Ухвала суду № 35558919, 21.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4615/13 21.11.2013 21.11.2013 21.11.2013

Провадження №22-ц/784/3639/13

Головуючий у першій інстанції - Румянцева Н.О.

Доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання: Руднік Є.М.,

за участю: заявника - ОСОБА_3 та його представника -ОСОБА_4, представника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області - Кравчука А.О., представника ПАТ «ПУМБ» - Шардіна В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника заявника - ОСОБА_4

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 жовтня 2013 р., постановлену за скаргою

ОСОБА_3

на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області

( далі - Відділ примусового виконання рішень),

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 р. ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень щодо передачі на реалізацію нерухомого майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Заявник зазначав, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень знаходиться виконавчий лист № 2-361 про стягнення з нього на користь ПАТ «ПУМБ» 1 279 228 грн. 72 коп. заборгованості за кредитним договором, а також 1820 грн. судових витрат, виданий 15 листопада 2011 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва.

20 грудня 2011 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного виконавчого листа.

В межах виконавчого провадження державним виконавцем проведено опис й арешт майна боржника, а саме житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності.

Посилаючись на те, що рішенням суду про стягнення кредитної заборгованості, яке виконувалось, не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки, а також державним виконавцем призначені публічні торги без проведення рецензування звіту про оцінку житлового будинку, що є порушенням ч. 3,4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», заявник просив визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень щодо передачі на реалізацію належного йому будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 жовтня 2013 р. у задоволені скарги ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник заявника, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не було допущено ніяких порушень при проведенні виконавчих дій з примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості .

Проте, не з усіма висновками суду першої інстанції можна погодитись.

Так, згідно з статтею 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно з частинами 1, 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, які відомості зазначаються у рішенні суду, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, які між іншим передбачають початкову ціну предмету іпотеки для її подальшої реалізації.

Про реалізацію іпотекодержателем своїх прав на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки йдеться також в перших частинах статей 36, 38 Закону України «Про іпотеку».

В вищеназваних нормах права однією з підстав звернення стягнення на предмет іпотеки зазначається саме рішення суду, постановлене за результатами розгляду відповідного позову.

Таким чином, за термінологією законодавчих актів, підставами для звернення стягнення на предмет іпотеки слід вважати рішення суду відповідного змісту, яке ухвалюється за результатами розгляду цього питання в позовному провадженні, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

З матеріалів справи вбачається, що 16 травня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_3. було укладено кредитний договір № 6431940, за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 135 000 дол. США строком до 16 травня 2022 р. зі сплатою за користування ним 13,99 % річних.

В цей же день між цими ж сторонами було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, передав в іпотеку Банку житловий будинок АДРЕСА_1.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 умов кредитного договору рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2011 року, зміненого рішенням апеляційного суду Миколаївської області 1 листопада 2011 р. з нього на користь Банку стягнуто кредитну заборгованість у сумі 1 279 228 грн. 72 коп. та судові витрати у сумі 1820 грн.

20 грудня 2011 р. державним виконавцем Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-361, виданого 15 листопада 2011 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ» 1 279 228 грн. 72 коп. кредитної заборгованості та 1820 грн. судових витрат.

6 липня 2012 р. в.о. начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області було винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження з виконання вищезазначеного виконавчого документу з Ленінського ВДВС Миколаївського міського управління юстиції до Відділу примусового виконання рішень, про що повідомлено боржника.

В процесі виконання вищезазначеного рішення суду 19 листопада 2012 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Кравчуком А.О. було описано та арештовано майно належний боржнику на праві власності житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, та який відповідно до договору іпотеки від 16 травня 2008 р. був переданий в іпотеку ПАТ «ПУМБ» в забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № 6431940 від 16 травня 2008 р.

Вподальшому, була проведена оцінка житлового будинку та 14 березня 2013 р. цей будинок Відділом примусового виконання передано на реалізацію ТОВ «Укрспецторггрупп».

Отже, в порушення вимог ч. 8 ст. 54 Закону «Про виконавче провадження» та ст. 33 Закону «Про іпотеку», без відповідного рішення суду державний виконавець звернув стягнення на іпотечне майно, а саме передав на реалізацію житловий будинок, який є предметом іпотеки і на нього приватним нотаріусом накладена заборона на відчуження.

Таким чином, такі дії державного виконавця є неправомірними.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини та норми матеріального права, то ухвала суду підлягає скасуванню, з постановленням нової про задоволення скарги на підставі вищезазначених обставин.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 312 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити .

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 жовтня 2013 р. скасувати та постановити нову.

Скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Кравчука А.О. щодо звернення стягнення на іпотечне майно, а саме передачі на реалізацію житлового будинку АДРЕСА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: