Вирок № 35569138, 21.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 469/685/13-к 21.11.2013 21.11.2013 21.11.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11кп/784/294/13 Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко А.В.

Категорія: ч.2 ст.307, ч2 ст.315 КК Доповідач апеляційної інстанції:

Семенчук О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кателіна В.П.,

суддів Значок І.С., Семенчука О.В.

при секретарі Чоботаренко Т.І.

за участю:

прокурора Могили С.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

судового розпорядника Цуркана Р.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12013160100000038 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Березанського районного суду Миколаївській області від 21 серпня 2013 року, яким у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Очаків Миколаївської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

ухвалено обвинувальний вирок та призначено покарання:

- за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна;

- за ч.2 ст.315 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання ОСОБА_2 у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

Згідно вироку суду, наприкінці жовтня 2012 року, ОСОБА_2 знайшов в кручах, розташованих поблизу занедбаного заводу електромоторів по вул. Колгоспній в м. Очакові Миколаївської області, висушений кущ коноплі, який зірвав та переніс до території заводу, де зберігав з метою незаконного збуту.

В подальшому, 06.11.2012 року о 10 годині, ОСОБА_2 знаходячись на території даного заводу електромоторів, що розташований по вул. Колгоспній в м. Очакові Миколаївської області, з вищевказаного куща коноплі, відокремив частину листя, яке перетер та подрібнив, чим незаконно виготовив наркотичний засіб - канабіс, який став зберігати при собі з метою збуту.

В цей же день о 13 годині 50 хвилин, знаходячись на території зазначеного заводу, під час проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу, ОСОБА_2 незаконно збув ОСОБА_5 за 100 гривень паперовий пакунок з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, вагою в перерахунку на висушену речовину - 2,65 грамів.

Крім того, 19.03.2013 року о 12 годині, ОСОБА_2 також знаходячись на території заводу електромоторів, з вказаного вище куща коноплі, відокремив частину листя, яке перетер та подрібнив, чим незаконно виготовив наркотичний засіб - канабіс, який став зберігати при собі з метою збуту, а в подальшому в цей же день о 15 годині 30 хвилин, знаходячись за тією же адресою, під час проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу, незаконно збув ОСОБА_5 за 30 гривень особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою в перерахунку на висушену речовину - 0,56 грамів.

23.04.2013 року о 12 годині, ОСОБА_2 також знаходячись на території заводу електромоторів, з вказаного вище куща коноплі, відокремив частину листя, яке перетер та подрібнив, чим незаконно виготовив наркотичний засіб - канабіс, який став зберігати при собі з метою збуту.

В цей же день о 16 годині 31 хвилині, знаходячись за тією же адресою, під час проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу, ОСОБА_2 знову незаконно збув ОСОБА_5 за 100 гривень особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою в перерахунку на висушену речовину - 2,205 грамів.

Крім того, 19.03.2013 року о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 знаходячись на території заводу електромоторів, розташованого по вул. Колгоспній в м. Очакові, Миколаївської області, шляхом неодноразової пропозиції схиляв ОСОБА_5 до вживання ним особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить змінити вирок суду та призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Зазначає, що він скоїв злочини у зв'язку з тяжким матеріальним станом та тяжкими життєвими обставинами, один із злочинів вчинив будучи неповнолітнім, свою вину визнав і щиро покаявся у вчиненому, наркотичних речовин не вживає.

Вважає, що з урахуванням наведених обставин, враховуючи молодий вік обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_2 працює та став на шлях виправлення, його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

В запереченнях на апеляційну скаргу, прокурор Очаківської міжрайонної прокуратури вважає вирок суду законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляцію без задоволення, оскільки ОСОБА_2 вчинив два злочини, які відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які просили змінити вирок та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на те, що винність і кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 ніким не оспорюється, тому під час апеляційного розгляду, виходячи зі змісту ст.404 КПК України, дане питання не перевіряється.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Пленум Верховного суду України у п. 2 своєї постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року зі змінами та доповненнями, роз`яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, які щиро покаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання суд 1-ї інстанції врахував, як зазначено у вироку, тяжкість вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, характер і ступінь їх суспільної небезпечності, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також пом'якшуючі покарання обставини: вчинення одного із злочинів будучи неповнолітнім та внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.

Зважив суд і на відсутність обставин обтяжуючих покарання.

Обставини, на які посилається захисник у апеляційній скарзі, зокрема, вчинення одного із злочинів будучи неповнолітнім, у зв'язку з тяжким матеріальним станом і тяжкими життєвими обставинами, були визнані судом як обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і обґрунтовано застосовано положення ст.69 КК України, та призначено ОСОБА_2 покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.307 та ч.2 ст.315 КК України.

Доводи захисника про визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття у вчиненому та необхідності врахування цієї обставини, як пом'якшуючої покарання, спростовуються записом судового засідання, зробленого за допомогою технічного засобу, з якого вбачається, що під час надання пояснень ОСОБА_2 визнавав себе винним у скоєному злочині лише частково.

Даючи в сукупності оцінку тим пом'якшуючим відповідальність обставинам, що були зазначені судом, і підтверджені уже в ході апеляційного розгляду, а також враховуючи як тяжкість злочинів так і їх фактичні обставини, особу винного та інші зазначені вище обставини, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Таким чином, належним чином мотивувавши своє рішення, суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 неможливе без ізоляції від суспільства.

Вказане рішення суду належним чином мотивоване, не суперечать вимогам кримінального закону і відповідає меті покарання.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2013 року у відношенні ОСОБА_2 - без зміни.

Головуючий

судді: