Ухвала суду № 35573565, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3381/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційні скарги Державної податкової інспекції Головного управління доходів і зборів в Чернігівській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Молоко» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Молоко» до Державної податкової інспекції Головного управління доходів і зборів в Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Корюківської міжрайонної Державної податкової інспекції Державної податкової служби від 10.04.2013 № 0000022200 в частині визначення грошового зобов'язання за порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Полісся-Молоко» п. 198.3, пп. «г» п. 198.5 ст. 198, пп. 1, 3 п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість (загальної декларації) на загальну суму 1509657,00 грн. та за порушення пп. 1.3 п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, щодо завищення податку на додану вартість (декларації переробного підприємства) на загальну суму 568388,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, не погоджуючись із судовим рішенням, апеляційну скаргу також подано позивачем, в якій скаржник просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянти посилаються на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на їх переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Полісся - молоко» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

За результатом вказаної перевірки відповідачем складено Акт від 25.03.2013 № 95/22/31835038, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 198.3, пп. «г» п. 198.5 ст. 198, пп. 1,3 п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (загальної декларації) в період, що перевірявся на загальну суму 1509657 грн; пп. 1,3 п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість (декларації переробного підприємства) в період, що перевірявся на загальну суму 568388,00 грн, в т.ч. 30 % - 170516,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України та 70 % - 397872,00 грн. на спеціальний рахунок; п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України та Закону України від 22.12.2011 року № 4268 «Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників», а саме у періоді, що перевірявся встановлено несвоєчасне перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок ТОВ «Полісся-молоко» для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам на загальну суму 150340,00 грн; пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 на суму 603,56 грн; п. 51.1 ст. 51, п. 176.1, абзаців «а», «б», «г» п. 176.2 ст. 176 ПК України, щодо подання уточнюючого «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з низ податку» від 08.02.2013 № 1300000140 за ІІІ кв. 2012 року.

На підставі зазначеного Акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2013 № 0000022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2414826,00 грн, з яких за основним платежем - 1659997,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 754829,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про часткове задоволення позову, Чернігівський окружний адміністративний суд посилався на те, що позивачем належним чином доведено використання власної та придбаної продукції у свої господарській діяльності, а первинні документи, які були оформленні з постачальниками товару, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму витрат та податкового кредиту, заявлену позивачем. Крім того, судом зазначено, що відповідачем правомірно встановлено порушення п. 10 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та Закону України від 22.12.2011 № 4268 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників», оскільки позивачем було проведено несвоєчасне перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок ТОВ «Полісся - молоко».

Колегія суддів вважає доводи апелянтів безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Полісся-молоко» було укладено договори з ВСК «ім. Горького» від 01.01.2012 №, з ПСП «Злагода» від 16.01.2012 року № 18, з СТОВ «Дружба» від 01.01.2012 року № 20, з ПСП «Червоний Маяк» від 01.01.2012 року № 21, згідно яких виробник зобов'язується передавати у власність переробнику молоко коров'яче незбиране в порядку і на умовах визначеним цими договорами, а переробник прийняти та оплатити його.

Також, між ТОВ «Полісся-молоко» та ПАТ «Бобровицький молокозавод» було укладено договір від 01.03.2012 року № 114-12 та укладені до нього додаткові угоди № 1 від 28.04.2012, № 2 від 01.06.2012 року, згідно яких замовник поставляє, а переробник приймає на переробку молочну сировину в кількості і якості згідно даного договору на давальницьких умовах. В результаті переробки давальницької сировини переробник надає замовнику готову продукцію - сухе знежирене молоко.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані в повному обсязі, що підтверджується: податковими накладними та актами здачі-прийняття робіт, оформленими у відповідності до чинного законодавства.

Також, між ТОВ «Полісся-молоко» та ПАТ «Вімм-Білль-Данн Україна» укладено договір № 34У від 16.05.2012, згідно якого ТОВ «Полісся-молоко» поставляє, а ПАТ «Вімм-Білль-Данн Україна» приймає та переробляє поставлену сировину на умовах договору.

Виконання вказаного договору підтверджується актом про виконання робіт, податковими накладними.

За сукупним аналізом норм податкового законодавства та наданих на розгляд суду первинних документіва, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок заниження податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, позивач придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що податковий орган прийшов до помилкового висновку щодо не використання великої рогатої худоби у своїй діяльності, оскільки матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Полісся-молоко» було укладено договори з рядом сільськогосподарських підприємств на придбання у них великої рогатої худоби, а саме: від 28.11.2011 № 1, від 30.06.2012 № 1, укладені з СТОВ «Дружба»; від 29.12.2011 № 46, від 30.07.2012 № б/н, укладені з ПСП «Злагода»; від 28.02.2012 № 5, від 29.02.2012 № 3, від 30.06.2012 б/н, від 31.08.2012 № 7, від 30.01.2012 №1, укладені з ВСК «ім. Горького», від 31.08.2012 № 6, укладений з ПСП «Червоний Маяк». Суму податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Полісся-молоко» було включено до реєстру отриманих податкових накладних, відображено в додатку 5 до декларації з ПДВ і включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2011 року, за грудень 2011 року, за березень 2012 року, за червень 2012 року, за липень 2012 року, за серпень 2012 року. Реальність виконання вказаних договорів підтверджують акти приймання-передачі.

Відповідно до підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України у період до 01.01.2015 року податок на додану вартість юридичними особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу (далі - переробні підприємства), справляється з урахуванням таких особливостей:

1) норми цього пункту не поширюються на операції з постачання продукції, виготовленої переробними підприємствами з імпортованої сировини, сировини, поставленої не в живій вазі, сировини, що не є сировиною власного виробництва сільськогосподарських підприємств, визначених розділом V Кодексу, інших юридичних і фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб-підприємців, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що передана ПАТ «Бобровицький молокозавод» та ПАТ «Вімм-Білль-Данн Україна» сировина не є імпортованою, а є такою, що вироблена безпосередньо ТОВ «Полісся-молоко».

Таким чином, з урахуваннях характеру вищезазначених договорів та наведених правових норм, Корюківська МДПІ дійшла до протиправного висновку, що ТОВ «Полісся-молоко» не використовує велику рогату худобу у своїй господарській діяльності, а тому висновок податкового органу про порушення позивачем підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України є помилковим.

Разом з тим, колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо порушення ТОВ «Полісся молоко» п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки відповідач довів правомірність свого рішення, так як підприємством включено до податкового кредиту переробної декларації податкові накладні, що не включені до Єдиного реєстру податкових накладних або включені з порушені терміну, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню сплаті в бюджет, заявленій у переробній податковій декларації за січень 2012 року на суму 86441,00 грн. (до спеціального фонду Державного бюджету України у розмірі 30 відсотків - 25932,00 грн., а на спеціальний рахунок для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам у розмірі 70 відсотків - 60509,00 грн.).

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції Головного управління доходів і зборів в Чернігівській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Молоко» - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.