3.5.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни. Терміни сплати кредиту та процентів встановлені пунктами 1.1 та 1.2 Кредитного договору та графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору ), згідно з якими Відповідач зобов'язався кожного місяця сплачувати встановлені вказаним графікомсуми по погашенню кредиту.

Однак, встановлені Кредитним договором терміни повернення наданого кредиту (основної суми) та терміни сплати відсотків за кредит Відповідачем не дотримуються.

Згідно з положеннями пунктів 3.1.2 та розділу 6 Кредитного договору у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за даним договором Банк має право визнати термін дострокового повернення кредиту таким, що настав. При цьому кредит вважається обов'язковим до повернення з моменту отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін у повному обсязі.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 21.03.2013 року заборгованість відповідачів по Кредитному договору становить 84 348,4 дол. США в тому числі:

Заборгованість за основним та простроченим кредитом складає 54 655,68 доларів США;

Заборгованість по строковим та простроченим процентам за користування кредитом складає 25 267,24 доларів США;

Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом складає 1 555, 54 доларів США;

Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом складає 2 868,84 доларів США.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК - в разі солідарного обов'язку Відповідачів (солідарних Відповідачів) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх Відповідачів разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, згідно абз. 2 ч. 2 тієї ж статті ЦК - солідарні Відповідачі залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Ст. 554 ЦК України передбачено, що в разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема відповідає за сплату основного боргу і процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено Договором поруки.

Частиною 1 ст. 638 ЦК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Договір та Договір поруки оформлені згідно вимог цивільного законодавства, скріплені підписами працівника Банку та печатками з однієї сторони і підписами Відповідачів з іншої, що є безперечним підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору та його укладення.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладенні договору, позивач шляхом вільного волевиявлення підписав оспорюваний договір, чим погодився на всі його умови, в тому числі на сплату процентів, комісії та штрафу.

Крім того пунктом 7.12 Кредитного договору встановлено, що підписанням цього договору Позичальник підтверджує, що він повністю розуміє всі умови даного договору, свої права та обовязки за даним договором і погоджується з ними.

Таким чином посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 на те, що банком не надано йому повної, всебічної, своєчасної інформації стосовно загального розміру сукупних витрат, якими супроводжувалось укладення оскаржуваного кредитного договору, та не попередження банком про те, що валютні ризики під час виконання зобовязань за Кредитним договором буде нести лише він, не містить злого умислу з боку банку, та є звичайною помилкою, на думку суду, є необгрунтованими та безпідставними.

Крім того відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1, 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 3.3. Постанови Національного банку України «Про затвердження Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» №168, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за №541/13808, Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням кредитної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначати її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту: абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням та погашенням), здійснення споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Судом встановлено, що кредитний договір № НОМЕР_1 від 11 липня 2007 року містить всі істотні умови, передбачені вищевказаним правилам.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Помилка це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Під помилкою, що має істотне значення Цивільного кодексу України розуміє помилку в характері (природі) правочину. А природою правочину слід вважати юридичну природу того чи іншого правочину, тобто основні (типові) характеристики, притаманні зазвичай правочинам такого виду.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 визначено обставини, щодо яких помилилася сторона, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Так, відповідач ОСОБА_3, підписуючи кредитний договір, бачив, що він називається кредитним договором, сторони узгодити всі істотні умови по кредитному договору. Посилання відповідача на не надання Банком інформації споживачу про умови кредитування та сукупність вартість кредиту не приймаються судом, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи.

Більш того, слід зазначити, що ОСОБА_1 уклав кредитний договір майже 6,5 років назад і протягом вказаного часу за захистом своїх прав не звертався.

Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний їх зв'язок у сукупності та в межах заявлених вимог, суд зазначає, що сторони дійшли усіх істотних умов Кредитного договору, форма договору відповідає вимогам законодавства, умови договору на час його укладення сторонами не суперечили вимогам ЦК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про захист прав споживачів», а відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин щодо недійсності кредитного договору від 11 липня 2007 року укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 тому правові підстави для задоволення вимог про його визнання недійсним відсутні.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України у випадку порушення зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором..

Згідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позику у тому обсязі та у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Як передбачено ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його підписання стають одинаково обов`язковими для виконання сторонами.

З вищенаведеного випливає, що позивач та відповідачі, підписавши кредитний договір та договір поруки встановили факт досягнення згоди між собою, щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави Позика, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає стягненню у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу , якщо інший порядок не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року, у зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. Також у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення..

Суд, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку про те, що в справі міститься достатньо доказів для ухвалення рішення про задоволення позову ПАТ «УкрСиббанк» і стягнення в солідарному поряку з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором № 11179588000 від 11 липня 2007 року в сумі 84 348, 4 дол. США що за курсом НБУ на день ухвалення рішеня по справі (1 дол. США = 7,993гривень) становить 674 196, 76 гривень.

Крім того, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Однак ст.ст. 79, 88 ЦПК України - не передбачено стягнення судового збору у солідарному порядку.

Солідарний обов'язок - це матеріально-правова категорія ст. 541 ЦК України, а не процесуальна.

Розподіл судових витрат, у тому числі судового збору здійснюється у дольовому порядку. Позивач на це увагу не звернув та помилково просить покласти на боржника і поручителя такий обов'язок. Тому вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів судових витрат задоволенню не підлягають.

Отже, з відповідачів на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подані позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 3 219 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 526, 526, 543, 554, 611,615, 623, 1048, 1049, 1054 ЦК України,ст.ст.209,212,213,214,215,217,218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за споживчим кредитом - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії КЕ № 986320 виданий 10.03.1998 року Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_3, паспорт серії КК № 512491 виданий 17.10.2000 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області) на користь АТ «УкрСиббанк» (проспект Московський, 60, м. Харків, 61050, кореспондентський рахунок 32009100100 в УНБУ в Харківській області, МФО 351005, код за ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11179588000 від 11 липня 2007 року в розмірі 84 348, 4 (вісімдесят чотири тисячі триста сорок вісім) дол. США 40 центів, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення (1 дол. США = 7,993 гривень) становить 674 196, (шістсот сімдесят чотири тисячі сто девяносто шість) гривень, 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії КЕ № 986320 виданий 10.03.1998 року Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_3, паспорт серії КК № 512491 виданий 17.10.2000 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області) на користь АТ «УкрСиббанк» (проспект Московський, 60, м. Харків, 61050, кореспондентський рахунок 32009100100 в УНБУ в Харківській області, МФО 351005, код за ЄДРПОУ 09807750) витрати по сплаті судового збору в сумі 3 219 (три тисячі двісті девятнадцять) гривень.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк, співвідповідч за первісним позовом ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору № 11179588000 від 11.07.2007 року в порядку захисту справ споживачів відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Куриленко О. М.