Рішення № 35550483, 21.11.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/65/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2013 Справа № 908/3459/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2-а; 69035, м. Запоріжжя, вулиця 40 років Радянської України, 57)

до відповідача: публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» (72301, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Профінтерна, буд. 15)

про стягнення 512164,95 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники:

від позивача: Маркова В.Є., довіреність № б/н від 20.06.2012 р., паспорт серії СА № 452615 від 17.04.1997 р.;

від відповідача: Зайцев О.М., довіреність № 331юр від 01.04.2013 р., паспорт серії СЮ № 137186 від 06.06.2009 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 23.10.2013 року звернувся позивач -публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» з позовною заявою до відповідача: ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» про стягнення 512164,95 грн., які складаються з 472449,97 грн. заборгованості за кредитом, 11254,67 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 28460,31 гривень пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Позовні вимоги вмотивовані порушенням клієнтом зобов'язань за кредитним договором № 257/16.1-К/11 від 02.06.2011 р. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на статті 16, 526, 611, 625, 1054 Цивільного Кодексу України.

Ухвалою суду від 24.10.2013 року порушено провадження у справі № 908/3459/13, присвоєно справі номер провадження 18/65/13, судове засідання призначено на 07 листопада 2013 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.11.2013 р. для проведення сторонами звірки взаєморозрахунків та з'ясування суми заборгованості, оскільки відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості 21.10.2013 р. та 22.10.2013 р.

Розгляд справи продовжено 21.11.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 21.11.2013 р. підтримав позовні вимоги з підстав, що зазначені у позові, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача визнав позов частково, в сумі 400780,69 грн. з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив в іншій частині позовних вимог відмовити, судовий збір покласти на сторони пропорційно.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 21.11.2013 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі - Банк, позивач у справі) та публічним акціонерним товариством «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» (далі - Позичальник, відповідач у справі) 02.06.2011 р. укладений кредитний договір № 257/16.1-К/11 (далі - Договір) з наступними змінами та доповненнями, відповідно до п. 1.1. якого, Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 1000000,00 грн., а Позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що кредит надається позичальнику у вигляді поновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування, що дорівнює 1000000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як свідчать додані по позову документи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, відкривши відповідачу позичковий рахунок та надавши йому обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується меморіальними ордерами від 03.06.2011 р. № 1010735056, від 03.06.2011 р. № 1010734909, від 03.06.2011 р. № 1010734624, від 08.06.2011 р. № 1010738816, від 08.06.2011 р. № 1010739235, від 09.06.2011 р. № 1010740438, від 10.06.2011 р. № 1010741616, від 15.06.2011 р. № 1010745003, від 15.06.2011 р. № 1010744748, від 16.06.2011 р. № 1010746452, від 16.06.2011 р. № 1010746421 та випискою операцій і оборотів за позичковим рахунком відповідача (ар.с. 24-30).

Нормами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 02.07.2012 р.), ПАТ «РЕФМА» зобов'язане повернути кредит в повному обсязі не пізніше 03.06.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Позичальник належним чином не виконав покладені на нього зобов'язання за Договором, а саме в обумовлені строки не здійснив повернення Банку кредиту, процентів за користування кредитом у розмірах та в терміни, як передбачено пунктами 6.1, 7.2.1.1, 7.2.1.3 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 02.07.2012 р.

Як зазначив позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, заборгованість за тілом кредиту склала 472449,97 грн.

Разом з тим, в судовому засіданні було встановлено, що 21.10.2013 р. та 22.10.2013 р. відповідач в добровільному порядку сплатив суму заборгованості за кредитним договором № 257/16.1-К/11 від 02.06.2011 р. у розмірі 100000,00 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.), внаслідок чого сума заборгованості за тілом кредиту склала 372449,97 гривень.

Оскільки відповідач часткову оплату суми боргу здійснив до подачі позивачем позову до суду, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають частковому задоволенню в розмірі 372449,97 грн., в решті вимог - 10000,00 грн. слід відмовити, внаслідок їх безпідставності.

Факт наявності заборгованості за кредитним договором в розмірі 372449,97 грн. підтверджується матеріалами справи, зокрема, підписаним обома сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків від 04.11.2013 р., та визнається відповідачем.

Нормами ст. 1054 ЦК України встановлено, що позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах встановлених договором.

Згідно з п. 7.2.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 02 липня 2012 р.) процента ставка за користування кредитом становить 20,5% річних (із розрахунку 365 днів на рік).

За приписами пункту 7.2.1.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 02 липня 2012 р.) у випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань/умов, встановлених пунктом 10.3.6.7 або п. 10.3.6.8 або п. 10.3.6.9 кредитного договору, незважаючи на положення пункту 7.2.1 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 21,5% річних (із розрахунку 365 днів на рік).

