Рішення № 35559323, 26.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р.Справа № 922/4504/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Публічне АТ "Харківміськгаз", м. Харків про стягнення коштів в сумі 234 017,48 грн. за участю представників сторін :

позивача - Єфременко О.О.

відповідача - Зубрич Д.О.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" про стягнення з останнього заборгованість в сумі 234017,48 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на не неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов`язків за договором на купівлю-продаж природного газу №14/2628/11 від 30.09.2011 року, на підставі чого просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 135169,32 грн., 3% річних в розмірі 98848,16 грн. та відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 жовтня 2013 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.11.2013. року по 26.11.2013 року до 9 год. 30 хв.

Представником відповідача через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву НАК "Нафтогаз України" у якій останній просить суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд прийняти рішення про їх задоволення.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив су задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представника позивача, судом встановлено наступне.

Так, 30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (покупець) був укладений договір №14/2628/11 на купівлю продаж природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для реалізації населенню.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1., 6.2. цього Договору, покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом жовтня-грудня 2011 року та січня лютого 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 79096925,06 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками актами приймання - передачі природного газу.

Відповідач, в порушення умов Договору не здійснив оплату за спожитий природний газ у встановлені строки, у зв'язку з чим позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано три відсотки річних у розмірі 98848,16 грн. та інфляційні витрати у розмірі 135169,32 грн. Загальна сума, пред'явлена позивачем до стягнення, становить 234017,48 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі та 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року, при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 135169,32 гривень суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні позивачем розрахунку інфляційних витрат, позивач здійснив розрахунок за періоди з 16.11.2011р. по 15.12.201 р., з 16.12.2011 р. по 15.01.2012 р., з 16.01.2012 р. по 15.02.12 р., з 16.02.2012 по 15.03.2012 р. сума яких склала 135169,32 грн. Тоді як згідно п. 6.2. договору, остаточний розрахунок здійснюється до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. Таким чином, прострочка за звітний місяць виникає з 11 числа місяця наступного за розрахунковим.

Враховуючи викладене, а також рекомендації Верховного суду України щодо періоду нарахування інфляційних витрат, суд провів власний розрахунок та дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з відповідача 105734,95 грн., в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає судовий збір на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" ( м. Харків, вул. Жовтневої Революції, буд. 57/59 код ЄДРПОУ 03359552) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6 код ЄДРПОУ 20077720) суму інфляційних втрат 105 734,95 грн., 3 % річних - 98 848,16 грн., судові витрати 4091,70 грн.

В іншій частині відмовити.

Повне рішення складено 26.11.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.