Рішення № 35572519, 07.10.2013, Смолянинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд м. Донецька)

Справа № 259/6209/13-ц

Провадження № 2/259/1779/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2013 року

Куйбишевський районний суд міста Донецька у складі:

головуючого судді Васильєвої Н.П.,

при секретарі Кінашевській Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення середньої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом та просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 березня по 31 травня 2013 року в сумі 31853,16 гривень, посилаючись на те, що він працював прохідником у ОСОБА_2 підрозділі «Шахта «Жовтневий рудник». 01 березня 2013 року звільнився за власним бажанням. Йому нараховано заробітну плату в сумі 5887,23 гривень, але сплачено своєчасно не було та повний розрахунок здійснено лише 31 травня 2013 року. У відповідності до ст. 116 КЗП України відповідач має сплатити середню заробітну плату, оскільки заробітна плата їм не отримана у строк з вини відповідача. 25 вересня 2013 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача за вказаний період 20943,60 гривень. У день розгляду справи 07 жовтня 2013 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення суми та просив стягнути з відповідача 20274,00 гривень, надавши новий розрахунок середнього заробітку за вказаний ними період часу. У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх в частині стягнення суми 20274,00 гривень, вважали, що несвоєчасна виплата розрахунку при звільненні позивача мали місце з вини відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та показала, що позивача дійсно було звільнено 01 березня 2013 року, повний розрахунок здійснено 31 травня 2013 року отже на момент розгляду справи не існує предмет спору щодо стягнення невиплаченої заробітної плати. Стосовно вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв,язку із затримкою його виплати, зауважує, що у всіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України номер 100 від 08 лютого 1995 року /100-95-п/ з наступними змінами та доповненнями. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров,я та призначення пенсії. Натомість позивачем при визначенні суми компенсації задіяна неправомірна методика, що призвело до завищення належної компенсації, яку слід розраховувати з середньоденного заробітку. Окрім того, слід враховувати обставини, що обґрунтовують відсутність винних дій з боку відповідача, що зумовили затримку виплат при звільненні позивача, бо встановлення вини як умови відповідальності за порушення зобов,язання, пов,язане також з необхідністю з,ясування таких обставин, як виникнення обставин поза контролю боржника. Відповідач у продовж довго тривалого терміну виконував всі обов,язки перед працівниками аж доки не виникла перешкода поза контролем відповідача, а саме аварія на Вуглегорській ТЕС, внаслідок чого виникла перезавантаженість складів на вугледобувних підприємствах ДП ТВЕК вугільною продукцією, відповідно сталось скорочення надходжень коштів від реалізації, та зменшене дотатування підприємства від органу управління Міністерства енерговугілля України. У судовому засіданні представник відповідача підтримала таку позицію, заперечувала проти позову в повному обсязі з огляду на відсутність вини відповідача у затримці виплати розрахунку позивачеві у зв,язку з його звільненням.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню з таких підстав: з 27 вересня 2010 року позивач працював прохідником четвертого розряду у ОСОБА_2 підрозділі шахта «Жовтневий рудник» міста Донецька Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія». 01 березня 2013 року його було звільнено за ст. 38 КЗП України за власним бажанням. На день звільнення з роботи позивача ОСОБА_2 підрозділ «Шахта «Жовтневий рудник» нарахував йому заробітну плату остаточний розрахунок при звільненні в сумі 5887,23 гривень, але у відповідності до ст. 116 КЗП України виплату при звільненні здійснено не було з вини відповідача. Повний розрахунок здійснено 31 травня 2013 року. У відповідності до ст.116 КЗПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред,явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган у всякому випадку повинен в зазначений в цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. У відповідності до ст. 117 КЗП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗПУ, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. У судовому засіданні встановлено, що в день звільнення позивача 01 березня 2013 року відповідачем не сплачено йому розрахунок. Будь-яких поважних причин невиплати позивачеві розрахунку та докази відсутності грошових коштів на рахунку для виплати заробітної плати відповідачем суду не надано. Суд вважає, що доводи позивача про те, що розрахунок при звільненні його відповідачем не здійснено з вини відповідача є доказаним. Розрахунок середньої заробітної плати позивачем здійснено правильно у відповідності до вимог постанови КМ України номер 100 від 08 лютого 1995 року зі змінами та доповненнями. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 20274,00 гривень середньомісячна заробітна плата за період з 01 березня по 31 травня 2013 року, а також судові витрати на користь держави.

На підставі ст. 16 ЦК України, ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст. 213-215, 209 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» / ідентифікаційний код 33161769/ на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з 01 березня по 31 травня 2013 року в сумі 20274,00 гривень та судовий збір на користь держави в сумі 229,40 гривень.

У відповідності до ст. 367 ч.1 п.2 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в межах виплати заробітної плати за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набуває законної чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: