Ухвала суду № 35573556, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4855/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будлайн Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м . Києва від 29 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будлайн Груп» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк Богуслав» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2013 року №0000372230, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м . Києва від 29 липня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Будлайн Груп» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПАТ «Банк Богуслав» їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2012 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Компанія «Будлайн-Груп» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 182 259,00 грн. за серпень 2012 р.; п. 153.6 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 200 373,00 грн. за 3 квартали 2012 р.

На підставі проведеної перевірки складено Акт від 28.12.2012 р. № 1120/22-3/33544164 та винесено податкове повідомлення-рішення від 28.01.2013 р. № 0000372230, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 227 824,00 грн.

За наслідками розгляду заперечення на акт перевірки від 28.12.2012 р. № 1120/22-3/33544164, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС надано відповідь від 23.01.2013 р. № 1479/10/22-309, згідно якої заперечення ТОВ «Компанія «Будлайн Груп» задоволено частково, встановлено заниження податку на додану вартість та підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 182 259,00 грн. за серпень 2012 р.

Вважаючи такі дії протиправним, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив вказане вище податкове повідомлення-рішення визнати нечинним та скасувати його.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено правомірно у відповідності до норм чинного законодавства України, прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будлайн Груп» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2013 р. № 0000372230, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 227 824,00 не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.06.2008 року між Третьою особою та Позивачем в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №15/01-КР-19/2008 (про надання відновлюваної відкличної кредитної лінії в національній валюті) із змінами та доповненнями, згідно умов якого Позивач отримав від Третьої особи кредитні кошти в сумі - 1 500 000,00 грн., було укладено Договір іпотеки, відповідно до якого Третя особа прийняла в іпотеку належне Позивачу на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, загальною площею - 912,9 кв.м.

У зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором в установлений строк, Третя особа звернулась до Позивача з письмовою вимогою про усунення порушень, а саме, щодо сплати в тридцятиденний строк з дати отримання вимоги про усунення порушень простроченої заборгованості за Кредитним договором в сумі - 1 326 409,17 грн.

Однак, Позивач не здійснив погашення заборгованості за Кредитним договором, у зв'язку з чим, у Третьої особи виникло право на звернення стягнення на Предмет іпотеки, а саме - набуття права власності на Предмет іпотеки.

09.08.2012 року Комунальним підприємством «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», було зареєстровано за Третьою особою право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, загальною площею - 912,9 кв.м.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору).

Крім того, відповідно до п. 153.6 ст. 153 р. розділу III Податкового кодексу, при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, витрати та доходи заставодавця та заставоутримувача визначаються в такому порядку: якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави відчужується у власність заставоутримувача в рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставоутримувачем такого об'єкта застави в податковий період такого відчуження; якщо кредитор у подальшому продає об'єкт застави іншим особам, його доходи або збитки визнаються в загальному порядку; ціна продажу/купівлі при цьому визначається за правилами, встановленими відповідними законами, які регулюють відносини застави (іпотеки).

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 р. V Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи викладене, якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт іпотеки відчужується у власність заставоутримувача в рахунок погашення боргових зобов'язань (предмет іпотеки оприбутковується на баланс заставоутримувача), таке відчуження прирівнюється до купівлі заставоутримувачем такого об'єкта іпотеки в податковий період такого відчуження; у момент відчуження об'єкта іпотеки виникають податкові зобов'язання у заставодавця; ціна купівлі об'єкта іпотеки визначається за правилами, встановленими відповідними законами, які регулюють відносини іпотеки, а база оподаткування визначається відповідно до ст. 188 р. V ПКУ.

Згідно до п. 10 ст. 201 Податкового кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

У зв'язку з тим, що позивач відмовився надати податкову накладну, третя особа, 19.09.2012 р. разом з податковою декларацією з податку на додану вартість подала до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС скаргу на позивача, про відмову постачальником надати податкову накладну, що в свою чергу стало підставою для проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Будлайн Груп».

За результатами проведення такої звірки, відповідно до довідки від 26.11.2012 р. № 1043/22-3/33544164 про результати проведеної зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Будлайн Груп» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПАТ «Банк Богуслав» їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2012 р., встановлено, що ПАТ «Банк Богуслав» правомірно включило до податкового кредиту суму з податку на додану вартість в розмірі 220 000,00 грн.

Таким чином, у разі звернення банком, відповідно до чинного законодавства та умов договору іпотеки, стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки, на який звернено стягнення, банк набуває при цьому право власності на таке майно, то операція з продажу майна суб'єкта господарської діяльності, який є платником податку на додану вартість підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному чинним законодавством.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що ПАТ «Банк Богуслав» сформував податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Будлайн Груп» правомірно, а отже дії податкового органу щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 28.01.2013 р. № 0000372230 вчинені у відповідності до чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будлайн Груп» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м . Києва від 29 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19.11.2013 року

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.