Постанова № 35559354, 28.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.11.2013 р. справа №905/5799/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М.суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В.за участю представників сторін: від позивача: Пономаренко Л.М., довіреність № 09-77 від 03.09.13р.від відповідача:ОСОБА_5, особисто, ОСОБА_6, довіреність № 971 від 20.08.12р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід10.09.2013р. у справі№ 905/5799/13 (суддя Попков Д.О.)за позовомДержавного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецькдо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Вугледар Донецької області про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Донецької області рішенням від 10.09.2013р. відмовив у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк за недоведеністю.

Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення господарського суду скасувати в зв'язку із тим, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції внаслідок порушення норм права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Просив прийняте нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказав, що вважає рішення таким, що винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, тому просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та її обґрунтування.

Відповідач та його представник заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2003р. між правопопередником Позивача (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нежитлового вбудованого приміщення буфету НОМЕР_1, згідно п.п.1.1, 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення площею 198кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 в будівлі автостанції з метою організації торгівлі продуктами харчування для робітників шахти, строком дії 10 років.

За змістом договору оренди до грошових зобов'язань Орендаря перед Орендодавцем віднесена виключно сплата орендної плати, яка визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, з урахуванням індексу інфляції. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики розрахунку, змін централізованих змін і тарифів та інших випадках, передбачених законодавством (розділ 3).

П.5.7. договору оренди на Орендаря покладено обов'язок укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

До теперішнього часу такого договору між сторонами не укладено, що, як вважає позивач, є підставою для виникнення між сторонами відносин кредитора та боржника.

В липні 2003р. сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди, де зазначено, що в доповнення до орендної плати орендатор сплачує вартість спожитої електроенергії, оплата проводиться на підставі наданих рахунків орендодавцем.

Рахунки, які виставлялись відповідачеві, були ним сплачені.

04.04.2013р. комісією позивача за участю відповідача був складений акт обстеження щодо цільового використання та контрольного звіряння орендованого нежитлового приміщення, яким зафіксований розташований в орендованому приміщенні електроприлад, який не був заявлений відповідачем.

За розрахунком позивача:

- вартість вугілля, використаного на опалення орендованого приміщення за період з 01.04.2010р. по 31.03.2013р.склала 8092,01грн.;

- вартість спожитої відповідачем за період з 01.04.2010р. по 31.03.2013р. склала 12 161,48 грн.

Вказані рахунки також були надані відповідачеві, але ним не сплачені.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вивчивши наявний в матеріалах справи договір оренди №2-04-03 від 01.04.2003р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в ньому не встановлено зобов'язання Орендаря з відшкодування вартості спожитої теплової або електричної енергії. Зобов'язання зі сплати електричної енергії було запроваджене додаткової угодою від липня 2003р.

Невиконання відповідачем умов п. 5.7. договору оренди, а саме не укладення договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю не є підставою для нарахування йому заборгованості за спожиту теплову енергію. Крім того, позивачем не надано доказів фактичного надання Відповідачеві послуг опалення, які визначені розрахунком.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача вартості спожитої ним електроенергії, колегія суддів зазначає, що умовами додаткової угоди від липня 2003р. не визначено порядку розрахунку обсягу спожитої Орендарем електричної енергії, доказів наявності інших домовленостей сторін з цього питання суду не надано, таким чином розрахунок, наданий позивачем не можна вважати обґрунтованим. Також позивачем не надано доказів фактичного надання Відповідачеві послуг з надання електропостачання, які визначені розрахунком.

Жодних доказів порушення відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами по справі договором суду надані не були, таким чином, місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стосовно зауваження позивача про зазначення в оскаржуваному рішенні про розгляд спору із здійснення платежів з технічного обслуговування пожежної сигналізації відповідно до умов договору, колегією суддів зроблено висновок, що вказане не призвело до прийняття неправомірного рішення по справі.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на заявника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 10 вересня 2013 року по справі № 905/5799/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 10 вересня 2013 року по справі № 905/5799/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Т.М. Колядко

Н.В. Ломовцева

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС