Ухвала суду № 35565926, 21.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 р.Справа № 815/143/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - Лупуленко Олесі Пантелеївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник Державна податкова інспекція в Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алмі-Трейд" до Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Алмі-Трейд" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС (правонаступник ДПІ в Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення:

- №0013082301 від 21 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 134 527 грн. за порушення п.44.1 ст. 44, п.85.2 ст. 85, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.150.1 ст. 150 ПК України;

- №0013132301 від 24 грудня 2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 556 992 грн. за порушення п.44.1 ст. 44, п.85.2 ст. 85, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.150.1 ст. 150 ПК України;

- №0013092301 від 21 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 304 313 грн. за порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України;

- №0013122301 від 24 грудня 2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 212 364 грн. за порушення п.201.10 ст. 201 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що спірні податкові повідомлення-рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин з його контрагентами, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли своє відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року адміністративний позов задоволений в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що в період з 21 листопада 2012 року по 04 грудня 2012 року податковою проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Алмі-Трейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої зроблено висновок про заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 126 499 грн., в тому числі 2-4 квартали 2011 року - 94 387 грн., 3 квартали 2012 року - 32 112 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік в розмірі 556 992 грн., а також про заниження податку на додану вартість на 243 450 грн., в тому числі за серпень 2012 року - на 220 770 грн., за вересень 2012 року - на 22 680 грн., та завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового період на 212 364 грн., в тому числі за вересень 2012 року на 212 364 грн., про що складено акт №257/22-213/37550276/3254 від 11 грудня 2012 року.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ в Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення №0013082301 від 21 грудня 2012 року; №0013132301 від 24 грудня 2012 року; №0013092301 від 21 грудня 2012 року; №0013122301 від 24 грудня 2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення прийняті податковою без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а тому вимоги щодо їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку(п.139.1 ст. 139).

Пунктом 150.1 ст. 150 ПК України визначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Основною господарською діяльністю підприємства є, зокрема, оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ТОВ "Алмі-Трейд" були укладені угоди, а саме:

- дистриб'юторська угода №Д10-031/08 від 01 вересня 2011 року з ТОВ "Мірель-Трейд" щодо поставки консервів, факт виконання якої підтверджено податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, сертифікатами відповідності (1 том а.с.126-135, 149-174, 2 том а.с.24-32, 34-43, 45-52, 56-62, 90-111, 3 том а.с.28-34, 35-37, 4 том 117-130, 6 том 209-221);

- дистриб'юторська угода №д10-036 від 01 травня 2011 року з ТОВ "Мірель-Компані" щодо поставки консервів, факт виконання якої підтверджено податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, сертифікатами відповідності (1 том а.с.136-145, 175-195, 237-250, 2 том а.с.5-23, 112-136, 4 том а.с.131-143, 6 том а.с.222-231);

- договір поставки алкогольних напоїв №84/04 від 01 червня 2011 року з ТОВ "Південні традиції", факт виконання якого підтверджено податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, сертифікатами відповідності (1 том а.с.146-148, 196-197, 202-207, 209, 211-236, 6 том а.с. 232, 235-240).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Також до матеріалів справи долучені договір піднайму (суборенди) нежилого приміщення №12 від 01 червня 2011 року, який був укладений з ТОВ "Водограй" та договір оренди №АН180511/1 від 18 травня 2011 року, який був укладений з торговою компанією "Алмі", які свідчать про можливість зберігання придбаних товарів саме у цих приміщеннях (3 том а.с.28-37).

Посилання апелянта про відсутність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару є необґрунтованими, оскільки це не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковою безпідставно зроблено висновок про заниження ТОВ "Алмі-Трейд" податку на прибуток на суму 126 499 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податковим на прибуток за 2011 рік в розмірі 556 992 грн., у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення №0013082301 від 21 грудня 2012 року та №0013132301 від 24 грудня 2012 року підлягають скасуванню.

Стосовно податкових повідомлень-рішень №0013092301 та №0013122301, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198).

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Алмі-Трейд" включено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість по ТОВ "Вин-Агро", ТОВ "Єгаз-Сервіс", ТОВ "Світс Ленд", ТОВ "Мірель Трейд", ТОВ "Мірель Компані", фактичне здійснення господарських операцій яких підтверджена належним чином, а саме податковими та видатковими накладними, актами звірки взаєморозрахунків (4 том а.с.117-236).

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, є безпідставним твердження податкової щодо невідповідності вимогам законодавства податкових накладних через відсутність зазначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, оскільки, Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України №969 від 21 грудня 2010 року, який діяв на час виписки вказаних податкових накладних, не була передбачена спеціальна графа для зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Разом з тим, під час оцінки відповідності заповнення податкової накладної вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в заповненні податкових накладних не тягнуть за собою втрати податковою накладною статусу належного податкового документа, яким вона є в силу п.201.6 ст. 201 ПК України. Податкова накладна є належною та підтверджує право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вона заповнена із окремими недоліками, проте при цьому дає змогу ідентифікувати контрагентів позивача, містить достатні дані про зміст господарської операції, підтверджує фактичність здійснення такої операції та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Виходячи із наведених вимог податкового законодавства, судом першої інстанції зазначено вірно, що платником податку надані усі необхідні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, а також факт оплати наданих послуг, а отже позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, у зв'язку з чим застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення №0013092301 від 21 грудня 2012 року та №0013122301 від 24 грудня 2012 року є такими, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягають скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: