Ухвала суду № 35576463, 21.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 876/7087/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Трансінспекції в особі Управління Укртрансінспекції у Волинській області Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті про визнання протиправним та скасування наказу про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії,-

в с т а н о в и в:

01 квітня 2013 року позивач- ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача- Управління Трансінспекції в особі Управління Укртрансінспекції у Волинській області Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті про визнання протиправним та скасування наказу про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.106 КАС України, а саме: позивачем не додано копій документів до позовної заяви відповідачу, а також не надано доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову. Крім того, позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті №197 від 12 березня 2013 року про прийняття рішення щодо анулювання ліцензій, а відповідачем вказує Управління Трансінспекції в особі управління Укртрансінспекції у Волинській області Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, яке не є суб'єктом владних повноважень, що виніс оскаржуване рішення, а тому є неналежним відповідачем. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 12 квітня 2013 року.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року позовну заяву повернуто позивачеві з підстав передбачених п.1 ч.3 ст.108 КАС України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою судді, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм процесуального права, покликаючись на те, що вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки ним було усунено, а зазначення два відповідача при заявленні позовних вимог до одного лише відповідача, не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки таке може бути усунено в ході судового розгляду при збільшенні чи зменшенні позовних вимог. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про розгляд справи за їхньою участю до суду не надходило, тому відповідно до положень ч. 1 ст. 197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року позовну заяву було залишено без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 106 КАС України, а саме: позивачем не додано копій документів до позовної заяви відповідачу, а також не надано доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову. Крім того, суддя зазначив, що позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті №197 від 12 березня 2013 року про прийняття рішення щодо анулювання ліцензій, а відповідачем вказує Управління Трансінспекції в особі управління Укртрансінспекції у Волинській області Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, яке не є суб'єктом владних повноважень, що виніс оскаржуване рішення, а тому є неналежним відповідачем. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 12 квітня 2013 року.

11 квітня 2013 року (згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті, а.с.15) позивач направив на адресу суду заяву щодо усунення недоліків позовної заяви, яка зареєстрована Волинським окружним адміністративним судом 15 квітня 2013 року, вх.№5133/13 (а.с.14), згідно з якою на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем надано квитанцію про сплату судового збору на суму 35 грн. 00коп., позовна заява з уточненням відповідачів, копії позовної заяви у відповідності до кількості учасників процесу.

Відповідно до вимог ч.1. ст.108 КАС України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 КАС України, постановляє ухвалу про залишення без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. При цьому правова конструкція цієї норми передбачає, що вказівка на недоліки позовної заяви та спосіб їх усунення має бути чіткою та зрозумілою.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивач, подавши суду заяву на виконання вимог ухвали судді про залишення позовної заяви без руху, мав намір реалізувати таким чином своє право на судовий захист, усунувши недоліки позовної заяви.

Дана правова позиція колегії суддів узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини та виходить із того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» суд вказав, що положення стосовно сплати державного мита для подачі скарги та про забезпечення сторін у справі копіями цієї скарги слугує меті забезпечення належного адміністрування правосуддя. Сторони, яких це стосується, можуть резонно сподіватися що ці правила будуть реалізовуватись на практиці. Не дивлячись на це, такі правила чи їх застосування не повинно радикально позбавляти сторін у справі можливості скаржитись до суду.

Європейський суд з прав людини також акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992р.).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Крім того, беручи до уваги завдання адміністративного суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не повертати позовну заяву, якщо недоліки є неістотними, можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду і не впливають на оцінку обставин, які є підставою для відкриття провадження у справі.

Зазначення позивачем відповідача 1- Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті та відповідача 2 - Управління Трансінспекції у Волинській області, а пред'явлення позовних вимог до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті щодо скасування наказу №197 від 12.03.2013 року про прийняття рішення щодо анулювання ліцензій, а також неподання до нової редакції позовної заяви копії документів, які містяться в додатку до позовної заяви, на думку колегії суддів, не є суттєвою перешкодою для відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду, оскільки доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі - скасуванню, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року про повернення позовної заяви у справі № 803/772/13-а - скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.І. Мікула

Судді: В.Я. Качмар

А.Р.Курилець