У зв'язку з невиконанням відповідачем п. 10.3.6.8 кредитного договору, на підставі пункту 7.2.1.1 кредитного договору, відсотки за користування кредитом з 01.06.2013 р. нараховувалися за ставкою 21,5% річних (із розрахунку 365 днів на рік).

Відповідно до п. 10.3.6.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 02 липня 2012 р.) відповідач зобов'язався укласти договір страхування майна, що буде передане Банку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором і докази виконання зобов'язань надати позивачу, як вигодонабувачу.

На виконання умов зазначеного вище пункту п. 10.3.6.1. кредитного договору Відповідач уклав Договір страхування майна від 11.06.2012р. №7465026 , зі строком його дії - до 14.06.2013р.

Таким чином, за умовами договору страхування він припинив свою дію з 15.06.2013р. Однак, ніяких додаткових угод про продовження строку договору страхування, або нових договорів страхування, відповідач після цього Банку не надав.

Пунктом 7.2.1.3 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 02 липня 2012 р.) у випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь яких підстав (в тому числі форс-мажорного характеру) двох або більше зобов'язань/умов, встановлених п. 10.3.6.1 та/або 10.3.6.7 та/або п. 10.3.6.8 та/або п. 10.3.6.9 кредитного договору у сукупності (разом одночасно), незважаючи на положення п. 7.2.1, 7.2.1.1, 7.2.1.2 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 23,5% річних (із розрахунку 365 днів на рік).

Таким чином, ПАТ «РЕФМА» не було забезпечено страхування майна, переданого Банку у заставу, у зв'язку з чим не було виконано п. 10.3.6.1 кредитного договору, тому на підставі п. 7.2.1.3 кредитного договору, з 01.07.2013р. проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 23,50 % річних (із розрахунку 365 днів на рік).

Як зазначив позивач, проценти за користування кредитом за період часу з 25 лютого 2013 р. по 26.08.2013 р. відповідачем сплачено в повному обсязі. Однак, починаючи з 27.08.2013 р. відповідач не виконує належним чином зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом у період з 27.08.2013 р. по 09.10.2013 р. складає 11254,64 грн.

Між тим, як було встановлено в ході розгляду справи відповідач до моменту подачі позову до суду, а саме 21 жовтня 2013 р., в добровільному порядку сплатив суму заборгованості за відсотками за користування кредитом, з урахуванням чого, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 11254,64 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивачем заявлена вимога про стягнення, у відповідності до п. 12.1 договору, пені у розмірі 28460,31 грн., яка складається з: 28372,52 грн. пені за порушення строків сплати суми кредиту, 87,79 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно із ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

На підставі ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання зобов'язання.

Положеннями пункту 12.1 кредитного договору сторони встановили, що у разі порушення відповідачем строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань відповідач зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Отже в договорі сторони передбачили інший період нарахування пені, ніж передбачено у п. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з розрахунком позивача, за період з 11.04.2013 р. по 09.10.2013 р. до стягнення пред'явлені суми пені за порушення строків сплати суми кредиту в розмірі 28372,52 грн. та за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом - 87,79 грн.

Факт прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором матеріалами справи доведений, наданий позивачем розрахунок пені виконаний з дотриманням умов Договору.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, відповідач до подачі позову до суду 21.10.2013 р. та 22.10.2013 р. частково сплатив пеню за тілом кредиту та за відсотки за користування кредитом у розмірі 129,59 грн., про що сторони підписали двосторонній акт звірки взаємних розрахунків.

За таких обставин, враховуючи вищевикладені обставини заявлені вимоги щодо стягнення пені за порушення строків сплати суми кредиту та порушення строків сплати відсотків за користування кредитом підлягають частковому задоволенню в розмірі 28330,72 грн., в решті вимог щодо стягнення пені в розмірі 129,59 грн. суд відмовляє в задоволені позову.

На підставі викладеного вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» (72301, Запорізька область, м. Мелітополь, вулиця Профінтерна, буд. 15, код ЄДРПОУ 00217857) на користь публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (юридична адреса: 83001, місто Донецьк, вул. Університетська, 2-а; поштова адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 57, код ЄДРПОУ 14282829) 372449,97 грн. (триста сімдесят дві тисячі чотириста сорок дев'ять грн. 97 коп.) боргу за тілом кредиту, 28330,72 грн. (двадцять вісім тисяч триста тридцять грн. 72 коп.) пені, 8015,61 грн. (вісім тисяч п'ятнадцять грн. 61 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В інший частині позовних вимог - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 26 листопада 2013 р.